84. Управління реальними інвестиціями.

Реальні інвестиції – це вкладання в основний капітал та в приріст матеріально-технічних запасів. Вони класифікуються за групами: 1) за формами власності: державні, кап. вкладення колективних підприємств, кап. вкладення населення; 2) за джерелами фінансування: централізовані, децентралізовані; 3) за призначенням: виробничі, невиробничі; 4) за адресою: галузеві, регіональні; 5) за формами відтворювання ОФ: нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння; 6) за складом витрат: на будівельно-монтажні роботи, на придбання обладнання, інструментів і проектно-дослідні роботи. Нове будівництво – це створення виробничих потужностей на нових площах за новими проектами. До нього можна також віднести будівництво філіалів, цехів, окремих виробництв, які після завершення будівництва переводяться на самостійний баланс. Розширення – це будівництво нових підприємств, цехів, окремих виробництв, які після завершення будівництва не переводяться на самостійний баланс. Реконструкція – це перебудова діючих цехів, виробництв за єдиним комплексним проектом реконструкції підприємства в цілому. Технічне переозброєння – це комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня окремих цехів, виробництв, ділянок за допомогою механізації, автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивної технології та ноу-хау, заміни фізично зношеного і морально застарілого обладнання. Технічне переозброєння здійснюється за окремими проектами і кошторисами на окремі види робіт і витрат. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи: придбання готової науково-технічної продукції і інших прав, розробка нової науково-технічної продукції. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів: це інвестиційна операція, направлена на розширення обсягу операційних оборотних активів, які використовуються, що забезпечує тим самим необхідну пропорційність (збалансованість) в розвитку необоротних і оборотних операційних активів в результаті здійснення інвестиційної діяльності.

85. Класифікація інвестиційних проектів підприємства.

За об’єктами інвестицій: фінансові проекти – передбачають одержання прибутку від вкладень капіталу в інвестиційні (фондові) інструменти – акції, облігації, паї, внески тощо. Реальні – одержання прибутку від вкладення капіталу в реальні активи в формі придбання, будівництва, реконструкції, лізингу, тощо. Інтелектуальні - приносять прибуток від реалізації нематеріальних активів. За напрямками використання активів: споживчі – це плани вкладення заощаджень (нагромаджень) в предмети особового або сімейного довгострокового використання – житло, засоби транспорту, предмети тезаврування та ін. Паперові проекти – плани придбання активів у вигляді ЦП, як майнових так і боргових (кредитних), які будуть не тільки приносити інвестору прибуток (доход), а й гарантувати йому певний рівень безпеки вкладених коштів. Підприємницькі інвестиційні проекти – плани вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької (виробничої або комерційної) діяльності. За напрямками інвестування: інвестиції прямі – безпосередньо спрямовані на створення виробничих потужностей. Портфельні – зумовлені сукупністю паперових представників (документів), що віддзеркалюють права власності на активи, або прибуток, що вони приносять. Венчурне інвестування вкладання капіталів у науково-місткі, високотехнологічні виробництва, які одночасно є високо ризиковими і потребують захисту з боку держави. Галузеві і регіональні проекти мають місце лише в тих випадках, коли суб’єктом інвестування є керівний орган галузі (міністерство) або представники місцевих органів влади. Міжнародні проекти здійснюються за міждержавними угодами за участю, як правило міжнародних фінансово-кредитних інституцій. За розміром інвестиційні проекти можуть бути: великі, середні або дрібні. Така градація залежить від країни, де реалізується проект. За мотивацією, тобто з точки зору прибутковості проектів, їх можна ранжувати від таких, де інвестиції не дадуть прибутків (вимушені проекти), до таких, де очікуються надприбутки; ті, що забезпечують позицію на ринку, і ті які здійснюються з метою скорочення витрат, і збільшення доходів. За рівнем ризику проекти можуть бути ранжовані від позаризикових (придбання державних цінних паперів) до авантюрних. (позаризикові, з мінімальним ризиком, з середнім ризиком, високо ризикові, авантюрні.) За рівнем технологічної готовності: зародковий; попередній (передінвестиційний); готовий до будівництва або експлуатації; той що потребує розширення будівництва, реконструкції, техпереозброєння; той, що потребує реорганізації (зміни менеджменту); той що потребує санації або ліквідації.