3.Підприємство як відкрита економічна система. Основні принципи забезпечення ефективності діяльності підприємства.
Виходячи з позицій системної методології, підприємство є відкритою економічною системою. Підприємство як економічна система являє собою відокремлену в результаті суспільного поділу праці частину виробничого чи господарського процесу, здатну самостійно або у взаємодії з іншими системами задовольнити ті чи інші потреби потенційну споживачів за допомогою вироблення цією системою товарів чи послуг. Виникнення економічної системи (підприємства) обумовлено виникненням або формуванням на ринку попиту на продукцію, послуги, що здатні задовольнити вимоги споживачів.
Описати процес функціонування підприємства як відкритої економічної системи можна так: Вже на першому етапі життєвого циклу (зародження) підприємство отримує із зовнішнього середовища фінансові і трудові ресурси, інформацію, матеріали, сировину та ін. Ці компоненти прийнято називати «Входи». У процесі діяльності ці «Входи» перетворюються у продукцію, послуги, нову інформацію. Вони і є виходами підприємства, тобто результатом діяльності системи. Якщо організація управління ефективна, то в процесі перетворення входів утворюється додаткова вартість, за рахунок якої у підприємства створюються можливості збільшувати обсяги виробництва, продажу товарів і послуг, прибуток, підвищувати культуру обслуговування споживачів, належним чином стимулювати працю персоналу і на цій основі підвищувати і продуктивність, завойовувати нові ринки збуту товарів і послуг розвивати свою матеріально-технічну базу тощо. Схему відображенні підприємства як відкритої системи показано на рис.
Підприємства як відкриті економічні системи мають такі основні характерні особливості:
1)адаптованість, тобто здатність пристосовуватися до оточуючого середовища, що змінюється;
2)здатність і прагнення формування цілей всередині системи;
3)здатність протистояти пропійним тенденціям;
4)здатність змінювати свою структуру формувати варіанти поведінки залежно від впливу оточуючої середовища та ситуацій, які складаються в процесі досягнення певних цілей;
5)унікальність і непередбаченість поведінки системи в тих інших умовах через те, що її основним найбільш активним елемент є люди;
6)не стаціонарність, тобто змінність окремих параметр стахостичність її поведінки;
7)довговічність (здатність протягом великого періоду зберігати результативність та виконувати свою місію;
8)відкритість, що проявляється не тільки в бальному, енергетичному обміні, але і в обміні інформацією; цілеспрямованість, що виражається їх здатністю забезпечувати 9)споживачів необхідними товарами та послугами;
10)обмеженість, що вважається граничними можливостями, що визначені наявними В псами;
11)поліструктурність, що виражається існуванням в них взаємопереплетених підсистем, де кожний елемент системи одночасно входить в декілька підсистем і функціонує згідно їх вимог;
12)керованість, що виражається допустимістю тимчасової зміни процесу функціонування в бажаному напрямку під впливом управлінських дій. Керованість забезпечується також внутрішніми резервами і розчленуванням системи.
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії 3 визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги.
Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу. Ефективність – це відносний ефект, результативність процесу, що визначається як відношення результату (ефекту) до витрат, які зумовлюють його одержання
Найбільший вплив на ефективність діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення.
У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.