- •23. Стратегічне планування в системі управління підприємством
- •24. Характеристика довгострокового планування.
- •25. Зміст стратегічних планів, їх структура і відзнаки для різних видів діяльності
- •26. Місія підприємства, її особливості для різних видів діяльності.
- •27. Стратегічні цілі, їх особливості (рівні, горизонти) та обмеження.
- •28. Система стратегічних цілей підприємства та вимоги до них.
- •29. Особливості стратегічних цілей різних рівнів в Україні у кризових ситуаціях
- •30. Класифікація складових зовнішнього середовища, їх особливості і Україні
- •31. Характеристика мікросередовища (зовнішнє середовище безпосереднього впливу) підприємства, фірми
- •32. Сутність та фактори конкуренції, їх визначення та оцінка
- •33. Конкурентне середовище та діючі в ньому сили за різними критеріями
25. Зміст стратегічних планів, їх структура і відзнаки для різних видів діяльності
Існує досить багато визначень стратегічного плану:
1) формальний інструмент урахування та подолання невизначеності у внутрішньому середовищі, що забезпечує «синдром наступної сходинки» в діяльності підприємства;
2) відображення гіпотез про справи на ринку, поведінку конкурентів, розвиток (занепад) ділової активності взагалі;
3) уявлення керівника про майбутній стан об'єкта управління та шляхи досягнення цього майбутнього стану, закріплене в док-тах певної форми;
4) підприємницький план, який спрямовує підприємство на правильний шлях у потрібний час;
5) інструмент реалізації концепції цілеспрямованої поведінки, що дає змогу пов'язати в єдиний процес дії різних зацікавлених груп та осіб.
Структура. Стратегічний план має кілька «зрізів»:
«часовий» - передбачає існування довгострокових планів, проектів і програм (останні за термінами можуть бути більш або менш тривалими відносно загальної системи стратегічного планування). Інструментами для виконання стратегічних планів є середньо- та короткострокові плани та бюджети;
«функц-ний» - визначає напрямки та темпи розвитку (скорочення) окремих функц-них підсистем підприємства (маркетинг, вир-во тощо);
«ресурсний» - визначає потреби і можливості забезпечення окремими видами ресурсів певних виконавців для реалізації стратегічних дій;
«виконавчий» - вказує на коло залучених до виконання стратегічних заходів ланок і окремих виконавців, що дає змогу побудувати адресну систему стимулювання.
Стратегічний план має складну внутр-ню структуру. Для невеликих і середніх підприємств може розроблятися єдиний план з відповідними розділами, а для великих - кожний розділ може мати вигляд розгорненого плану або програми.
Основою будь-якого стратегічного плану є продуктово-товарні стратегії, тому можна виокремити план залучення нових споживачів (СЗГ) і підтримання контактів з наявними споживачами (СЗГ); на цій основі формуються плани розподілу та реклами, товарообігу, реалізації та руху готової продукції. В свою чергу, ці плани є основою планів отримання доходів, прибутків тощо.
Згідно з концепцією «стратегічного набору», досягти необхідних темпів розвитку підприємства у довгостр-вій перспективі можна лише за умови існування забезпечуючих стратегій. Забезпечуючі стратегії існують у формі планів та програм і створюються для встановлення субординації та управління різними напрямками діяльності. Їхня роль - у підтриманні та забезп-ні цільових параметрів розвитку того чи іншого напрямку діяльності, наданні йому конкретної форми та визначенні внеску в загальні стратегії підприємства. Через забезпечуючі плани та програми відбувається інтеграція діяльності підприємства по всьому «стратегічному набору», досягаються синергійні характеристики системи.
Стратегічний план підприємства складається з наступних розділів:
1) Цілі й напрямки діяльності;
2) Поточні й довгострокові завдання;
3) Базова стратегія;
4) Функціональні стратегії;
5) Опис найбільш важливих програм;
6) Опис зовнішніх операцій;
7) Розмір капітальних вкладень і розподіл ресурсів;
8) Формулювання резервних стратегій.
При складанні стратегічного плану використовується наступна інформація: обсяг річних продажів по групах товарів; річний прибуток і збитки по стриктурних підрозділах; річний обсяг експорту і іого питома вага до загального обсягу продажів; частка ринку; обсяг щорічних капітальних вкладень; баланс на кінець останнього рску плану; фінансовий план.
Стратегія підприємства розробляється на різні періоди часу залежно від ступеня передбачуваності майбутнього, тривалості періоду впровадження ідеї, галузевої приналежності підприємства й рівня технічної оснащеності (від 3 до 10 років).
Існують наступні різновиди базових стратегій:
стратегія росту, що обґрунтовує наміри підприємства збільшувати обсяг виробництва, продажів, капітальних вкладень тощо;
стратегія стабілізації - це план діяльності підприємства в умовах нестабільності обсягів продажів і доходів;
стратегія виживання - це оборонна стратегія, що застосовується в умовах глибокої кризи діяльності підприємства.
Однією з найважливіших складових частин стратегії підприємства є планування ризику. Сутність цього плану полягає в досягненні високого рівня протидії збурюванням зовнішнього середовища й зменшення втрат від цих збурювань.