4.1.

Історія розвитку фінансового контролю до XVII ст..

Оскiльки категорiї «фiнансовий контроль» та «аудит»

тiсно пов’язанi з фiнансами, то можна стверджувати, що конт

роль починає виникати у перiод виникнення i становлення пуб

лiчних фiнансiв та розвитку фiнансових вiдносин.

Контрольнi функцiї в суспiльствi досить рiзноманiтнi, при

чому сфера їх поширення при переходi вiд однiєї формацiї до

iншої постiйно розширюється. Змiнюються завдання контролю,

його змiст, органiзацiйнi форми здiйснення в результатi появи

причин економiчного, полiтичного i соцiального характеру

1

.

Iсторично саме виникнення грошових вiдносин, самих гро

шей приводить до виникнення своєрiдного об’єкта контролю —

грошових ресурсiв, це сприяло видiленню фiнансового контро

лю iз контролю за ресурсами

2

. Сьогоднi немає достовiрних да

них про господарський устрiй первiснообщинного ладу, отже

ми можемо лише припустити, що якщо не було постiйного дер

жавного апарату, то не iснувало й системи формування доходiв

i витрат. Але у такому суспiльствi iснував внутрiшнiй контроль,

що здiйснювався за приватними фiнансами, тобто за бюджетом

сiм’ї, який навряд чи можна назвати фiнансовим у сучасному ро

зумiннi. З виникненням держави пiдвищується i роль фiнансiв,

якi називатимуться державними або пiзнiше публiчними, ство

рюється, формується державний апарат i, вiдповiдно, спецiальнi

суб’єкти, що надiляються саме контрольними функцiями, отже

виникає фiнансовий контроль.

Аудит як недержавна форма контролю виник у далеку дав

нину та iснував поряд iз державним фiнансовим контролем.

На думку дослiдникiв, першою країною, що створила ауди

торську систему, був Китай, де в 700 роцi до н. е. iснувала поса

да Генерального аудитора, який повинен був гарантувати по

ряднiсть та чеснiсть урядових чиновникiв, що розпоряджали

ся державними коштами та майном

1

. Як стверджують iстори

коархiвнi матерiали, форми державного фiнансового контро

лю з’явилися бiля 4000 рокiв до н. е., саме тодi, коли стародавнi

цивiлiзацiї Близького Сходу розпочали створювати високоорга

нiзованi держави, налаштовувати господарську дiяльнiсть, поча

ли займатися облiком доходiв та витрат, зборiв податкiв, отже i

виникла потреба контролю, метою якого було зменшення втрат

вiд помилок та шахрайства

2

.

Найбiльшого розвитку набув аудит у Грецiї та Римi, а дер

жавний фiнансовий контроль у Вавiлонi, Китаї, Єгиптi. В про

вiнцiях та володiннях призначалися казначейськi чиновники, так

званi аудитори, з метою контролю рахiвництва. Перевiрки, якi

здiйснювалися державними чиновниками, були спрямованi на

витрати бюджету та його дохiдну частину. У цей перiод контроль

нi функцiї не вiдокремлювалися вiд облiкових та управлiнських.

На такому iсторичному етапi до основних ознак фiнансового

контролю можна вiднести те, що контрольнi функцiї тут викону

вали вищi посадовi особи держави або окремi чиновники, а також

починають формуватися окремi контрольнi органи. Крiм цього, за

роджується методологiя контролю, зокрема вводиться iнвентариза

цiя як специфiчний його метод, ведеться контроль облiкових запи

сiв. Так, у Стародавньому Єгиптi державний фiнансовий контроль

здiйснюється через фiнансове управлiння i спецiальних чиновни

кiв, у Грецiї «логiсти» i «евфiни» приймали фiнансовi звiти вiд по

садових осiб i порушували кримiнальнi справи у випадку прихову

вання зловживання фiнансами

3

. У Вавiлонi, у Законах Хаммурапi

зазначалося, що купцi повиннi вести облiк, тобто законодавчо було

закрiплено таку функцiю контролю, як облiк фiнансових ресурсiв.

