Історія розвитку в др.. Половині XVII — на початку XX ст..

У даний перiод формувалися новi пiдходи до фiнансо

вого контролю та аудиту. У Росiї встановлюється суворий по

рядок фiнансової звiтностi. Аудит поступово перетворюється iз

процесу слухання на документальний, що передбачало прове

дення перевiрок на пiдставi дослiдження вiдповiдних фiнансо

вих та пов’язаних з ними документiв.

Дослiдники зазначають, що iнститут державних аудиторiв ви

ник у Росiї за часiв Петра I, бо у вiйськовому статутi 1698 року

вказувалося на iснування в армiї посад аудиторiв, одним iз зав

дань яких було здiйснення контролю за витратами бюджету, бiль

шу частину видаткiв якого становили саме витрати на армiю

1

.

Спроби створення незалежного аудиторського контролю в

Росiйськiй iмперiї (у складi якої на той час перебувала Україна)

вiдносяться до 1831 року (в цей перiод було створено iнститут

присяжних бухгалтерiв, а в 1909 р. iнститут бухгалтерiв).

Важливу роль у розвитку i становленнi аудиторського конт

ролю вiдiграли акцiонернi товариства, акцiонери яких хотiли ма

ти гарантiю щодо збереження капiталу, а, вiдповiдно, i правиль

ностi ведення бухгалтерського облiку. Банкрутство перших ак

цiонерних товариств створило попит на квалiфiкованих осiб —

експертiв у галузi бухгалтерiї, якi мали захистити iнтереси iнве

сторiв. У Великобританiї почали створюватися професiйнi об’єд

нання, якi перевiряли на замовлення зацiкавлених осiб фiнан

совi звiти

2

. На початку XVIII ст. в Англiї на державному рiвнi

визнається необхiднiсть проведення незалежної перевiрки ра

хункiв пiдприємств. Тобто у зазначений перiод недержавний фi

нансовий контроль починає швидко розвиватися. А наприкiнцi

XIX ст. аудит сформувався у самостiйну сферу професiйної дi

яльностi. Але вважається, що свiй юридичний початок незалеж

ний аудит бере з 1853 р., коли у Шотландiї було утворено Едiн

бургзький iнститут аудиторiв.

Можна погодитися з науковцями, якi вважають, що iснуван

ня та розвиток незалежного аудиту у рiзних державах та регiонах має суттєвi вiдмiнностi, що викликанi: соцiальноекономiч

ними особливостями країн та регiонiв свiту (особливостями роз

витку ринку капiталу, рiвнем та темпами економiчного розвитку,

ступенем централiзацiї управлiння економiкою та соцiальною

сферою тощо); соцiальнополiтичними особливостями внутрiш

ньої та зовнiшньої полiтики окремих держав (вiдносинами з iн

шими державами, специфiкою соцiальнополiтичних пiдходiв

до вирiшення внутрiшнiх проблем); особливостями законодав

ства держав та загального культурноосвiтнього рiвня (специ

фiкою правового врегулюванню дiяльностi аудиторiв)

1

.

Iсторiя створення органiв державного контролю на терито

рiї сучасної України починається з 1654 р., з моменту створення

Рахункового наказу царя Олексiя Михайловича Романова. На

цей орган покладалися функцiї контролю за сумами, якi надхо

дили до рiзних державних установ та вiд них у спецiальнi фонди.

На початку XVIII ст. Петром I було створено Ближню кан

целярiю, яка займалася питаннями державного господарства,

фiнансiв та контролю. В 1720 р. вона була реорганiзована у Ре

вiзiонколегiю як спецiальний контрольний орган, потiм пе

рейменована у Ревiзiонконтору i складала частину канцелярiї

Сенату. При Катеринi I Ревiзiонконтора була вiдновлена як са

мостiйна установа, а вищий контроль за державним фiнансо

вим господарством перейшов до Верховної Таємної Ради

2

.Угу

бернiях почали створюватися контрольнi установи, якi знаходи

лися пiд безпосереднiм управлiнням державного казначея. Ука

зом Олександра I у лютому 1809 р. в Державному казначействi

було створено Державну експедицiю для ревiзiї рахункiв — пер

ша самостiйна установа, до обов’язкiв якої вiдносився нагляд за

правильнiстю та законнiстю надходжень державних доходiв та

проведенням витрат, яка пiзнiше була реорганiзована у Головне

управлiння ревiзiї державних рахункiв на чолi з державним конт

ролером, що прирiвнювалося до статусу мiнiстерства. У 1836 р.

згадане управлiння було перейменовано на Державний конт

роль, який на початку створення не проводив ревiзiю звiтностi,

оскiльки не мав доступу до первинних документiв. На мiсцях

були створенi мiсцевi установи Державного фiнансового конт

ролю, якi називалися контрольними палатами та проводили ре

вiзiю звiтностi мiсцевих установ.

Пiзнiше у 1892 р. було видано закон про Державний конт

роль, згiдно з яким на нього покладалися ревiзiйнi (ревiзiя звiт

ностi про фiнансовогосподарськi операцiї, попереднiй та фактич

ний контроль), адмiнiстративнi (участь представникiв Держав

ного контролю в колегiальних установах) та бюджетнi функцiї

(перевiрка фiнансових кошторисiв та участь в їх складаннi, пiд

готовка звiту за виконанням державного розпису доходiв та ви

трат, удосконалення форм правил та форм звiтностi та ведення

рахункiв)

1

.

Iз створенням у 1905 р. Ради мiнiстрiв Державний контроль

було включено до її складу.

