Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoria_ekonomiki_Oporny_konspekt.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
615.94 Кб
Скачать

5. Післявоєнна радянської економічна думка

Характерними рисами економічної теорії, починаючи з другої половини 30-х pp., була її повна заідеологізованість, схоластичність, вульгаризація суспільно-економічних процесів. З науки повністю зникають альтернативність суджень, вилучається сама науковість. Виконуючи протягом десятиліть апологетичні й коментаторські функції, політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово знищувалася політикою. Щоправда, у радянській економічній науці спостерігалися й періоди пожвавлення, зумовлені певним послабленням політичної цензури, переорієнтацією господарської діяльності, наявністю нових соціальних замовлень і тимчасовим розвитком демократичних процесів. Підручник з політичної економії 1954 року став важливою основою дальшого розвитку економічної теорії в СРСР. Значний поштовх розвитку економічної теорії дали спроби змінити чинний господарський механізм, відомі під назвою господарської реформи (60-ті pp.). Розроблення відповідних теорій, присвячених проблемам трансформування директивно-планової економіки в госпрозрахункову та реалізація їх на практиці могли б стати прикладом теоретичного та практичного успіху, свідомого інсти-туційного реформування економіки. На жаль, практичну діяльність у цьому напрямі було швидко припинено. Наприкінці 70-х та у 80-х pp. стався новий перегляд підходів до аналізу економічних явищ. Багато хто з радянських науковців наполягав на необхідності дослідження економічних процесів з урахуванням об'єктивних факторів невартісного походження. Відбувалися активні пошуки компромісу між марксистською та іншими економічними теоріями.

Мінілексикон

Нова економічна політика (НЕП) –економічна політика, яка проводилась більшовиками у 1921-1927 рр. з ініціативи В.Леніна і передбачала часткове повернення до ринкових відносин, відновлення підприємництва.

Воєнний комунізм – політика, яка проводилась більшовиками у перші роки після Жовтневої революції і передбачала націоналізацію промисловості, відмову від товарино-грошових відносин.

Колективізація – політика і сукупність заходів радянського уряду, які були спрямовані на перехід до крупного сільськогосподарського виробництва, примусове об’єднання селян у колгоспи.

Перебудова – політика, яка проводилась з ініціативи М.Горбачова у другій половині 80-х рр. ХХ ст. була спрямована на підвищення ефективності соціалістичної економіки і передбачала певну лібералізацію, пробудження господарської ініціативи.

Тема 13. Формування засад ринкового господарства в Україні (90–ті роки хх ст.).

  1. Економіка незалежної України. Напрями ринкової трансформації економічної системи України.

  2. Інтегрування господарства економіки України до у світовий економічний простір.

  3. Сучасна економічна думка України.

1. Економіка незалежної України. Напрями ринкової трансформації економічної системи України

24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Акт незалежності України. Цей день відкрив нову еру в історії нашої держави. У березні 1992 р. Верховна Рада України затвердила "Основи національної економічної політики". У документі передбачалася структурна перебудова господарства України.

Важливу роль у становленні ринкової економіки України відіграв закон "Про приватизацію майна державних підприємств". Почалося створення малих та спільних підприємств, товариств різного рівня відповідальності, кооперативів тощо. Розпочалися деякі зрушення у сільському господарстві. Почали створюватися фермерські господарства.

Разом з тим економічні перетворення йшли надзвичайно повільно. Заважали залишки планової командно-адміністративної системи.

Здобувши незалежність політично, Україна опинилася з дуже обмеженими енергетичними ресурсами. Функціонування її господарства залежало від поставок російських нафти і газу. Розрив всесоюзних економічних зв'язків поглибив кризу у промисловому виробництві. Адже промисловість України виробляла не більше 20% кінцевого продукту.

Після вимушеного відпуску цін в січні 1992 р. в Україні проводилась відверто проінфляційна політика, для якої характерні величезний бюджетний дефіцит, необмежена грошово-кредитна емісія, ріст цін, обвальне падіння реальних доходів переважної більшості населення. Уряд практично не робив спроб удатися до жорсткої грошово-кредитної політики. У результаті восени 1992 р., під кінець перебування В. Фокіна на посаді прем'єр-міністра, місячна інфляція перейшла рубіж 50%, тобто стала гіперінфляцією.

У 1994 р. економіка країни виявилася на межі краху. ВВП порівняно з попереднім роком впав на 23%, виробництво промислової продукції — на 27,8%, сільськогосподарської — на 16,5%. Капітальні вкладення за 1992—1994 рр. знизились на 57%. Фінансова система держави виявилася практично зруйнованою. У жовтні дефіцит бюджету досяг 18,5% ВВП. Ціни порівняно з 1991 р. зросли в 102 рази.

Влітку 1994 р. новим Президентом України було обрано Леоніда Кучму, на якого покладалися великі надії. Він спирався на підтримку промислового директорату, частини державної номенклатури та лівих політичних сил.

1996 р. фінансової стабілізації. У результаті темпи зростання цін почали зменшуватися з 400% в 1992 р. до 40% в 1996.

Зниження інфляції сприятливо вплинуло на стабілізацію курсу національної валюти щодо долара. У вересні 1996 р. була проведена грошова реформа, її суть полягала у фактичній деномінації в 100 тис. разів карбованця, який був тоді в обігу, і заміна його гривнею. Разом з тим було також здійснено лібералізацію цін, валютного курсу, механізмів зовнішньої торгівлі, роздержавлення земель, почав розвиватися ринок цінних паперів. Усунуто таке потворне породження адміністративної системи, як тотальний товарний дефіцит.

Незважаючи на тривалу системну кризу та її вкрай негативні наслідки, економічна політика держави і по сьогодні не має стратегічної основи, здійснюється фрагментарно. Багато часу і енергії витрачено на безплідну, виснажливу боротьбу всередині самої влади.

Отже, відсутність достатньої політичної волі, професіоналізму законодавчої і виконавчої влади в умінні поєднати світовий досвід з конкретними українськими умовами для проведення структурних реформ зумовили затяжний економічний спад, привели до зниження довіри суспільства до влади і об'єктивно необхідних ринкових реформ. Досягнута ціною жорсткої монетарної політики макроекономічна стабілізація без врахування пріоритетів і потреб національної економіки, без ство­рення сприятливих умов для промислової і підприємницької діяльності супроводжується наростанням фінансової незбалансованості, зниженням якісних показників у виробничій сфері, погіршенням галузевої структури промислового виробництва, що веде до серйозного порушення основних параметрів економічної безпеки України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]