Висновки

Ранній юнацький вік – період життя людини, який охоплює вік від 15 – 16 до 17 – 18 років. Протягом раннього юнацького віку відбувається завершення соціалізації юнаків і дівчат, психологічним центром соціальної ситуації розвитку стає вибір професії, зумовлений інтелектуальним та соціальним дозріванням особистості, внаслідок чого формується своєрідна внутрішня позиція, для юнаків характерна зорієнтованість у майбутнє. Потреби з безпосередніх перетворюються в опосередковані, усвідомлені та довільні, особистість у досліджуваний віковий період здатна керувати своїми потребами і прагненнями, складати життєві плани. Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, ідентичність. Загалом ранній юнацький вік пов'язаний із морально-особистісним, екзистенційним та професійним виборами юнака. Якщо брати до уваги розвиток самосвідомості та Я-концепції у ранній юності, то слід зазначити, що юнакові притаманні відкриття свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності власної особистості, усвідомлення юнаком незворотності часу, формування цілісного уявлення юнака про себе, в такому уявленні про себе мають місце самоповага та саморефлексія.

Провідною діяльністю раннього юнацького віку є спілкування. Міжособистісне спілкування розвивається переважно у трьох напрямках: спілкування з однолітками, спілкування з дорослими, інтимне спілкування юнаків та дівчат. Хоч у юнацькому віці взаєморозуміння з дорослими високо цінується, проте відчувається більша потреба у спілкуванні з ровесниками. Для спілкування з ровесниками характерні такі риси: розширення сфери спілкування у часовому та просторовому вимірах, активний пошук спілкування, відкритість, готовність до комунікативних контактів, вибірковість спілкування, поширена егоцентричність юнацької комунікативності.

З-поміж багатопланового процесу спілкування слід виокремити міжособистісне спілкування – взаємодію між декількома людьми, здійснювану за допомогою засобів вербального і невербального впливу, в результаті якої виникає психологічний контакт і певні відносини між учасниками спілкування. Леонтьев О. М. вважав, що в основу класифікації міжособистісного спілкування потрібно покласти мотиви і цілі учасників процесу спілкування. Коломанський Я. розрізняв види міжособистісного спілкування залежно від кількості учасників спілкування та дистанції між ними. Виділяють такі рівні спілкування: ритуальний (соціально-рольовий), діловий (маніпулятивний), інтимно-особистісний. Функції міжособистісної взаємодії: контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, емоційна, функція розуміння, функція встановлення відносин, функція впливу.

Стиль спілкування – це індивідуальна стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка проявляється у будь-яких умовах взаємодії – у ділових і особистих відносинах, керівництві, виховних бесідах з дітьми, способах прийняття і здійснення рішень, у прийомах психологічного впливу на інших людей, у методах розв’язання різноманітних конфліктів. Змістовні характеристики стилю спілкування зумовлені такими факторами: мотивація особистості, здатність до співпереживання, рівень самоповаги, почуття власної гідності, спрямованість особистості, методи впливу на людей, вроджені особливості людини. Ми розглянули класифікації стилів спілкування залежно від перерахованих факторів.

У процесі написання роботи ми розробили гіпотезу про залежність стилю міжособистісного спілкування від умов соціалізації, психосоціального портрету особистості.. Ми провели дослідження з учнями 10 класу гімназії та студентами 1 курсу університету. В опитуванні брали участь 32 учні й 32 студенти, яким було запропоновано дати відповіді на запитання методик «Біографічний опитувальник» та «Діагностика міжособистісного спілкування Т. Лірі». Результати біографічного опитувальника свідчать про переважання позитивних тенденцій у процесі міжособистісного спілкування як в середовищі старшокласників, так і в середовищі студентів. У старшокласників більш сильно відчувається вплив на спілкування батьків, їх модель міжособистісних стосунків. У студентів збільшується впевненість у собі, здатність презентувати себе, емоційні реакції стають більш урівноваженими, що впливає на кращу здатність встановлювати і підтримувати соціальні контакти, відсутність невпевненості у розкритті себе іншим. За допомогою методики Т. Лірі «Діагностика міжособистісних відносин» ми можемо зробити висновок, що у ранньому юнацькому віці особливості міжособистісного спілкування визначаються такою рисою характеру як егоїзм, агресивність, притаманна старшокласникам, у студентів проявляється менше, так само як і покірність, підозрілість та залежність. Дружелюбність, яка покладена в основу налагодженню гармонійних стосунків, отриманню позитивних емоцій від процесу міжособистісного спілкування, проявляється помірно, швидше за все носить ситуативний характер. Спрямованість особистості в старшокласників на інших, у студентів спрямованість особистості зміщується на себе, домінування починає переважати над підкоренням впливові інших. Такі риси характеру говорять про переважання у ранньому юнацькому віці авторитарного стилю спілкування, за класифікацією Латинова В. В., це опікунський (домінуючо-дружелюбний) і владний (домінуючо-недружелюбний) стилі. Також вище перераховані риси характеру юнаків дозволяють стверджувати, що у юнацькому середовищі переважають такі стилі міжособистісного спілкування: інструментальний (за ознакою спрямованості мовлення), прямий, або відкритий (за властивостями вербальних і невербальних засобів передачі інформації).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Басюк О. Б. Залежність «Образу Я» від значущих інших як складова невротичності в юнацькому віці / О. Б. Басюк // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 11. – С. 12 – 16.

2. Безкоровайна О. Самоствердження як важливий соціально-психологічний феномен становлення особистості у ранньому юнацькому віці / О. Безкоровайна // Рідна школа. – 2009. – № 4. – С. 32.

