практикум

РОБОТА 10.6. Сперматозоїдна реакція Галлі-Майніні

Мета досліду. Виясняти вплив гонадотропінів на жаб-самців. Матеріали й обладнання: дві жаби-самці, сеча вагітної жінки,

фізіологічний розчин, шприц, голки, піпетки, предметні й покривні скельця, мікроскоп.

Хід роботи. Для досліду відбирають двох самців озерної або зеленої жаби. Самці відрізняються від самки резонаторами (голосовими мішками) інаявністю великихмозолів першого пальця напередніхкінцівках.

Рис. 29	Рис. 30

Беруть піпеткою у жаби-самця вміст з клоаки (рис. 29), наносять його на предметне скло, накривають покривним і проводять дослідження на наявність сперматозоїдів. Переконуються у їх відсутності. Потім вводять у слинний лімфатичний мішок жаби-самця 4 мл досліджуваної сечі (попередньо профільтрованої і знезараженої ефіром. Реакцію проводять одночасно на двох жабах-самцях). Через 30 хв, 1, 2, 3 год після ін'єкції сечі беруть піпеткою клоачну рідину і досліджують під мікроскопом. Сперматозоїди у жаби-самця мають характерну форму: вузька довга головка і довгий тоненький хвостик (рис. 30).

Результат реакції вважається позитивним, якщо у вмісті клоаки виявлені сперматозоїди (їх буває дуже багато). Якщо через 3 год у вмісті клоаки не виявлено сперматозоїдів – реакція негативна. Точність даної реакції 85-99%.

Контрольні запитання

1.Де утворюються гонадотропні гормони і яка їхня дія?

101

РОЗДІЛ 11.ОБМІНРЕЧОВИН І ЕНЕРГІЇ

РОБОТА 11.1. Вимірювання температури тіла у тварин

Упроцесі обміну речовин у тканинах постійно утворюється тепло, яке надходить у навколишнє середовище. Таким шляхом забезпечується тепловий баланс в організмі тварин. Температура тіла теплокровних тварин підтримується на відносно постійному рівні, що має назву ізотермії. Теплоутворення відбувається в результаті безперервних реакцій, що проходять у живому організмі. Ці реакції протікають в усіх органах і тканинах. Найбільше тепла виділяється у м'язовій тканині, печінці, нирках.

Втрата тепла органами і тканинами великою мірою залежить від місця їх перебування: поверхнево розміщені органи (шкіра, скелетні м'язи) віддають більше тепла й охолоджуються сильніше.

Урегуляції температури тіла у тварин беруть участь нервові та гуморальні механізми.

Мета досліду. Засвоїти методику термометрії у сільськогосподарських тварин. Визначити температуру тіла й окремих ділянок шкіри піддослідних тварин.

Матеріали й обладнання: тварини, 1-процентний розчин фурациліну або 0,5-процентний розчин карболової кислоти, вазелін, термометри (ветеринарні), електротермометри, хімічна склянка з дезинфікуючим розчином для термометрів, затискачі для фіксації термометра, вата.

Хід роботи. Тварину надійно фіксують, зліва підходять до неї і лівою рукою відводять хвіст убік, а правою вводять у пряму кишку продезинфікований і змащений вазеліном термометр на 10 хв. Стовпчик ртуті термометра повинен знаходитися на рівні нижнього показника. Після вимірювання температури термометр очищають ватним тампоном, змоченим дезинфікуючим розчином. Для термометрії великих груп тварин використовують електротермометри (ТЕМП-60). Наконечник такого термометра попередньо обробляють дезинфікуючим розчином і вставляють у пряму кишку на 1-2 см. На шкалі термометра фіксується температура (рис. 31).

102

Рис. 31

Температуру поверхні шкіри (табл. 9) тварини вимірюють напівпровідниковим мікротермометром. Термощуп приладу прикладають до будь-якої ділянки поверхні шкіри (рис. 31, де зображено топографію температурних точок шкіри свині великої білої породи). Записати дані. Зробити висновки.

Таблиця 9

Середня температура тіла й температура поверхні шкіри тварин, °С

		Температура тіла		Середня
	Тварина	при вимірюванні у прямій кишці
				температура шкіри
		середня	коливання
	Коні	38,0	37,5-39,5	27,0-32,0
	Корова	39,0	37,5-39,5	32,0-35,0
	Вівця	40,0	38,0-41,0	26,2-30,0
	Свиня	39,5	38,0-40,0	35.0-38,0
	Кролик	39,0	38,5-39,5	32,0-36,0
	Собака	38,5	37,5-39,0	26,2-28,7
	Курка	41,0	40,3-41,7	-

Контрольні запитання

1.Як виміряти температуру тіла у сільськогосподарських тварин?

