3.3. Аналіз кореляційного взаємовідношення між даними, отриманими за використаними методиками

Найважливішим завданням нашого дослідження було зробити аналіз кореляційного взаємовідношення між даними, отриманими за допомогою використаних методик. Спочатку ми проаналізували взаємовідношення шкал біографічного опитувальника, з яким працювали учні, потім результати роботи учнів з методикою Т. Лірі, у такому ж порядку проаналізували результати опитування серед студентів. Таким чином, ми мали змогу згодом порівняти кореляційні зв’язки результатів обох методик між собою окремо для учнів та студентів, а потім і між учнями та студентами, віднайти спільні риси та відмінності.

У процесі кореляційного аналізу методики «Біографічний опитувальник», опрацьованої учнями, ми помітили певні особливості. Чим гірша сімейна ситуація, тим більша самовпевненість особистості, вміння досягати своєї мети, напруження в ситуаціях спілкування, більш гостро сприймається виховний вплив сім’ї, підвищений нейротизм, схильність соматично реагувати на стресові ситуації, екстравертованість особистості (тобто між собою пов’язані прямо пропорційно шкали FAM, ICHSTK, SOZLAG, ERZIEN, N, PSYKON, E). Чим менша сила «Я» особистості, тим більш чутливо сприймається виховний вплив на неї, такій особистості притаманний нейротизм, соматична реакція в стресових ситуаціях. Також простежується прямий зв'язок між впливами факторів зовнішнього середовища, які викликають напругу у процесі міжособистісної взаємодії, та схильністю соматично реагувати у стресових ситуаціях. Ми помітили, що чим більше на особистість учня впливають батьки, тим така особистість більш схильна до екстраверсії, у свою чергу, чим більша схильність до екстраверсії, тим більша соціальна активність, налаштування на контакт з іншими, але водночас можлива схильність соматично реагувати на стресові навантаження.

34

У процесі здійснення кореляційного аналізу анкет учнів (методика Т. Лірі) ми дійшли таких висновків. Між собою прямо пропорційно пов’язані такі риси характеру: авторитаризм і егоїзм з агресивністю; агресивність з підозрілістю; підозрілість із залежністю та альтруїзмом; покірність із залежністю, дружелюбністю та альтруїзмом. Водночас за шкалою «Егоїзм» ми помітили, що вона прямопропорційно пов’язана зі шкалами «Агресивність», «Підозрілість» і обернено пропорційно зі шкалою «Покірність».

Якщо взяти до уваги порівняння результатів двох методик, які опрацювали учні, то можна визначити, що чим гірша сімейна ситуація, у якій перебуває учень, тим йому більш притаманний авторитаризм, а найменше – залежність і дружелюбність. Чим менша сила «Я» особистості, її впевненість у собі, тим більша підозрілість, тобто недовіра, скептицизм. Прямо пропорційно пов’язані між собою фактори зовнішнього середовища, які викликають напругу у процесі міжособистісного спілкування, виховний вплив з боку сім’ї і авторитаризм; нейротизм, низька стійкість до психічних навантажень і підозрілість; екстравертованість особистості і авторитаризм. Обернено пропорційно пов’язані соціальна активність, контактність і підозрілість та альтруїзм, низька стійкість до стресових навантажень і дружелюбність.

У процесі кореляційного аналізу методики «Біографічний опитувальник», опрацьованої студентами, можна визначити такі зв’язки між шкалами методики. Сімейна ситуація в дитинстві та юності, взаємини з батьками та ставлення сім’ї до інших людей прямо пов’язані з впевненістю дитини у собі, сприйманням виховного впливу з боку сім’ї, соціальною активністю, контактністю. Впевненість у собі пов’язана, крім ставлення до виховного впливу, ще із нейротизмом, соціальною активністю, схильністю до соматичної реакції у стресовій ситуації. Чим більший нейротизм особистості, тим вона більш піддається факторам зовнішнього середовища, які створюють

35

напругу в процесі міжособистісної взаємодії. Ставлення до виховного впливу, який здійснює сім’я юнака, пов’язане з соціальною активністю, психічним здоров’ям. Також відстежуються зв'язки між соціальною активністю, нейротизмом і психічним здоров’ям. Соціальна активність також прямо пропорційно пов’язана з екстравертованість особистості. За результатами методики Т. Лірі, з якою працювали студенти 1 курсу, ми можемо виділити такі зв’язки. Високий рівень авторитаризму особистості може свідчити про те, що їй притаманні егоїзм, агресивність, підозрілість, залежність, дружелюбність, альтруїзм. Наявність егоїзму пов'язана із агресивністю, підозрілістю, залежністю. Агресивність у нашому дослідженні виявилася пов’язаною з підозрілістю та залежністю, підозрілість і покірність – із залежністю, дружелюбністю, альтруїзмом, залежність – з дружелюбністю та альтруїзмом, які в свою чергу також прямо пов’язані між собою. Співставлення двох методик, опрацьованих студентами, дає змогу помітити такі результати. Прямо пропорційно пов’язані між собою психічне здоров’я особистості, стійкість до стресових ситуацій і авторитаризм, егоїзм, агресивність, підозрілість, покірність, залежність, а також екстравертованість і авторитаризм. Обернений зв'язок відстежується між ставленням до виховного впливу з боку сім’ї та альтруїзмом; соціальною активністю та егоїзмом, підозрілістю.

На наступному етапі аналізу кореляційних зв’язків використаних методик ми порівняли результати опитування учнів та студентів. Виявилося, що і в учнів, і в студентів повністю співпадає зв'язок між екстравертованість й авторитаризмом, а повна протилежність результатів спостерігається у зв’язку екстравертованості і соціальної активності, оскільки в учнів зазначені позиції пов’язані обернено пропорційно, а у студентів простежується прямий зв'язок. Тобто, з віком здатність підтримувати соціальні контакти й комунікабельність, відкритість, імпульсивність, спрямованість на інших людей не тільки не втрачають зв'язок, а набувають ще більшого значення,

36

адже соціальне дозрівання, становлення особистості в соціальній ієрархії ставить перед юнаком певні вимоги, вимагає готовності до соціального контакту і до міжособистісного спілкування більші, ніж перед школярем. Також відстежується співпадіння таких позицій: сімейна ситуація та впевненість в собі, сприймання виховного впливу; впевненість в собі й нейротизм, психічне здоров’я; соціальна активність, психічне здоров’я і підозрілість; авторитаризм й егоїзм, агресивність, підозрілість; підозрілість і залежність, альтруїзм; покірність і залежність, дружелюбність, альтруїзм. Тобто, перераховані риси за часовий проміжок від старшого початку ранньої юності до її завершення залишаються пов’язаними незмінно.