2. Традиції та новаторство в драматургії Кропивницького

Пєси МК можна вважати ПЕРЕХІДНИМИ від традиційної до новітньої драми, оскільки в них зберігається принцип сюжетного розвитку, але з тяжінням до новітньої драми, бо драматург дбав про сценічність своїх творів. Автор надає героям можливості висловлювати свої погляди, давати оцінку різним громадським явищам, подіям, вчинкам.

Лише дра-ї МК була притаманна СХИЛЬНІСТЬ ДО ТОЧНОГО, МАЙЖЕ ХРОНІКАЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ ПОДІЙ, ЯВИЩ ТІЄЇ ЕПОХИ.

Помітно ЗБІЛЬШИЛАСЬ кількість дійових осіб, СКОРОТИЛАСЬ ВІДСТАНЬ МІЖ ГЛО.ТА ДРГ.ГЕРОЯМИ.

Це веде до розгалуження осн.сюжету,і виникнення кількох різнопланових конфліктів( побутовий, соц..,моральний), які співіснують паралельно, інколи переплітаючись, а під кінець твору вони знову сходяться в один вузол.Майже одночасно відбувається і розвязка.

На таку СТРУКТУРУ твору впливає прагнення автора відповідати на запити часу.

Визначальною ричою мислення письменника є інтерес до найгостріших морал.та політ.проблем сучасності, що знаходить вияв у публіцистичній загостреності, сатиричній спрямованості багатьох його п’єс.

Не випадково, отже, що до найгостріших, найдосконаліших, при їх виразній тенденційності, творів Кропивницького належать драми «Глитай, або ж Павук», «Дві сім'ї», «Олеся».

Драми Кропивницького «Глитай, або ж Павук», «Дві сім'ї», «Олеся», «Зайдиголова», «Доки сонце зійде...», «Замулені джерела», «Перед волею», «Розгардіяш», «Супротивні течії» дають різностороннє уявлення про долю жінки різних суспільних станів — від часів кріпаччини до початку столыття. Безправність її становища, підсилювану безліччю умовностей і жорстоких традицій, драматург майстерно показав у різних суспільних прошарках. Беззахисними жертвами цих антигуманних умов, нестримного свавілля тих, від кого так чи інакше залежить доля героїні, стають селянки-біднячки Оксана («Доки сонце зійде...») й Олена («Глитай, або ж Павук»), заможна міщанка Зінька («Дві сім'ї»), дочки поміщиків — емоційна, поривчаста Орися («Перед волею») та освічена розсудлива Женя («Замулені джерела»). Активну боротьбу ведуть і зрештою перемагають Олеся («Олеся»), Домаха («Зайди голова»), Катря («Розгардіяш»).

Драматург роздумує над трагедією жінки й у тих творах, де вона виступає як другорядний персонаж,— незалежно від жанру.

Білет 11

1. Своєрідність сюжету та композиції роману Панаса Мирного та і. Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?».

І.  Роман  з оригінальною  композицією . (Слушно зауважив О. і. Білецький, до­слідник творчості Панаса Мирного, що  композиція  твору «схожа на будинок і багатьма прибудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом». Це пов'язано, зокрема, з тим, що спочатку твір був повістю під назвою «Чіпка», яка потім була перероблена братом, письменником І. Біликом. Цей співавтор написав низку розділів, змінив структуру твору, переробив певні епізоди й по­ліпшив стиль.)

II  Композиція  твору як засіб висловлення головної думки. (Кількість і обсяг час тин і розділів вказують на невипадковість такої побудови: у  романі  чотири час­тини, а розділів ЗО (відповідно, І містив 7 розділів, II — шість, III — дев'ять, IV — вісім). Третя і четверта частини дещо більші, але всі мають завершений зміст.)

1.     Принцип побудови. (Це РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ПРИНЦИП, який надає можливос­ті широких зіставлень і узагальнень. Ретроспективний принцип робить зо­браження подій масштабним і у часі, і у просторі. (РЕТРОСПЕКТИВА — ЗВЕР­НЕННЯ ДО МИНУЛОГО).