Iсторiї зародження та становлення фiнансового контролю

присвячували свої публiкацiї науковцi у рiзнi перiоди. Особли

вий iнтерес представляють роботи вчених, що стосуються виник

нення i розвитку державного фiнансового контролю. До них мож

на вiднести працi В. Саковича

1

, якi дають можливiсть прослiд

кувати процес становлення державного фiнансового контролю.

Характерним явищем для рабовласницького i феодального

ладу було ототожнення доходiв i витрат глави держави з дер

жавними доходами i витратами. Глава держави розпоряджався

ресурсами держави як своєю власнiстю. Лише в перiод Римської

республiки, коли основну роль у полiтичному життi вiдiгравав

Римський сенат, публiчне господарство було вiддiлене вiд при

ватного. Фактично витрати держави включали в себе деякi еле

менти фiнансового контролю з боку Римського сенату, який ви

конував функцiю розподiлу вiдповiдних доходiв. Цi елементи

фiнансового контролю були незначними, оскiльки навiть апарат

державного управлiння утримувався не за рахунок державних

коштiв, а за рахунок рiзних поборiв з населення

2

. Фiнансовий

контроль над грошовими ресурсами феодалiв i монархiв був вiд

сутнiй повнiстю. А. Смiт у свiй час писав про те, що всякий плат

ник вiддається у владу збиральника податкiв, який може обтя

жувати порядок для будьякого неугодного йому платника або

вимагати пiд загрозою такого обтяження подарунок або хабар.

На територiї сучасної України вперше згадується про фi

нансовий контроль ще до Х ст., оскiльки платежi князям, дань

татарським ханам здiйснювалися спочатку в натуральнiй, а пiз

нiше i в грошовiй формах, що контролювалася владою

3

. Одну з

перших фiнансовобюджетних систем, з якої пiшли паростки

сьогоднiшньої моделi фiнансового контролю, було розроблено i

законодавчо закрiплено за часiв Київської Русi в «Руськiй прав

дi» Ярослава Мудрого

4

. Бiльш впорядковано було процес орга

нiзацiї фiнансового контролю у XII ст., у створеному Володи

миром Мономахом Уставi.

Як зазначалося, аудит у перекладi означає слухати. Звiдси у

давнину, у Великобританiї, аудит проводився у двох формах: у

мiстах в присутностi посадових осiб уряду i громадян здiйсню

валося прослуховування аудиторських звiтiв, якi казначеї зачи

тували в голос; аудитори проводили перевiрку рахункiв сплати

управляючих фiнансами великих маєткiв за «дебетом i креди

том» з наступним усним звiтом перед власником i радою управ

ляючих даного маєтку

1

.

У Середнi вiки в Європi зароджується бухгалтерський об

лiк i контроль. Так, здiйснюється реєстрацiя угод, з метою ви

значення правильностi їх укладення двома рiзними вiдповiдаль

ними особами.

Пiзнiше, з’являються спецiальнi трактати про контроль об

лiку i звiтностi, отже йде процес удосконалення облiку i конт

ролю господарської дiяльностi. Так, у одному iз трактатiв за

значалося, що необхiдно пiддавати ретельнiй перевiрцi звiти,

щороку провадити iнвентаризацiю для перевiрки звiтних i фак

тичних залишкiв цiнностей, обов’язково здiйснювати iнвента

ризацiю дебiторської заборгованостi, пiдтверджувати правиль

нiсть цiн, зазначених у звiтi. В iнших трактатах згадувалося i

про ревiзiю

2

.

У документах XIII ст. зустрiчаються записи про аудит. Так,

в Англiї у 1285 р., було видано нормативний акт, вiдповiдно до

якого надавалися певнi привiлеї не лише державним посадовим

особам, що проводили аудит

, а й цивiльним. Це ще раз пiдтвер

джує версiю про те, що паралельно iснувало два види фiнансо

вого контролю: державний i недержавний, який почав застосову

ватися для здiйснення контролю за публiчними фiнансами.

Пiзнiше, з XV ст. починають використовуватися як докази в

судах так званi облiковi записи, а в 1494 р. в книзi Луки Пачолi

«Трактат про рахунки i записи» вже використовується термiн

«фiнансовий контроль»

4.2.