Книжково-журнальні рулонні машини

Рулонний офсетний друк затвердився у виробництві книжково-журнальної продукції вже у 80-х роках минулого століття починаючи з накладів 15...25 тис. примірників і вище як оптимальний економічний спосіб друку. Вирішальними передумовами для розширення асортименту друкарської продукції стали можливості варіювання числа сторінок, фарбовості й обсягу у зошитах видань, а також зниження часу, необхідного для підготовки і переналагодження друкарського устаткування у разі його автоматизації.

Рибінським заводом «Поліграфмаш» (Росія) випускаються рулонні офсетні друкарські машини трьох типів, призначені для друку ілюстраційної багатофарбової книжково-журнальної продукції. Це моделі ПОК 84 формату 840 х 546; ПОК 75 — 750 х 916 і 2ПОК 84 — 840 х 1092 мм. Всі вони ідентичні за конструкцією і мають секційний принцип побудови.

Оскільки книжково-журнальна продукція має вищий рівень якості порівняно з газетною, тож конструкції рулонних машин цього типу завжди мали низку принципових відмінностей:

• наявні контактні кільця на циліндрах друкарських пар, що забезпечують стабільнішу ширину ділянки контакту і величину натиску, а це є основою якісного друку і передумовою зменшення розтискування растрових друкувальних елементів;

• стабільніший натяг паперового полотнища, що досягається завдяки спеціальним системам, встановленим до і після друкарських секцій;

• паперове полотно у процесі друкування практично не має контакту з паперопровідними валиками, щоб уникнути відбруднювання;

• додаються додаткові сушарки з нагрівом повітря газовим полум'ям (14- або УФ-випромінюванням) та група охолоджувальних циліндрів для закріплення зображення на задрукованому полотнищі;

• обов'язково передбачається система додаткового центрування полотна по вісі фальцворонки, бо в процесі сушіння паперове полотнище нерівномірно усаджується і втрачає прямолінійну траєкторію руху.

Журнальна продукція має високий відсоток ілюстрацій, тож для їх високоякісного відтворення застосовуються більш насичені і густі фарби. Тому рулонні машини для книжково-журнальної продукції оснащуються потужнішими і розвиненішими фарбовими апаратами, бо такі фарби вимагають більшого ступеня розкочування, а це спричинює істотний нагрів валиків і фарби з її поступовим розрідженням і втратою заданої в'язкості. Щоб цього уникнути, у фарбових апаратах передбачаються системи термостатування дукторного і розкочувальних циліндрів з підтримкою стабільної температури фарби в діапазоні 28...29 °С як у ході друкування, так і в передпусковий період.

Оскільки система конвективної сушки виходить на оптимальний температурний режим приблизно вподовж 10 хв після пуску, існує небезпека того, що у перші хвилини тиражного друкування фарбовідбитки не будуть повністю закріплені і виникне відбруднювання на елементах фальцнадбудови (на поворотних штангах, фальцворонці) і самого фальцапарата. Тому перед фальцнадбудовою розміщується апарат для двостороннього нанесення на паперове полотно (на фарбовідбитки) кремнійор-ганічного розчину. Завдяки низькій поверхневій енергії крем-нійорганічних сполук, він створює захисний шар на фарбовідбитках, що перешкоджає їх контакту з поверхнею елементів па-пероживильної системи, а також дещо пом'якшує папір перед фальцюванням. Це знижує небезпеку утворення складок і заламувань у місцях фальцювання.

Рулонні машини для ілюстраційного друку мають партерну лінійну побудову із горизонтальною проводкою паперового полотна, що зумовлює їх значну довжину, яка іноді досягає 35...40 м при ширині близько 6 м. Тому під їх установку доцільно відводити площу друкарського цеху розміром не менше 450 м² і висотою будівельних конструкцій близько 7,8 м. Пульт управління машини встановлюється ближче до вивідних пристроїв фальцапарата, щоб друкар міг легко і оперативно знімати контрольні примірники для відповідного корегування друкарського процесу. Пульт обов'язково повинен бути оснащений системою нормалізованого освітлення із колірною температурою не менше 5000...6000 °К, що дає можливість без спотворень сприймати колірну гамму відбитків і порівнювати їх із сигнальними. Останнім часом стало загальноприйнятим оснащення системами автоматичного контролю і регулювання насиченості фарбовідбитків, а також регулювання приведення фарб і рубки полотна.

