- •1.1. Період ранньої юності як важливий етап соціалізації
- •1.2. Розвиток самосвідомості та я-концепції у ранній юності
- •1.3. Особливості спілкування у ранній юності
- •2.1. Міжособистісне спілкування: критерії, види, рівні, функції
- •2.2. Характеристики стилю спілкування
- •3.1. Описання використаних методик («Біографічний опитувальник», «Діагностика міжособистісних відносин т. Лірі»)
- •3.2. Порівняльний аналіз результатів опитування за методиками т. Лірі та біографічним опитувальником
- •3.3. Аналіз кореляційного взаємовідношення між даними, отриманими за використаними методиками
- •Висновки
1.3. Особливості спілкування у ранній юності
Важливою сферою активності особистості на етапі ранньої юності є міжособистісне спілкування. У цьому віці міжособистісне спілкування характеризується вибірковістю, інтимністю, виконує функцію самоствердження і самовираження юнаків і дівчат. Розглянемо особливості спілкування з однолітками, дорослими та інтимного спілкування у юнацькому віці.
Для спілкування з ровесниками характерні такі тенденції:
розширення сфери спілкування у часовому та просторовому вимірах. Розширюється насамперед соціальний простір, що часто випливає зі вступу юнака до вищого навчального закладу, участі в різноманітних клубах, секціях, гуртках тощо. Також розширюється географія спілкування;
активний пошук спілкування, відкритість, готовність до комунікативних контактів;
вибірковість спілкування. Юнаки ставлять високий рівень вимог до спілкування, а особливо до дружби; основними вимогами вбачають взаєморозуміння, взаємодопомогу, вірність, довіру, щирість;
юнацька комунікативність часто буває егоцентричною, оскільки потреба у самовияві може домінувати над інтересом до почуттів і переживань співрозмовника. Це зумовлює більший або менший рівень напруженості у міжособистісному спілкуванні молодих людей [27, с. 248 – 251].
У юнацькому віці взаєморозуміння з дорослими високо цінується, проте відчувається більша потреба у спілкуванні з ровесниками. Дослідження І. Кона та В. Лосенкова дали такі результати: 75 – 85 % юнаків та дівчат прагнуть дружити з ровесниками, 1 – 19% – зі старшими за себе, 1 – 4 % – з молодшими за себе. Дослідження засвідчили, що 85 % юнаків усвідомлюють актуальність спілкування з дорослими для себе, з них 66 % найближчими партнерами у спілкуванні бажають бачити батьків. Проте спілкування з учителями є довірливим лише у 4 % юнаків, з батьками – у 29 %, тоді як з ровесниками – у 88 % молодих людей [27, с. 250]. Основними темами спілкування з дорослими є навчання, професійне самовизначення, міжособистісні стосунки, сімейні справи, норми моралі, спільні спогади та плани на майбутнє. У ранньому юнацькому віці болісно сприймаються прямі вказівки щодо певного вибору, який стоїть перед юнаком, втручання дорослих у особисті справи. Натомість цінується довіра, визнання, тактовність, повага з боку дорослих.
У ранній юності особливе значення відіграє інтимне спілкування юнаків та дівчат, побачення. Хлопці та дівчата ставляться до побачень серйозніше, ніж підлітки. Важливими мотивами побачень для більшості представників раннього юнацького віку є дружні стосунки та вибір партнера для майбутнього сімейного життя. У ранній юності побачення забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. Проте дівчата більш зорієнтовані на задоволення глибоко особистісних потреб, хлопці ж більш зацікавлені в задоволенні сексуальних потреб. Така розбіжність часто зумовлює конфлікти між юнаками та дівчатами.
Отже, міжособистісне спілкування на етапі ранньої юності є важливим чинником розвитку молодої особистості. Міжособистісне спілкування розвивається переважно у трьох напрямках: спілкування з однолітками, спілкування з дорослими, інтимне спілкування юнаків та дівчат. Розширюється сфера спілкування, підвищується його вибірковість, важливою складовою є юнацька дружба. Основою спілкування з дорослими є тактовність, взаємоповага. У сфері інтимних стосунків хлопці та дівчата задовольняють важливі соціально-психологічні потреби.
РОЗДІЛ 2. Міжособистісне спілкування та стиль спілкування як важливі складові діяльності людини