2.Чим пояснити неоднаковий рівень температури на різних ділянках шкіри у тварин?

3.Межі коливань нормальної температури у сільськогосподарських тварин.

4.Механізми теплорегуляції.

103

РОЗДІЛ 12. ФІЗІОЛОГІЯ ОРГАНІВ ЧУТТЯ

ЗОРОВИЙАНАЛІЗАТОР

РОБОТА 12.1 Офтальмоскопія

Мета досліду. Вивчити методику дослідження дна ока у тварин. Матеріали й обладнання: піддослідна тварина (кролик), 0,2- процентний розчин атропіну, офтальмоскоп, двоопукла лінза, перенос-

на електролампа, піпетка очна.

Хід досліду. За 8-10 хв. до початку досліду в кон'юнктивальний мішок досліджуваного ока вводять краплю 0,2-процентного розчину атропіну. Останній розширює зіницю, і тоді краще видно дно ока. Дослід проводять у затемненій кімнаті. Лампу ставлять збоку і трохи ззаду фіксованого кролика. Притуливши до ока тварини двоопуклу лінзу, експериментатор ввігнутим дзеркалом наводить промінь світла на зіницю кролика і через отвір офтальмоскопа розглядає дно ока. На рис. 32 а) зображено офтальмоскоп, а на рис. 32 б) – хід променів у ньому, де 1 – досліджуване око; 2 – джерело світла; 3 – лінза; 4 – увігнуте дзеркало; 5 – око дослідника; а – обернене й збільшене зображення сітківки; О – офтальмоскоп. На рис. 33 показано дно ока: 1 – жовта пляма; 2 – центральна ямка; 3 – сліпа пляма (місце виходу зорового нерва); 4 – вени сітківки; 5 – артерії сітківки.

Рис. 32

Рис. 33

Під час дослідження звертають увагу на сосок (місце виходу зорового нерва): на його розміри, форму, колір, стан судин. Потім досліджують сітківку ока.

Контрольні запитання

1.Що таке аналізатор? З яких частин він складається?

2.Назвіть усі аналізатори.

104

РОБОТА 12.2. Зіничний рефлекс

Мета досліду. Спостереження за зміною діаметра зіниці отвору в райдужній оболонці ока (залежно від інтенсивності освітлення).

Матеріали й обладнання: піддослідна тварина (кролик), джерело світла, олівець.

Хід роботи. У піддослідної тварини розглядають зіницю ока при звичайному денному освітленні. Потім очі кролика закривають долонею і через 20-30 с. долоню швидко віднімають. Спостерігають звуження зіниць, які розширилися в темряві.

Запалену електричну лампочкуто підносять до ока кролика, то віддаляють. Різне освітленняока супроводжуєтьсязміною діаметразіниць.

Аналогічні досліди можна провести й на людині. Досліджуваний фіксує погляд на олівці (1 м від ока), після чого олівець швидко наближають до очей. Наступає звуження зіниць і зведення (конвергенція) зоровихосей.

Контрольні запитання

1.Коли настає звуження, а коли – розширення зіниці?

2.Будова та іннервація райдужної оболонки.

3.Дія адреналіну та атропіну на зіницю.

4.Значення конвергенції та дивергенції в оцінці віддалення предмета від ока.

РОБОТА 12.3. Рефлекси при подразненні рогівки

Мета досліду. Спостереження за рефлексами при подразненні рогівки.

Матеріали й обладнання: піддослідні тварини (кролик, коза, кінь, корова), кінський волос або пір'їнка.

Хід роботи. Волоском або пір'їнкою доторкаємося до рогівки ока піддослідної тварини. У відповідь на подразнення рогівки спостерігається рефлекторне закривання повік, рухи голови. Тривале подразнення викликає сльозотечу.

Контрольні запитання

1.Захисні пристосування ока.

2.Світлопереломлюючі та світлочутливі середовища ока.

3.Фізіологічне значення камерної вологи.

105

РОБОТА 12.4. Акомодаціяока

Мета досліду. Спостереження акомодації шляхом визначення найближчої точки ясного бачення.

Матеріали й обладнання: шматочки картону, шпильки, вимірювальна лінійка.

Хід роботи. Шпилькою у картоні роблять два отвори. Віддаль між ними не повинна перевищувати 1,5 мм. Розглядають шпильку через отвори в картоні на віддалі 3-4 см від ока. Потім шпильку поступово віддаляють доти, поки вона не перестане двоїтись (проміння від предмета сходиться на сітківці). Вимірюють віддаль від картону до шпильки. Воно й відповідає найближчій точці ясного бачення (для нормального ока 10-15 см). З віком кришталик ущільнюється, опуклість його зменшується, точка найближчого бачення відсувається в далечінь, настає стареча далекозорість (пресбіопія).