Швидкість сучасних рулонних офсетних машин для ілюстраційного друку досягає 40 тис. від./год. Тож, для запобігання намотування на офсетні циліндри паперового полотна при його обривах та забивання ним друкарських секцій і фальцапарата, що призводить до великих матеріальних втрат через пошкодження друкарських форм, офсетних гумовотканинних полотнищ і неминучих поломок, ці машини у вигляді опцій оснащуються пристроями уловлювання паперового полотна після його розриву.

Плоский офсетний друк зі зволоженням друкарських форм, як відомо, вимагає застосування зволожувального розчину певного складу і температури, яка повинна відповідати температурі «точки роси» у друкарському цеху, щоб уникнути випаровування вологи з поверхні друкарської форми. Склад зволожувального розчину повинен бути стабільний і містити добавки, які стабілізують його властивості за показниками кислотності (рН) і електропровідності, яка побічно характеризує показники поверхневого натягу плівки зволоження на друкарській формі. Для цього у зволожувальний розчин необхідно регулярно вводити відповідні добавки і контролювати його склад. Все це забезпечується багатофункціональним пристроєм підготовки зволожувального розчину, оснащеним насосами для циркуляції розчину через зволожувальні апарати друкарських секцій, пристроями фільтрації та охолоджування, введенням до його складу ізопропилового спирту, відповідних добавок, регулярним вимірюванням рН розчину, його густини і електропровідності. Вологість і температуру цеху необхідно стабільно підтримувати для забезпечення комфортних умов.

Машину доцільно оснастити системою централізованої подачі фарби зі змінних стандартних контейнерів для забезпечення стабільності рівня фарби у фарбових апаратах. Система включає пневматичні насоси для відповідних тріадних фарб, трубну розводку і датчики рівня фарби у кипсейках. Проте, не­обхідно враховувати, що в цьому випадку машина буде орієнтована на роботу лише з однією тріадою фарб, що не завжди можливо. Тож іноді у нестандартних ситуаціях потрібне ручне завантаження фарби.

У рулонних машинах для ілюстраційного друку застосовуються більш розвинені системи фальцювання у порівнянні з газетними машинами. Окрім загальновідомих систем воронкового (першого подовжнього фальца), фальц-циліндрового (першого поперечного фальца) і ударного (другого паралельного) фальца, що забезпечують формування зошитів формату 60 х 84/4, 60 х 84/8 тощо, широко застосовуються різні додаткові схеми фальців: другого перпендикулярного для формування двійника форматом 2 х (60 х 84/16), для фальців різної іншої конфігурації — всього більше 10 схем. Слід зазначити, що складність та специфічність схем фальцювання зумовлює зниження швидкості друку приблизно на третину від максимальної та подовження часу переналагоджування фальцапарата.

Складно вибрати формат машини для ілюстраційного друку. Якщо йдеться тільки про одну машину в друкарні, тоді доцільно обрати при проектуванні машину з циліндрами одинарної ширини рулону і одинарної довжини кола формного циліндра. Це дозволить освоїти технологію рулонного ілюстраційного друку з меншими втратами, ніж у машини великого формату. Типова ширина циліндра цих машин — 965 мм, яка дозволяє друкувати на паперах шириною 700, 840, 900, 920 мм, і навіть на рулонах половинної ширини (350, 420, 450 мм), довжина кола циліндра 630 мм є типовою для продукції формату 60 х 90 см. Є машини з довжиною кола циліндрів, наприклад, 620 мм для заощадження на відходах при обрізуванні продукції. Колись був навіть формат 600 мм, але при обрізуванні поля зошита зі слідами проколів від графейок, видання набувало нестандартного обрізного формату. Слід зазначити, що універсальної по формату машини для книжково-журнальної продукції вибрати не вдасться. Для цього випускаються машини змінного формату, у яких друкарські циліндрові групи одного формату можуть замінюватися на інші, а фальцапарат має можливості гнучкого переналагоджування, але також з втратою продуктивності.

Виробничі швидкості сучасних машин цієї групи за останні 20 років зросли в 1,5 – 1,7 рази. Крім того, фірми-виробники друкарської техніки створили умови для ефективного забезпечення якості продукції і скорочення до мінімуму термінів проходження замовлень за рахунок подальшого прогресу у напрямку автоматизації та комп'ютеризації виробництва. Так, фірма розробила в 90-х роках електронну систему комплексного управління РЕСОМ, що включає три рівні: РЕС (електронне управління друкарським процесом), РЕО (електронна організація процесу), РЕМ (електронний менеджмент процесу). Аналогічні розробки мають й інші фірми — Heidelberg, КВА.