- •Дніпропетровський національний університет
- •Тема 1. Предмет і методи мікроекономіки 5
- •Тема 6. Витрати виробництва 58
- •2. Предмет і методи мікроекономіки.
- •Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача.
- •1. Корисність і проблема її виміру.
- •3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
- •2. Криві байдужості, їх властивості.
- •3. Бюджетна лінія.
- •4. Оптимум споживача як модель раціонального споживацького вибору.
- •Тема 4. Аналіз поведінки споживача
- •2. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •3. Ефект заміщення (заміни) і ефект доходу
- •Загальний ефект ефект доходу Товар низької споживної цінності – звичайний
- •4. Використання функції корисності в ситуаціях з ризиком
- •Тема 5.Попит та пропозиція. Еластичність.
- •1. Попит і закон попиту.
- •2. Пропозиція і закон пропозиції.
- •3. Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
- •4. Еластичність попиту та пропозиції.
- •Тема 5. Підприємницька діяльність і поведінка виробника.
- •2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •3. Частинна варіація факторів виробництва
- •4. Ізоквантна варіація факторів виробництва
- •5. Пропорційна варіація факторів виробництва
- •Тема 6. Витрати виробництва.
- •1. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
- •Крива витрат у довгостроковому періоді показує мінімальні витрати виробництва будь-якого обсягу продукції, коли усі фактори виробництва змінні.
- •Тема 7. Ринок досконалої конкуренції.
- •2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •3. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •Тема 8. Монопольний ринок.
- •2.Монопольний ринок у короткостроковому і тривалому періодах.
- •3. Соціальна ціна монополії.
- •Тема 9. Олігополія.
- •1.Основні риси й особливості організації олігополії.
- •2.Теоретичні моделі олігополії.
- •Тема 9. Ринок монополістичної конкуренції
- •2. Ринкова поведінка монополістичного конкурента.
- •3. Нецінова конкуренція.
- •4. Ефективність монополістичної конкуренції
- •Тема 10. Ринок факторів виробництва .
- •3. Ринок капіталу.
- •Тема 11. Загальна рівновага та економіка добробуту
- •2. Ефективність у виробничій сфері
- •3. Рівновага в економіці обміну.
- •5. Зовнішні ефекти і їх економічний зміст
- •6. Суспільні блага і суспільний вибір.
- •7. Економічна роль держави в ринковій економіці.
- •Тема 12. Інституціональні аспекти ринкового господарства
- •2. Правові передумови для ринкових суб’єктів
- •3. Інституціональна природа сучасної фірми. Інституціональні структури у регулюванні економічної поведінки ринкових суб’єктів.
2. Предмет і методи мікроекономіки.
Мікроекономіка вивчає взаємодію окремих економічних суб'єктів і досліджує механізм функціонування конкретних ринків.
Мікроекономіка розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника і споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючими суб'єктами, що прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.
Суб'єкти мікроекономіки:
Домашнє господарство – самостійна економічна одиниця, до складу якої входять одна особа або кілька людей. На ринку товарів і послуг домашнє господарство виступає як покупець, на ринку ресурсів – як продавець власних факторів виробництва.
Фірма – економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення з приводу використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції і її продажу. На ринку товарів і послуг фірма виступає як продавець, на ринку ресурсів – як покупець факторів виробництва.
Держава – самостійний суб'єкт ринку, до складу якого входять урядові заклади, що здійснюють економічну, юридичну і політичну владу для забезпечення умов господарювання всім суб'єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснює контроль господарюючих суб'єктів і ринку заради досягнення суспільних цілей.
За принципом класифікації лібералізму, єдиним реальним економічним суб'єктом мікроекономіки вважається індивід.
У ринковій економічній системі поведінка кожного індивіда мотивується його особистими інтересами, кожна економічна одиниця прагне збільшити свій доход на основі індивідуального прийняття рішень.
Методи мікроекономічного аналізу – це сукупність засобів і прийомів пізнання суті економічних процесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.
Загальнонаукові методи:
порівняльний аналіз; синтез;
індукція; дедукція;
наукова абстракція; аналогія;
графічне зображення; моделювання.
Етапи моделювання економічних явищ і процесів:
1- визначення ключових змінних, які характеризують сутність досліджуваного економічного процесу;
2 - висування припущень про умови існування моделі і визначення поведінкових передумов.
Важливе допущення - “за інших незмінних умов”: допускається, що всі змінні, за винятком тих, що розглядаються у даний момент, залишаються постійними.
Головна поведінкова передумова – гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб'єктів.
Раціональна поведінка – прагнення досягти максимальних результатів за існуючих обмежень. У мікроекономічному аналізі передбачається, що індивіди максимізують корисність, фірми – прибуток, держава – суспільний добробут.
3 - формування гіпотези про взаємодію ключових змінних і прогнозування реальних економічних подій.
Гіпотеза – попередній, неперевірений практикою принцип, що спирається на спостереження, висновки умовиводів, логіку або інтуїцію. Сформульовані гіпотези служать економісту орієнтиром при підборі і математизації емпіричних даних.
4 - перевірка гіпотези методом зіставлення передбачення і події, що відбулася.
У мікроекономіці використовують моделі двох типів: оптимізаційні і рівноважні.
1. Оптимізаційні моделі використовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб'єктів.
Основний метод – граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізма.
Засновники цієї теорії – економісти австрійської школи Карл Менгер (1840 – 1921), Фрідріх фон Візер (1851 –1926), Эйген фон Бём–Баверк (1851 – 1914), англієць Вільям Стенлі Джевонс (1835 – 1882).
Маржиналізм – теорія, що вважає економіку системою взаємозалежних господарюючих суб'єктів, а всі економічні процеси пояснює за допомогою використання граничних (максимальних або мінімальних) величин, що характеризують не стільки суть явища, скільки його кількісну зміну.
Головні категорії маржиналізма:
гранична корисність;
- гранична продуктивність;
- граничні витрати;
- гранична вигода й ін.
Економічні суб'єкти в процесі прийняття раціональних рішень зіставляють граничні витрати і граничну вигоду.
2. Рівноважні моделі використовуються при дослідженні взаємин між економічними суб'єктами.
Економічна теорія використовує позитивний і нормативний аналіз.
Позитивний – твердження типу “якщо…, то … ”(якщо на директора акціонерного товариства буде заведена кримінальна справа, то курс акцій цієї компанії знизиться).
Нормативний - спрямований на вироблення рекомендацій, що сприяють досягненню визначеної мети (для того, щоб …, необхідно …). Ці види аналізу взаємозалежні. Нормативний аналіз обов'язково містить елементи позитивного.