Передмова

Розвиток генетичних досліджень про мінливість, спадковість і взаємозв’язок господарсько корисних ознак тварин призвів до широкого використання арсеналу математичних методів. Насамперед для точної оцінки продуктивних і племінних якостей тварин, визначення впливу на них окремих факторів, в тому числі спадковості і середовища у формуванні цих ознак, для обчислення величини зв’язку між ознаками, а також визначення ефективності методів селекції і прогнозування генетичного прогресу в поколіннях.

У творчій діяльності технолога велику роль відіграє проведення експериментальних досліджень і порівняння одержаних результатів. Для цього застосовують прості та складні математичні методи. Визначення надійності наукових діагнозів і прогнозів, висування наукових рекомендацій про масове застосування нових методів годівлі, розведення і продуктивного використання сільськогосподарських тварин потребує встановлення достовірності результатів тих досліджень, на основі яких зроблено висновки та рекомендації виробництву.

Використання досягнень сучасної біометрії – науки про способи застосування принципів і методів теорії ймовірності та математичної статистики у біології в цілому і в зоотехнії, зокрема – дозволяє виявити нові закономірності явищ життя і подій тваринного світу. За допомогою методів математичного аналізу можна встановити, наскільки точно одержані на невеликій групі тварин (вибірці) дані відображають особливості всіх тварин (генеральної сукупності).

Студенти повинні орієнтуватися в сучасній генетичній інформації, вміти ставити генетичні досліди, користуватися методами генетичних досліджень, бо є величезна кількість матеріалу, який може бути проаналізований шляхом складання схем, рішення задач і проведення розрахунків.

Виконання програмного завдання щодо прискореного соціально-економічного розвитку України вимагає докорінного поліпшення якості підготовки спеціалістів. Для цього необхідно підвищити рівень навчального процесу, розвивати творчі здібності майбутніх зооінженерів.

За своєю структурою методичні вказівки складено так, щоб допомогти студенту виробити схильність до сталої творчої і самостійної діяльності, до засвоєння програмного матеріалу за фахом.

В методичних вказівках представлено мету лабораторної роботи, теоретичні положення теми, тобто основні поняття, які необхідно засвоїти для практичного виконання завдань, методика виконання типового завдання та контрольні запитання для самоперевірки.

При вивчені даного розділу важливо користуватись рекомендованою літературою. До кожної лабораторної роботи розроблено індивідуальні завдання, які студент виконує самостійно, посилаючись на приклад типового завдання і захищає разом із теоретичним матеріалом на занятті.

Мета і завдання дисципліни

Метою вивчення даного курсу є усвідомлення студентами біологічного процесу спадковості і мінливості та формування теоретичної бази для розв’язання практичних питань у галузі тваринництва. Основним завданням генетики є вивчення загальних закономірностей передачі спадкової інформації та механізмів її реалізації.

Курс “Генетика з біометрією” є теоретичною основою для дисциплін “Розведення сільськогосподарських тварин”, “Біотехнологія в тваринництві” та всіх дисциплін “Спеціальна зоотехнія”.

Для його вивчення використовуються знання з таких курсів як морфологія та фізіологія сільськогосподарських тварин, зоологія, біологічна хімія, прикладна ймовірна математика, обчислювальна техніка та програмування.

Програмою передбачено вивчення сучасних досягнень загальної генетики, а саме:

• цитологічні основи спадковості;

• молекулярно-біохімічні основи спадковості;

• закони успадкування ознак при статевому розмноженні;

• генетична зумовленість статі;

• мутації та рекомбінації;

• біотехнологія;

• генна інженерія;

• трансплантація ембріонів;

• виведення трансгенних тварин;

• одержання генетичних клонів у тваринництві;

• визначення параметрів мінливості і успадкування кількісних і якісних ознак.

На цій основі студенти повинні оволодіти методами:

• управління онтогенезом с.- г. тварин;

• створення нових селекційних форм;

• підвищення продуктивності тварин через використання взаємодії "генотип-середовище".

Одночасно передбачається вивчення спеціальної генетики окремих видів с.-г. тварин з метою максимального використання їх генетичного потенціалу.

Завдання випливають із загальних закономірностей спадковості та мінливості ознак сільськогосподарських тварин та досвіду їх використання у практиці тваринництва.

Основними завданнями вивчення курсу є здатність студентів використовувати методи генетики при:

- створенні нових ліній і порід тварин, які перевершують за продуктивністю існуючі, відрізняються специфічними маркерними ознаками;

- використанні явища гетерозису для одержання гібридних тварин і птиці від споріднених спеціалізованих форм, що характеризуються високою комбінативною здатністю;

- для оцінки генетичного потенціалу продуктивності тварин, який контролюється генотипом, його збереження в ряді поколінь;

- для розробки методів оцінки генотипу окремих тварин та їх груп за якістю нащадків;

- для збереження генофонду рідкісних видів, порід та резервних ліній, стад;

- вивченні генетичних змін, пов'язаних з підвищенням радіаційного забруднення, зокрема в зоні Чорнобильської АЕС;

- проведенні генетичної експертизи походження тварин.

Після засвоєння курсу студент повинен:

• вміти оцінювати наслідки реципрокних схрещувань; складати варіанти фактичних і очікуваних розщеплень ознак у нащадків досліджуваних батьків;

• визначати походження тварин шляхом імуногенетичного аналізу; складати моделі генотипу відібраних племінних тварин;

• визначати коефіцієнти різноманітності, множинної кореляції, регресії, дисперсії ознак тварин; визначати частоти алелей, генотипів та фенотипів у популяції;

• поєднувати наслідки розвитку генетики із сучасним станом, еволюційним вченням, мутаціями структур генів, хромосом і геному; знати досягнення сучасної генетики їх застосування у практиці племінної справи з використанням ЕОМ і персональних комп’ютерів;

• володіти необхідними методами і прийомами генетичного аналізу для вирішення завдань у практиці тваринництва, самостійно планувати виконання завдань, а також робити висновки на підставі отриманих результатів генетичного аналізу;

• володіти методами управління спадковістю організмів та їх мінливістю у процесі удосконалення існуючих і виведенні нових порід.