Органiзацiя контролю за державними фiнансами в країнах

Європи була подiбною. Не iснувало мiсцевих установ, а вся ре

вiзiя проводилася централiзованою установою, яка у бiльшос

тi держав називалася Рахунковою палатою. У Великобританiї

засно

вано службу Генерального контролерааудитора, який ра

зом з пiдлеглими йому аудиторами здiйснював ревiзiю. Дiяль

нiсть органiв державного фiнансового контролю була спрямо

вана на ревiзiю дiй виконавцiв та розпорядникiв iз збору держав

них доходiв та проведення витрат. У бiльшостi випадкiв така

ревiзiя з

водилася до документальної перевiрки

2

.

Пiсля революцiї 1917 р. в Росiї новою владою використову

вався досвiд органiзацiї фiнансового контролю дореволюцiйно

го перiоду, але аудит як пiдприємницька дiяльнiсть фактично не

застосовувався. У 20х роках увагу фiнансовому контролю при

дiляли А. В. Нiколаєва («Финансовый контроль». — М., 1926),

А. О. Альський. Особливу увагу слiд звернути на роботу А. О. Аль

ського «Задачи и методы финансового контроля» (1925), в якiй

автор досить грунтовно i повно розкрив завдання фiнансового

контролю у бюджетнiй сферi, якi були характернi для того перiо

ду, наводячи приклади неефективного витрачання коштiв тощо,

вiн проаналiзував органiзацiю i деякi результати роботи апара

ту фiнансового контролю, вказав на важливiсть ревiзiї як мето

ду фiнансового контролю.

Одним iз перших декретiв радянської влади був декрет про

утворення Народного комiсарiату Державного контролю, основ

ним завданням якого було проведення ревiзiї господарськофi

нансової дiяльностi. Паралельно iснував Робочий контроль з ме

тою нагляду i контролю за дiяльнiстю пiдприємств. У 1920 р. було

створено Народний комiсарiат Робiтничоселянської iнспекцiї,

що надiлявся певними контрольними функцiями по проведен

ню ревiзiй пiдприємств, який був реорганiзований у 1934 роцi.

У цей перiод в iнших державах створюються рiзноманiтнi

органiзацiї, спiлки професiйних аудиторiв (бухгалтерiв), якi ви

магають вiд урядiв нормативно оформити їх дiяльнiсть.

Важливу роль у розвитку фiнансового контролю в СРСР,

вiдiграли працi радянських вчених 30—40х рокiв: Д. I. Аленчи

кова («Внутриведомственный финансовый контроль и докуме

нтальные ревизии в нефтяной промышленности СССР», 1946),

О. М. Ляндо (Государственный финансовый контроль в СССР //

Советские финансы. — 1941

. — No 1—2). Особливо слiд вiдзна

чити монографiю М. М. Ровинського «Финансовый контроль в

СССР», 1947), в якiй дається iсторiя органiзацiї фiнансового

контролю в СРСР, розкриваються його форми, правовий статус

певних контрольних органiв СРСР i деяких зарубiжних країн:

Англiї, Францiї, США, Бельгiї, придiляється увага органiзацiї i

загальним методам контрольноревiзiйної роботи.

У 50—60х роках фiнансовому контролю присвячували свої

працi: О. О. Анiсiмов, О. I. Коняєв («Финансовый контроль в

дореволюционной Росии», 1959), М. С. Малеїн. О. О. Анiсiмов

у своїй книзi «Финансовый контроль в капиталистических стра

нах» зробив спробу показати органiзацiю фiнансового контро

лю у капiталiстичних країнах, розкрив його сутнiсть, розглянув

сферу i види фiнансового контролю, що здiйснюється парламен

том, урядовими та вiдомчими органами, виклав основнi питан

ня органiзацiї i методiв контролю. М. С. Малеїн у 1964 р. видає

монографiю «Кредитнорасчетные правоотношения и финансо

вый контроль», в якiй особлива увага придiляється формам фi

нансового контролю, питанням пiдвищення його ефективностi.

До проблеми фiнансового контролю зверталися вчен

iiу70—

80х роках: Г. А. Айвазян («Правовые основы организации и деятельности финансовых органов в СССР», 1978), I. А. Андрєєв

(«Финансовый контроль в СССР», 1974), I. А. Белобжецький

(«Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм»,

1989), Е.

О. Вознесенський («Финансовый контроль в СССР»,

1973), Л. М. Крамаровський («Ревизия и контроль», 1988), В. I. Ту

ровцев («Государственный и общественный контроль», 1970),

В. Н. Шеметов («Развитие социалистического контроля», 1988),

але їх дослiдження були фрагментарними. Значний внесок у роз

виток фiнансового контролю як iнституту фiнансового права у

цей час внесла Н. О. Ковальова. У центрi уваги її дисертацiйного

дослiдження були правовi питання фiнансового контролю. У ди

сертацiйнiй роботi «Правовые основы финансового контроля в

СССР» (1975) робиться спроба чiткого розмежування фiнансо

воконтрольної дiяльностi, юридичного iнституту фiнансового

контролю як правової форми цiєї дiяльностi, фiнансового конт

ролю як елемента в механiзмi керування економiкою i фiнансо

вого контролю як засобу охорони норм фiнансового права. До

сить детально органiзацiю фiнансового контролю в Росiї i роз

винутих державах описано у науковометодичному посiбнику

С. О. Шохiна та Л. I. Воронiної «Бюджетнофинансовый конт

роль и аудит. Теория и практика применения в России» (1997),

а iсторикоправовi аспекти здiйснення державного фiнансового

контролю в Росiї у курсi лекцiй О. Ю. Грачової i Л. Я. Хорiної

«Государственный финансовый контроль» (Москва, 2005).