- •1. Основні школи політекономії
- •2. Предмет, функції та методи політичної економії
- •3. Економічні категорії та закони: суть та основні види
- •4. Виробничі відносини, продуктивні сили. Характеристика суті суспільно – економічної формації
- •5. Економічна система
- •6. Власність як економічна категорія
- •7. Властивості товару.
- •8. Характеристика трудових та нетрудових теорій вартості
- •9. Вартість товару, собівартість та ціна.
- •10. Виникнення та суть грошей. Основні функції грошей.
- •Іі. Повна, розгорнута форма вартості.
- •Ііі. Загальна форма вартості.
- •IV. Грошова форма вартості.
- •11. Закони грошового обігу
- •12. Робочий день. Необхідний і додатковий час.
- •13. Інфляція як макроекономічне явище
- •14. Перетворення грошей у капітал.
- •15. Робоча сила як товар
- •16. Підприємство в ринковій економіці. Види підприємств
- •17. Кругообіг та обіг капіталу в промисловому виробництві.
- •18. Основний та оборотний капітал. Амортизація, норма амортизації, види зносу.
- •19. Суть та функції ринку. Структура та інфраструктура.
- •20. Охарактеризуйте ринок досконалої конкуренції
- •21. Суть та основні види конкуренції
- •22. Попит, закон попиту.
- •23. Пропозиція, закон пропозиції
- •24. Ринкова рівновага
- •25. Характеристика основних видів цінних паперів. Фондова біржа
- •26. Характеристика ринку товарів.
- •27. Ринок робочої сили. Безробіття
- •29. Ринок капіталів. Банки.
- •30. Основні теорії капіталу.
- •31. Нагромадження капіталу
- •33. Світове господарство і основні етапи його розвитку
- •34. Світова торгівля
- •35. Валюта її види та курс.
- •35. Характеристика Бретон – Вудської валютної системи.
- •36. Інтеграція України до єс.
- •37. Будови капіталу.
- •38. Підприємництво, його суть, принципи.
- •39. Заробітна плата, її суть, форми.
- •40. Витрати і основні доходи підприємств.
- •41. Валовий і чистих дохід підприємства. Прибуток.
- •42. Потреби, їх основні види.
- •43. Інтереси учасників суспільного виробництва, проблема їх гармонізації.
- •44. Теорія граничної корисності і її роль у визначенні цінності товару. Загальна та гранична корисність.
- •45. Виробничі ресурси, виробничі фактори, доходи на фактори.
- •46. Сільськогосподарське підприємство.
- •Земельна рента
- •47.Торгівельне підприємство
- •48. Банківський бізнесс
11. Закони грошового обігу
Поява та розвиток грошової форми вартості обумовили виникнення питання: а скільки грошей необхідно, щоб забезпечити потребу в них? Необхідно у зв’язку з цим визначитися з параметрами, від яких перш за все буде залежати необхідна кількість грошей. Оскільки основною функцією грошей є обслуговування сфери обігу товарів та послуг, то основним параметром і буде сума цін товарів та послуг, які попадають у обіг (СЦТ). Проте оскільки грошова одиниця на протязі певного періоду часу здійснює певну кількість оборотів (О), то не враховувати цю обставину також не можна: зростання кількості оборотів зменшує потребу у грошах. Визначена залежність між кількістю грошей, необхідних для обслуговування обігу, та двома найбільш важливими параметрами (СЦТ і О) в економічній науці називається законом грошового обігу, який починає діяти в умовах товарно-грошових відносин. Формалізовано його представляють таким чином:
,
|
де КГ – кількість грошей;
СЦТ – сума цін товарів та послуг, що реалізуються в певному році;
О – середнє число оборотів за рік певної грошової одиниці.
Якщо врахувати функцію грошей як засобу платежу, то параметрів, які будуть впливати на необхідну кількість грошей, природно, буде більше:
,
|
де К – сума цін товарів, які продані в кредит;
П – сума цін товарів, по яким наступив строк платежу,
ВП – взаємопогашувані платежі.
В сучасні економічній літературі, яка являє собою переклад західних розробок, часто використовується рівняння І.Фішера, яке по своєї суті виражає вже розглянуті залежності:
,
де М – кількість грошей в обігу;
V – швидкість обігу грошей;
Р – абсолютний рівень цін;
Q – реальний обсяг виробництва.
Зрозуміло, порушення проаналізованих залежностей буде викликати порушення рівноваги на грошовому ринку, обумовлювати або дефляційні або інфляційні процеси в економіці. Щоб не допустити негативні явища у функціонуванні національної економіки, держава повинна здійснювати контроль за кількістю грошей в обігу, вимірювати грошову масу.
Грошова маса – сукупність всіх грошових засобів, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.
В залежності від ступеню ліквідності (можливістю перетворення активів в грошову форму без суттєвої втрати вартості і в короткий строк) в економічному аналізі використовується сукупність показників (агрегатів) для вимірювання грошової маси, яка знаходиться у обігу в тій чи іншій країні на даний момент (склад і кількість грошових агрегатів розрізняються по країнам). Принцип агрегування полягає в тому, що до існуючої грошової маси, зафіксованої певним агрегатом, додаються подальші суми, чим самим відбувається утворення нового агрегату. Розглянемо основні показники (агрегати) грошової маси:
М0 – наявні гроші в обігу;
М1 = М0 + поточні чекові рахунки: безстрокові та інші чекові депозити;
М2 = М1 + заощаджувальні і строкові депозити (внески) у комерційних банках;
М3 = М2 + внески в спеціалізованих установах, особливі види нагромаджень;
L = М3 + інші ліквідні активи (короткострокові до трьох місяців державні цінні папери та інші);
D = L + закладні облігації та інші аналогічні кредитні інструменти.
Основу всієї грошової маси країни складають гроші високої ефективності – банкноти, монети та депозити комерційних банків у центральному банку, їхня сукупність являє собою грошову базу (Н). Загальний розмір грошової бази визначається за балансом центрального банку країни.