3.1. Описання використаних методик («Біографічний опитувальник», «Діагностика міжособистісних відносин т. Лірі»)

Для перевірки теоретичних положень, викладених у перших двох розділах курсової роботи, ми провели психологічне дослідження у тестовій формі на базі 10 класу Казанківської гуманітарної гімназії та серед студентів 1 курсу групи ІГ-10 Криворізького державного педагогічного університету.

Біографічний опитувальник (BIV – Biographisches Inventar zur Diagnose von Verhaltenstorungen) – розробка німецьких авторів (Боттхер, Ягер, Лішер). Біографічний опитувальник було розроблено в 1976 р., проте у дослідженнях вітчизняних психологів він використовується невиправдано рідко. BIV представляє собою методичний і змістовий розвиток форми «А» МВІ (Мангеймського біографічного інструмента для клінічних груп). Теоретичною основою опитувальника стали біхевіоральні теорії та здобутки школи психоаналізу. Зокрема, теорії біхевіоризму говорять, що причину стійких стереотипів поведінки можна пояснити за умови врахування т. з. «детермінаційної моделі неврозу», яка розроблялася на основі аналізу поведінки з точки зору біологічних і психологічних диспозицій. Біологічні диспозиції – актуальні біологічні впливи і генетично зумовлені причини. Психологічні диспозиції – тенденції до реакцій, які виникають в індивідуальній історії розвитку особистості. Структурно опитувальник складається з восьми відносно незалежних одна від одної шкал. Числове вимірювання стереотипів поведінки здійснюється за допомогою шкал опитувальника FAM і ERZIEN; вплив оточуючого середовища – за допомогою шкал SOZLAG, PSYCON, SOZAKT, ICHSTK. Особистісні властивості вимірюються за допомогою шкал N і E. Ключ перших 7 шкал орієнтований негативно: високі сирі оцінки означають наявність відповідної проблеми. Судження в опитувальнику альтернативні. Людям, які беруть участь в опитуванні, пропонується обрати відповіді, які найчастіше характеризують їх поведінку. Форма тверджень в тексті опитувальника видозмінюється з метою зниження монотонності і тенденції до стереотипних відповідей. Методика містить ключі для опрацювання результатів. При співпадінні відповіді з ключем зараховується 1 бал. На основі змістових і статистичних процедур можна виділити 5 факторів, які можуть бути позначені таким чином:

1. Синдром сімейного дефіциту. При ньому майже всі твердження шкал FAM, ERZIEN мають суттєве навантаження.

2. Синдром екстраверсії. Велику частину навантаження несуть твердження шкал SOZAKT, E.

3. Невпевненість в собі, слабкість «Я». найбільше навантаження при цьому факторі несуть твердження шкали ICHSTK. Також високі навантаження шкал SOZAKT, SOZLAG.

4. Актуальне напруження в професійній та особистісній сферах. Даному факторові відповідають твердження в шкалах SOZAKT, PSYKON, ERZIEN.

5. Синдром неврозу. В нього входять твердження шкал N, PSYKON, ICHSTK.

Зазначена методика дає можливість отримати стандартизовану інформацію про факти біографії, ситуації оточуючого середовища й актуальні психологічні стани особистості.

Діагностика міжособистісної взаємодії Т. Лірі була розроблена на основі досліджень міжособистісних взаємин, проведених Т. Лірі, який виділяв 8 загальних і 16 більш конкретних варіантів міжособистісної взаємодії. Методика складена згідно з виділеними типами міжособистісної взаємодії, містить 128 тверджень – лаконічних характеристик людини. Ці характеристики умовно поділяються на 8 октант (16 тверджень у кожній октанті). Спочатку досліджуваний відмічає ті твердження, у яких вказані характеристики, притаманні собі («Я-реальне»). Потім позначує ті характеристики, які на думку досліджуваного, мають бути у переліку його уявлень про «Я-ідеальне». За кожне співпадіння з ключем для опрацювання результатів дослідження нараховується 1 бал.

Мета методики: вивчити стиль і структуру міжособистісних взаємин і їх особливостей, дослідження уявлень досліджуваного про себе, своє ідеальне «Я», ставлення до самого себе, виявлень зон конфліктів досліджуваного.

Таким чином, обрані нами методики передбачають дослідження особливостей міжособистісної взаємодії, допомагають виявити причини певних проблем у процесі спілкування.