31. Характеристика мікросередовища (зовнішнє середовище безпосереднього впливу) підприємства, фірми

Мікросередовище – це сукупність факторів, які формують прибутковість підприємства в умовах впливу на підприємство основних сил, генерованих постачальниками, споживачами, конкурентами, посередниками та контактними аудиторіями.

Постачальники – це ціла група різних за своєю природою організацій та фізичних осіб, які приймають участь в процесі матеріально-технічного забезпечення виробничої та науково-технічної діяльності підприємства.

Споживачі – це окремі особи, домогосподарства які придбають товари для особистого споживання, а також підприємства всіх форм що купляють товари для виробничого використання. Сюди також можна віднести державні та суспільні організації, що використовують товари у відповідності до сфери діяльності.

Конкуренти – це юридичні (фізичні) особи, що займаються виробництвом аналогічної продукції і працюють на тому ж ринку з тими ж споживачами.

Конкуренція – це боротьба між учасниками ринкової економіки, заінтересованими в досягненні певної мети кожен для себе. Найчастіше метою конкуренції є отримання максимального прибутку за рахунок завоювання прихильності споживачів.

Посередники – це підприємства, які займаються наданням торгових послуг, підприємства по транспортуванню та складуванню товарів, підприємства по наданню маркетингових послуг, кредитно-фінансові заклади та інші.

Посередники впливають на мікросередовище підприємства через рівень цін на свої послуги по просуванню товару до споживача і тим самим формують попит на продукцію підприємства.

Адекватними діями на вплив посередників може бути пошук та оцінка альтернативних шляхів просування товарів.

Контактні аудиторії – це суб’єкти, що вступають в взаємодію з підприємством через існування різного роду інтересів до його діяльності. До цієї групи впливу можна віднести:фінансові кола, що забезпечують підприємство капіталом; банки;брокерські фірми; інвестори; засоби масової інформації; та ін.

32. Сутність та фактори конкуренції, їх визначення та оцінка

У конкурентній економіці будь-який її суб’єкт намагається здобути вигідніше становище, отримати кращі результати, забезпечити стійкі позиції у певних географічних і часових координатах, максимально подбати про свої перспективи. Досягти цього він зможе завдяки вмілому створенню і використанню своїх конкурентних переваг.

Конкурентні переваги - концентрована форма вияву переваг в економічній, організаційній, технічній сферах діяльності підприємства, галузі, національної економіки, які можна виміряти економічними показниками.

Такими показниками можуть бути рентабельність, ринкова частка, обсяги продажу та ін.

Конкурентні переваги не слід ототожнювати з потенційними можливостями компанії, оскільки вони є реальними фактами зафіксованих очевидних уподобань покупців. Тому в бізнесі конкурентні переваги є головною метою і результатом діяльності.

Досягнення конкурентних переваг можливе за рахунок низької собівартості продукції, високого рівня диференціації товарів, сегментування ринку, запровадження нововведень, оперативного реагування на потреби ринку, а також більш високого рівня продуктивності праці, кваліфікації виробничого, технічного, комерційного персоналу, якості і технічного рівня виробів, стратегічного мислення на різних рівнях управління, управлінської майстерності тощо. Види і форми вияву конкурентних переваг наведено в табл. 1.1.

Конкурентні переваги мають порівняльний, а отже, відносний, а не абсолютний характер, оскільки вони можуть бути оцінені лише методом порівняння характеристик, які впливають на економічну ефективність продажу. Винятком щодо цього є товари, які наділені унікальними властивостями і не мають замінників. Такі товари володіють абсолютними конкурентними перевагами, бо, крім унікальних споживчих цінностей (здатність задовольняти своїми корисними властивостями потреби споживачів), вони мають ще й особливу властивість, завдяки якій на певний час функціонують поза сферою конкуренції, займаючи монопольне становище на ринку. Це єдиний тип монополізму, який підтримується державою завдяки таким інструментам, як патентування принципово нових характеристик товарів. Абсолютні конкурентні переваги створюють додаткові стимули для науково-технічного прогресу, сприяючи у перспективі розвитку конкуренції.

Відносні конкурентні переваги залежать від конкретних умов і причин. Адже товар, що має перевагу за ціною на одному географічному ринку, може не мати її на іншому, а товар, що витісняється з ринку, через певний час знову може користуватися успіхом внаслідок, наприклад, переорієнтування діяльності основного конкурента, зміни крос-курсу валют (співвідношення між двома валютами, встановлене на підставі їх курсу щодо третьої валюти), стрибка інфляції, вдалої рекламної кампанії тощо. Це означає, що конкурентна перевага будь-якого конкретного економічного об’єкта не може бути універсальною. При її аналізі обов’язково слід враховувати реальні ринкові умови. Впливають на стан конкурентної переваги різноманітні глобальні, національні, економічні, соціальні та інші фактори.

Для забезпечення конкурентної переваги необхідні комплексні зусилля. Нерідко вони виявляються недостатніми, оскільки потрапляють під дію зовнішніх неконтро-льованих факторів, які іноді можуть підсилювати, а дуже часто - послаблювати конкурентну перевагу. Наприклад, сучасні технології сприяють створенню переваг у сфері дизайну, якості, однак можуть спричинити підвищення собівартості виробів через високі витрати на їх придбання. Тому для моделювання, аналізу конкурентних переваг потрібен системний підхід. Це забезпечує ідентифікацію, виокремлення найважливіших факторів, які діють на об’єкти, що становлять інтерес.

ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Конкурентоспроможність є вирішальним фактором успіху на конкурентному ринку, вона означає здатність витримувати тиск присутніх на цьому ринку аналогічних об’єктів. Визначають її стосовно конкретного ринку, групи споживачів, а відсутність такої адресації свідчить, що об’єкт є на певний час кращим світовим зразком.

Стосовно підприємства конкурентоспроможність визначають за допомогою трьох груп показників, що відображають конкурентоздатність продукції, яку воно випускає, ефективність використання ресурсів:

1) показники, що характеризують економічні параметри: собівартість, ціну товару і споживання, умови оплати і постачання, гарантії та ін.;

2) показники, що характеризують стан і використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, матеріальних витрат, оборотних коштів, а також фінансовий стан підприємства;

3) нормативні параметри, що засвідчують відповідність товару певним нормам, правилам і стандартам: показники надійності, довговічності, ремонтоздатності, ергономічні (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.) параметри.

У процесі комплексного аналізу конкурентів і конкурентоспроможності підприємства необхідно мати вичерпну інформацію про цілі і наміри, ринкову частку конкурентів, дані оцінювання їх конкурентоспроможності за показниками маркетингової діяльності, основної діяльності, фінансової стабільності, використання людських ресурсів. Предметом особливої уваги є система управління і якість персоналу, а також відомості про ліквідність, платоспроможність, рентабельність підприємства, без чого неможливий комплексний аналіз його конкурентних переваг.