2.     Значення другої частини. (Друга частина є екскурсом у далеке минуле — до історії села Піски, Авторам знадобився ПІВТОРАСТОЛІТНІЙ ЗРІЗ ЧАСУ, щоб показати історичні витоки деформації моралі, пов'язані з руйнуванням усталеного національно і релігійно зумовленого порядку життя козацько­го села. Село втратило спочатку традиції козацької вольності, а потім і волю — було подароване Катериною II вірнопідданому генералу. Відтак почалися деформації моралі, які потім вилилися у пияцтво, розбій, грабіж­ництво, вбивство. «Неволя, як той гад, задурманила людям голови». Тепер за тих відповідають і вирішують пани, а значить, кожен за себе ніби й не відповідає: «Зубожіло село... Обшарпане, обтіпане... Стали прокидатись де- где й злодіячки — новина в Пісках!» Це «не подобалося» деяким дослідни­кам, бо доводило: втрата  волі  вела до руйнації моралі, етики, деформації психіки народу.)

3.     Сюжетні лінії  роману . ( Роман  має основну та другорядні сюжетні лінії. Го­ловна сюжетна лінія пов'язана з розгортанням долі селянина-бунтаря Чіп­ки Вареника. Другорядні — це лінії Грицька, Христі, родини Ґудзів, Мо­трі, а також Лушні, Матні, Пацюка, Пороха. У третій і четвертій частинах усі ці сюжетні лінії сплітаються, показуючи багатогранність зв'язків і вза­ємовпливів головного героя з іншими. їх суперечливість і неоднозначність відбивається на психіці головного героя і зумовлює його вчинки та спосіб мислення. На перший план у  романі  висунуто саме ті образи, які демон­струють характерні тенденції суспільного розвитку. Саме це дає змогу зро­зуміти настрої епохи, її суть.)

4.      Елементи символіки у  романі . (Вже сама назва  роману  — перефразований вислів з біблійної «Книги Іова», який спочатку виконував роль епіграфа до  роману , вказувала на головний символ.  Воли  — алегоричний образ зне­доленого селянства.  Віл  — узагальнений образ філософського наповнення, адже  віл  — це й покірність, і сила, зручна у хазяйстві. Отакою силою й був народ. Цей образ-символ — ключ до прочитання головної ідеї твору — українці в ярмі. Про це свідчать і деталі.)

5.     Художні засоби. (Передусім це виразний ПЕЙЗАЖ, завжди гармонійний і психологічним станом героїв (ліричний пейзаж — фон зустрічі Чіпки з Га­лею, дощова погода — тло роздумів Чіпки про таємницю бачка, вогненна заграва від запаленого хутора — супутник Мотрі, котра йде до волості зая­вити на сина та його банду). Дуже виразною є МОВА. Не лише індивідуалізо­вана мова героїв, а й мова як засіб характеристики націонаїьно-сусгіільних явищ (денаціоналізація і деморалізація через військо шляхом русифікм ції — додавання -ов до прізвища, як у батька Чіпки — Хрущов, а не Хруиі Після цього, зрікшись і прізвища батьків, людина втрачала зв'язок з три диціями і мораллю своїх предків. Так сталося і з Максимом Гудзем (розді ї з виразною назвою «У москалях»). Виразна у мовному відношенні і психо­логічно точна картина приїзду генеральші до пісків і протистояння селян, козаків і московського панства. Характеристика пані Польської українції дуже виразна: «Мазепи! обливанці... а не люди!».)

III. Розкриття ідеї — наслідок  композиції . (Зважаючи на все сказане, а також н:і те, шо за радянських часів ота сама «незручна» друга частина бачила світ лише двічі — у 1968 та 1989 роках, можна дійти висновків про ідею твору. Ця ідей полягає в усвідомленні того, як деградує у неволі бездержавний народ, як ги нуть у болоті спотвореного неволею суспільства кращі представники народу, розтрачуючи сили на карні злочини.)