3. Богдан Е. О развитии потребности в смысле жизни в юношеском возрасте / Е. Богдан // Психология в вузе. – 2006. – № 2. – С. 65 – 70.

4. Бодаль А. А. Личность и общение: Избранные труды / А. А. Бодаль. – М.: Педагогика, 1983. – 271 с.

5. Васильченко К. В. Путешествие в страну «Я» / К. В. Васильченко. – Донецк: Сталкер, 1998. – 448 с.

6. Гуменюк О. Психологія Я-концепції: Монографія / О.Гуменюк. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 186 с.

7. Давиденко О. С. Я-концепція як фактор особистісного самовизначення в ранній юності / О. С. Давиденко // Вісник Міжнародного дослідного центру «Людина: мова, культура». – К., 2008. – Вип. 17. – С. 16 – 22.

8. Каган М. С. Мир общения: Проблемы межсубъектных отношений / Моисей Самойлович Каган. – М.: Политиздат, 1988. – 315 с.

9. Клочек Л. В. Розвиток процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і ранньому юнацькому віці: Автореферат дисертації кандидата психологічних наук 19.00.07 / Л. В. Клочек. – НПУ ім.. М. Драгоманова. – К., 2005. – 20 с.

10. Кон И. С. Открытие «Я» / Игорь Семенович Кон. – М.: Политиздат, 1978. – 366 с.

11. Кон И. С. Психология ранней юности / Игорь Семенович Кон. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.

12. Крутецкий В. А. Очерки психологии старшего школьника / В. А. Крутецкий, Н. С. Лукин. – М.: Учпедгиз, 1963. – 196 с.

13. Куницына В. Н. Межличностное общение: учебник для вузов / Н. В. Казаринова, В. Н. Куницына, В. М. Погольша. – С-Петербург, 2001. – 544 с.

14. Лановенко Ю. І. Психологічні особливості переживання суб’єктом юнацької кризи: Автореферат дисертації кандидата психологічних наук 19.00.07 / Ю. І. Лановенко. – НПУ ім.. М. Драгоманова. – К., 2005. – 21 с.

15. Левенець А. Є. Психологічні особливості становлення життєвої перспективи в юнацькому віці: Автореферат дисертації кандидата психологічних наук: 19.00.07 / А. Є. Левенець. – НПУ ім.. М. Драгоманова. – К., 2006. – 20 с.

16. Лемещенко О. Особистість старшокласників: суперечності у формуванні / О. Лемещенко // Психолог. – 2010. – № 35-36. – С. 12 – 14.

17. Личность в общении и деятельности.: Межвуз. об. науч. трудов. –Ульяновск.: УГПИ, 1985. – 104 с.

18. Матяш-Заяц Л. П. Соціально-психологічні чинники виникнення міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці: Автореферат дисертації кандидата психологічних наук 19.00.07 / Л. П. Матяш-Заяц. – НПУ ім.. М. Драгоманова. – К., 2005. – 21 с.

19. Межличностное восприятие в группе / Под ред. Г. М. Андреевой, А. И. Донцова. Монография. – М., изд-во Московского университета, 1981. – 294 с.

20. Нартова-Бочавер С. Психология личности и межличностных отношений / С. Нартова-Бочавер. – М.: «Эксмо-Пресс», 2001. – 416 с.

21. Ночевник М. Н. Человеческое общение / М. Н. Ночевник. – М.: Политиздат, 1988. – 127 с.

22. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – К.: Лыбидь, 1990. – 192 с.

23. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив./ Артур Владимирович Петровский. – М.: Политиздат, 1982. – 255 с.

24. Подоляк Л. Основи вікової психології / Л. Подоляк. – К.: Главник, 2006. – 112 с.

25. Рыбалко Е. Ф. Возрастная и дифференцированная психология / Е. Ф. Рыбалко. – С-Пб.: Питер, 2001. – 224 с.

26. Рогов Е. И. Психология общения / Е. И. Рогов. – М.: Владос., 2001. – 336 с.

27. Савчин М. Психологія юності. Вікова психологія / Л. Василенко, М. Савчин. – К., 2005. – С. 191 – 264.

28. Семиченко В. А. Психология общения: модульный курс / В. А. Семиченко. – К.: Магистр, 1998. – 152 с.

29. Сердюк Л. А. Форми особистісного самовираження сучасних старшокласників / Л. А. Сердюк // Педагогіка і психологія. – 2001. – № 1. – С. 67 – 72.

30. Терлецька Л. Дослідження психічних особливостей дітей юнацького віку / Л. Терлецька // Психологія зрілості: практикум. Навч. посіб. – К., 2006. – С. 55 – 98.

31. Титаренко Т. Рання молодість: проблеми смислоутворення, подальше професійне й життєве самовизначення / Т. Титаренко // Основи практичної психології. – К., 1999. – С. 447 – 455.

32. Федорінов Д. Формування Я-концепції в юнацькому віці / Д. Федорінов // Психолог. – 2006. – № 10. – С. 5 – 9.

33. Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посіб І. М. Цимбалюк. – К.: Професіонал, 2004. – 304 с.

34. Цуканова Е. В. Психологические трудности межличностного общения / Е. В. Цуканова. – К.: Выща школа, 1985. – 158 с.

35. Шестопалова О. Криза ідентичності та адитивна поведінка в юнацькому віці / О. Шестопалова // Рідна школа. – 2000. – № 11. – С. 32 – 34.

36. Щекин Г. В. Биографический метод изучения человека / Г. В. Щекин. – К., 1993. – С. 148 – 197.