1.2. Розвиток самосвідомості та я-концепції у ранній юності

Важливою особливістю психічного розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є становлення самосвідомості, яке відбувається в трьох площинах:

• відкриття юнаком свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності власної особистості. Юнак починає сприймати свої емоції, переживання не як відображення зовнішніх подій, а як стан свого внутрішнього Я. Таке усвідомлення дає підґрунтя для розвитку самоконтролю, самовладання, відповідальності за вчинки, спричинені певними переживаннями. Проте юнацьке Я ще нецілісне, його усвідомлення нерідко супроводжується тривогою або відчуттям внутрішньої порожнечі, яка зумовлює посилення потреби у спілкуванні. Часто відбувається протилежний процес: юнак бажає усамітнитися.

• Усвідомлення юнаком незворотності часу. Відбувається становлення індивідуальної часової трасспективи – форми часової інтеграції психіки людини, яка виявляється у співвіднесенні у свідомості минулого, теперішнього і майбутнього часових етапів людського життя. У юнаків часова трасспектива досить неадекватна з погляду на її реалістичність, оптимістично забарвлена. За певних умов дівчата і хлопці можуть переживати перехід від минулого до теперішнього як зміну на гірше, особистісний регрес. Це зумовлено невдачами при вступі до певного внз, труднощами, важкою адаптацією на перших курсах навчання. При низькій самооцінці, відсутності засобів для здійснення планів на майбутнє спостерігається інфантильна трасспектива: Я-минуле і Я-теперішнє створюють єдиний полюс. Можливе також чітке тяжіння Я-ідеального особистості до майбутнього. У такому разі молода людина не задоволена собою, бажає стати кращою, ставить перед собою високі цілі. Трапляється, що всі три трасспективи відірвані одна від одної, теперішнє не пов’язане з минулим, а майбутнє не усвідомлюється як продовження теперішнього.

• Формування цілісного уявлення юнака про себе. У ранньому юнацькому віці особистість спочатку усвідомлює й оцінює свою зовнішність, особливості свого тіла, а потім – духовні, морально-психологічні, інтелектуальні якості. Важливу роль при цьому відіграє особистісна рефлексія – заглиблення у світ власних вчинків, почуттів, переживань. Саме тому в юнацькому віці багато хлопців та дівчат ведуть особисті щоденники, займаються творчістю, яка сприяє їх самовираженню, стають представниками певних субкультур, можуть вступити до девіантних груп [27, с. 237 – 248].

У ранньому юнацькому віці важливою ознакою самосвідомості особистості стає самоповага – узагальнене ставлення людини до себе, міра прийняття чи неприйняття себе як особистості, яка виявляється у задоволеності собою, позитивному ставленні до себе, почутті власної гідності. Юнаки з низькою самоповагою часто відчувають труднощі у спілкуванні, ухиляються від діяльності, у якій присутній елемент змагання.

Самосвідомість становить основу для формування Я-концепції особистості. За К. Роджерсом, «Я-концепція – це сприйняте індивідом «Я» або те, що людина має на увазі, коли говорить «Я» або «Мені». Важливо зауважити, що Я-концепція є динамічним психологічним утворенням [32, с. 5]. У юнацькому віці вагомим у розвитку Я-концепції стає значення досвіду соціальної взаємодії в сім’ї, навчальних закладах і неформальних групах. Суттєвою властивістю Я-концепції у ранньому юнацькому віці стає її порівняно більша стійкість. Водночас завершення статевого дозрівання, високий рівень розвитку когнітивних та інтелектуальних можливостей, освоєння юнаками нових соціальних ролей (студент, у деяких випадках робітник тощо) призводять до ускладнення, диференціації Я-концепції. Цей процес супроводжується невпевненістю, непослідовністю особистості, конфліктами й іншими проблемами рольового вибору.

У психології прийнято виділяти дві форми Я-концепції – реальну й ідеальну. Поняття «реальна» не означає, що ця концепція реалістична. Головне тут уявлення особистості про себе у теперішньому часі, про те, якою вона є. Ідеальна Я-концепція – це уявлення особистості про себе з огляду на власні бажання («яким би я хотів бути»). Реальна й ідеальна Я-концепції часто не збігаються, тим більше не слід розраховувати на їх співпадіння у ранньому юнацькому віці. Проте не слід бачити в цьому факті негативні тенденції, адже протиріччя між реальним та ідеальним «Я» становить одну з найважливіших умов саморозвитку особистості.

Р. Бернс крім двох зазначених модальних самоустановок виділяв ще Я-дзеркальне, тобто установку, пов’язану з уявленням людини про те, якою її бачать інші. Багато авторів виділяють також конструктивне Я («Я» в майбутньому) [7, с. 19]. На відміну від Я-ідеального, конструктивне Я пронизане діяльнісними мотивами , воно більш відповідає ознаці «прагну».

У ранньому юнацькому віці особистість сприймає себе на більш спокійному емоційному тлі, відбувається послаблення самокритичності, характерної для підліткового віку. Ставлення до себе більш спокійне, доброзичливе. За даними дослідження О. Давиденко, для дівчат у ранньому юнацькому віці характерне усвідомлення себе як самостійної, незалежної від думки інших, привабливої, інтелектуально розвиненої особистості. Крім зазначеного має місце приписування собі певних егоїстичних рис характеру, спрямованості на себе, схильності до суперництва, прагнення до лідерства. Юнаки усвідомлюють себе як успішні, енергійні, діяльні, сміливі, схильні до ризику або стримані, розважливі особистості [7, с. 20].

Отже,самосвідомість і Я-концепція важливі для усвідомлення юнаками і дівчатами тому, що вони являють собою сукупність сприйняттів особистістю самої себе, дають уявлення про набір принципів, методів, засобів, за допомогою яких людина взаємодіє зі світом. Таким чином особливості самосвідомості та Я-концепції зумовлюють особливості взаємодії, а отже і спілкування з іншими людьми.