3.3. Психологічні засоби підвищення працездатності.

До психологічних засобів підвищення працездатності належать психотерапія, психопрофілактика та психогігієна.

Психотерапія. Різні впливи на організм через психічну сферу шляхом терапії мають інформативний характер. Сигнали – носії інформації продукуються психікою безпосередньо або опосередковано. Цим і відрізняються дані впливи від інших засобів, наприклад фармакологічних. Психотерапія включає м’язову релаксацію, спеціальні дихальні вправи, а також гіпнотерапію.

Психопрофілактика – аутогенно психом’язове тренування. Серед методів, які дають можливість захистити психіку людини від шкідливих дій і настроїти її на подолання труднощів, стресових станів, на першому місці стоїть психічна саморегуляція. Це дія людини на саму себе за допомогою слів і відповідних їм уявних образів. Слова, мова, уявні образи умовно-рефлекторним шляхом впливають на функціональний стан різних органів і систем позитивно чи негативно.

Аутогенне тренування складається з двох ступенів: нижчого і вищого. На нижчому ступені засвоюють формули, за допомогою яких можна навчитися керувати своїми внутрішніми органами, судинами, окремими функціями печінки, серця тощо. Після цього переходять до другого ступеня, в результаті чого можна навчитися керувати своїми почуттями, думками, викликаючи в собі ті чи інші відчуття.

Аутогенне тренування можна використовувати з метою відновлення сил перед робочим днем, в перервах, а також після робочого дня. Для зняття почуття тривоги, страху є певні формули, тести. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати самонавіювальний сон, тобто навчитись вводити себе на певний час в сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навію вального сну від 20 до 40 хв.

Психогігієна включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію Людини і Природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку. За Р.Хьюсманом і Д.Хетфілдом, у взаємовідносинах між людьми домінуючим є фактор справедливості. Труднощі, які виникають у цій сфері, можна звести до запитання: як нам вдається чи не вдається зберігати справедливість? Автори наводять основні причини руйнування взаємовідносин між людьми:

1. Неправильна психологічна ”валюта”. ”Не отримати того, чого ти хочеш, майже теж саме, що не отримати нічого”, - сказав Аристотель. Потрібно робити для інших те, що ти хотів би, щоб інші робили для тебе.

2. Крах довіри. Довіра є основою взаємовідносин. Довіра – це те, чого ми очікуємо від інших, але самі не дуже охоче вкладаємо у відносини.

3. Приховані внутрішні очікування. Часто людина не робить чого-небудь лише тому, що ми не кажемо чого хочемо.

Знаннями з людьми потрібно ділитися щиро. Ставши здоровим, допоможи іншому. Тільки взаємодопомога здатна повернути здоров’я людям.

ВИСНОВКИ

Щоб праця була успішною, людина має оволодіти способами, цілеспрямованими діями з досягнення поставленої мети. Сама діяльність, в свою чергу, повинна стимулювати й підтримувати активність працівника, яка сама собою негайно не задовольняє наявні потреби.

Праця є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів — матеріальних та ідеальних. Вона є вічною необхідною умовою існування людей і розглядається як специфічна видова поведінка людини, що забезпечує її виживання.

Ефективність заходів, спрямованих на підвищення працездатності працівників, можна оцінити приростом продуктивності праці, який досягається за рахунок збільшення фази стійкого стану в загальній тривалості робочої зміни.

У цій роботі я розглянула суть і фактори працездатності людини, як здатність людини більш-менш тривалий час виконувати певну роботу з дотриманням відповідних кількісних і якісних її показників, проблеми та зниження працездатності, які максимальні функціональні можливості її організму для виконання конкретної роботи, а також шляхи підвищення працездатності людини на виробництві.

Список використаної літератури:

1. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. – Суми: ВТД ”Університетська книга”,2003р.

2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарюй В.В. Безпека життєдіяльності. – Львів: Новий світ – 2000, 2002р.

3. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності. – К.: Видавництво Європейського університету, 2003 р.

4. Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. За ред. проф. В.В. Березуцького. Факт,2005 р.

5. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник .- Луганськ : Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006 р.

6. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації .- Київ: Кондор, 2003 р.

7. Кокуріна И. Г. Методика вивчення трудової мотивації. — М., 1990.

8. Психологія праці: Під. для студ. вищ. нав. Закладів. Під ред. проф. А. В. Карпова. — М., 2003.

9. Толочек В. А. Сучасна психологія праці: Нав. посібник. — Вид. буд “Пітер”, 2006. — 408 с.

10. Блинова Н. Г., Ігишева Л. Н., Литвинова Н. А., Федоров А. И. Практикум по психофізиологічній діагностиці. — М.: Владос, 2000. — 128 с.