3. Меркантилізм

Першою течією в економічній науці став меркантилізм. Меркантилізм відображав погляди нової суспільної сили – буржуазії. Проте та обставина, що в той період розвиненим був торговий і фінансовий капітал, а промисловий знаходився в зародковому стані обумовила характерні риси і особливості меркантилізму:

1. Основним об’єктом дослідження меркантилісти вважали сферу обігу. Це дало назву самій течії. Меркантилізм походить від італійського mercante – торговець, купець.

2. Багатство суспільства вони ототожнювали з грошима, золотом та сріблом, а основним джерелом і сферою де створюється багатство вважали торгівлю. Виробництво ж розглядалось як передумова для створення багатства. В цьому полягала відмінність меркантилізму від попередньої економічної думки.

3. Внутрішня торгівля не збільшує кількість золота в країні, а лише передає їх із рук в руки. Тому джерелом багатства меркантилісти вважали зовнішню торгівлю.

4. Оскільки джерелом багатства є зовнішня торгівля, то її баланс повинен бути активним. Держава повинна стимулювати експорт та обмежувати імпорт здійснюючи протекціоністську політику.

5. Аналогічно до своїх попередників, меркантилісти давали рекомендації по раціональній організації та веденні господарської діяльності. Проте, на відміну від них звертались не до проблем окремого господарства, а розглядали усю економіку країни як єдине велике домогосподарство. Такий стиль мислення демонструє макроекономічний підхід, характерний для меркантилізму.

6. Меркантилізм відображав процес зміцнення національних держав, тому для нього характерне звернення до національного, суспільного інтересу. Це відобразилось і в назві нової науки, яку ввів в оборот меркантиліст Антуан Монкретьєн „політична економія” (від грецького politike – мистецтво управління державою та oikonomia – управління домашнім господарством).

7. Політичну економію меркантилісти розуміли як науку про торговий баланс, а її головним завданням було – „багато продавати – мало купувати”. В великій мірі меркантилізм розвивається як теорія державного регулювання.

Меркантилісти внесли значний вклад в розвиток економічного аналізу. Вони приділили увагу конкурентоспроможності національних товарів та впливу на неї витрат виробництва й насамперед заробітної плати. В дусі свого часу вони вважали, що для зменшення витрат потрібно зводити зарплату до мінімуму. Населення повинно бути численним і бідним, оскільки вважалось, що бідний люд схильний до байдиків й лише злидні можуть заставити його працювати. Меркантилісти приділили увагу важливості для економічного розвитку платоспроможного попиту й вказали на негативний вплив на нього заощаджень, які вилучають гроші з обігу. В XVIІІ ст. деякі меркантилісти звертають увагу на те, що бідність населення негативно впливає на платоспроможний попит, а отже гальмує економічний розвиток.

4. Особливості розвитку господарства України в хvі - хvіі ст.

Економічний розвиток України в XVІ — XVІI ст. був зумовлений її бездержавним статусом, перебуванням українських земель у складі сусідніх держав: Великого князівства Литовського та Польського королівства, а з 1569 р. — Речі Посполитої.

Аграрні відносини в цей час визначалися наближеністю українських земель до країн Центральної та Західної Європи, в яких формувалися нові індустріальні суспільства.

Процес феодалізації земельної власності полягав у розподілі землі та її юридичному закріпленні за власниками. Земельна власність зосереджувалася в основному в руках королів, магнатів, шляхти, церкви, а з середини XVI ст. почало формува­тися козацьке землеволодіння.

Значна частина земель була державною чи королівською і об'єднувалась у староства — великі господарські комплекси, які складалися із адміністративно сполучених фільварків і окремих груп поселень. Найбільше землі було сконцентровано в руках магнатів, серед яких виділялися роди Замойських, Потоцьких, Жолкевських, Конецпольських та ін.

Певну роль в господарському житті відігравало шляхетське землеволодіння. У даний період продовжувало зростати церковна-монастирське землеволодіння.

Упродовж XVI ст. виникає і розвивається козацьке землеволодіння. Воно поділялося на маєтки реєстрових і запорозьких козаків. Реєстрові козаки отримували земельні наділи за службу королю, а запорожці, що також були на службі, освоювали степи за дніпровськими порогами. Поступово їхня земельна власність зростає, особливо під час Хмельниччини. Зберігалася тривалий час селянська земельна власність.

У процесі Національно-визвольної революції, яка розпочалася у 1648 р., відбулися величезні зміни у соціально-економічному житті України. Внаслідок селянських повстань і воєнних успіхів Війська Запорізького магнати і значна частина шляхти були змушені залишити Наддніпрянщину. Разом з ними відступав також і державний апарат шляхетської Польщі. У 1652 р. Правобережжя та Лівобережжя остаточно були очищені від польських панів. Феодальне землеволодіння зберігалося за православними монастирями та дрібною шляхтою. Таким чином було ліквідоване велике і середнє землеволодіння на території, підлеглій Війську Запорізькому. У цілому варто зазначити, що Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького внесла кардинальні зміни в аграрні відносини. Було ліквідовано велике магнатське землеволодіння на більшій території сучасної України, знищено панщину. Оформилася і домінувала індивідуально-приватна козацько-селянська власність на землю. Були створені умови для прискореного розвитку аграрних відносин. Проте у складі феодально-кріпосницької Російської імперії економічний розвиток Української держави був позбавлений цих. перспектив.

Земельні відносини другої половини XVII — XVIII ст. розвивалися під визначальним впливом економіки Росії. Знищувалось землеволодіння селян, вони перетворювалися на кріпаків. Козацька старшина добилася зрівняння з російським дворянством і поступово денаціоналізувалася.

Ремесло. Виробничу основу більшості міст складало ремесло — дрібне ручне виробництво промислових товарів. Міський ремісник мав свої знаряддя праці, самостійно вів власне господарство, що базувалося на особистій праці з метою не одержання прибутків, а добування засобів для існування. Міське ремесло, на відміну від сільського, мало професійний характер.

Мануфактури. Початок мануфактурного періоду промисловості в Україні датується по-різному. Початкові форми мануфактури, на думку більшості істориків, виникли ще в першій половині XVI ст. Основою появи мануфактур були селянські та міські промисли і ремесла.

Мінілексикон

Буржуазна революція – революція основною метою якої є знищення феодального ладу або його залишків, встановлення влади буржуазії та створення умов для розвитку капіталізму.

Великі географічні відкриття – сукупність найважливіших географічних відкриттів, зроблених із середини XVI до середини XVII ст. Вони привели до виникнення колоніальної системи західноєвропейських країн.

Мануфактура – підприємство на якому ще використовується ручна, реміснича техніка виробництва, проте уже запроваджено поділ праці.

Первісне нагромадження капіталу – історичний процес примусового відділення засобів виробництва від виробника, зосередження їх в руках небагатьох й перетворення на капітал. Історично у Європі первісне нагромадження капіталу відбувалося у XV – XVIII ст.

Фільварок – велике багатогалузеве товарне господарство, що ґрунтується на використанні праці кріпаків.