Контрольні запитання

1.Що таке акомодація та адаптація ока?

2.Яке око називають короткозорим, а яке – далекозорим? Чому?

РОБОТА 12.5. Визначення кольорових аномалій (дальтонізм)

Мета досліду. Ознайомлення з методикою визначення кольорових аномалій.

Матеріали й обладнання: набір кольорових олівців або шерстяних ниток.

Хід роботи. Досліджуваному пропонують підібрати на сірому фоні кольори, що мають схожість із запропонованим експериментатором. Дослідження рекомендується проводити з трьома кольорами: сві- тло-зеленим, рожевим і яскраво-червоним.

Контрольні запитання

1.Функціональне значення паличок і колбочок.

2.Трикомпонентна теорія кольорового зору Ломоносова-Гельмгольца.

РОБОТА 12.6. Зорові ілюзії

Мета досліду. Ознайомитись з явищами іррадіації у зоровому аналізаторі.

Матеріали й обладнання: папір, лінійка, олівець.

Хід роботи. На папері викреслюють дві лінії однакової довжини, але з різним направленням додаткових штрихів. При розгляданні ліній одна з них здається довшою (рис. 34 а).

106

Рис. 34

Рис. 35

Світлий квадрат на чорному фоні здається більшим, ніж темний на білому фоні (рис. 34 б)

Темний костюм дещо зменшує повноту, а світлий підкреслює її

(рис. 34 в).

На білому аркуші паперу малюємо фігуру темного кольору (рис. 35). Фіксуємо погляд на темній фігурі, яка має вигляд вази, не помічаючи двох зображень обличчя людини. Через деякий час ці зображення стають помітними.

Контрольні запитання

1.Що таке астигматизм?

2.Сферична та хроматична аберації.

3.Що називається ілюзією?

СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР

За допомогою аналізатора слуху організм сприймає силу, висоту, тембр та місце розташування джерела звуку. Сила або гучність звуку залежить від величини тіла, що коливається, амплітуди його коливання та віддалі до нього. Висота звуку пов'язана з частотою коливання тіла. Тембр звуку залежить від кількості обертонів та їхньої інтенсивності. Напрям звуку визначається двовушним слуханням.

У ссавців слуховий аналізатор складається з вуха, де є рецепторний апарат, слухового нерва та скроневої зони кори великихпівкуль.

РОБОТА 12.7. Визначення гостроти слуху

Мета досліду. Визначити у досліджуваного гостроту слуху – максимальну віддаль, з якої чутно цокання секундоміра або годинника.

Матеріали й обладнання:секундомір або годинник,рулетка, вата.

107

Хід роботи. В умовах тиші досліджуваний, затуливши ватою ліве вухо, поступово наближається до столу, де цокає секундомір. Рулеткою визначають найбільшу віддаль, з якої досліджуваний вперше почув звуки секундоміра.

Проводять такі дослідження і з правим вухом. Отримані результати порівнюють.

Контрольні запитання

1.Складові частини слухового аналізатора.

2.Фізіологічне значення зовнішнього та середнього вуха.

РОБОТА 12.8. Визначення локалізації звуку

Мета досліду. Встановити здатність досліджуваного визначати місце джерела звуку.

Матеріали й обладнання: секундомір, сантиметрова лінійка, фонендоскоп із трубками різної довжини, камертон, вата.

Хід роботи. Досліджуваний із закритими очима підходить до столу, на якому лежить секундомір, прислуховується і, за звуком секундоміра, пальцем показує місце його розташування. Помилку визначають лінійкою. Те ж саме проробляють, затуливши одне вухо ватою. Порівнюють результати слухання двома вухами і одним вухом.

Досліджуваний закриває очі і сідає на стілець спиною до експериментатора. У вуха вставляють фонендоскоп. Позаду досліджуваного до мембрани фонендоскопа підносять камертон, що звучить. Досліджуваний сприймає звук, який лунає ззаду, по середній лінії. Зміщення експериментатором мембрани фонендоскопа в різні боки не викликає у досліджуваного відчуття зміни розміщення предмета, що звучить. Потім одну з трубок фонендоскопа замінюють укороченою. При цьому досліджуваний відчуває переміщення джерела звуку в бік короткої трубки. Пов'язано це з тим, що звукові хвилі раніше досягають кортієвого органу того вуха, до якого звуки надходять з укороченої трубки.

Контрольні запитання

1.Будова внутрішнього вуха.

2.Як тварина визначає напрямок звуку?

РОБОТА 12.9. Кісткова та повітряна провідність звуку

Мета досліду. Встановити, яка провідність звуку вища – кісткова чи повітряна.

Матеріали й обладнання: камертон.

108

Хід роботи. Ніжку камертона, що звучить, прикладають до верхівки черепа і тримають до зникнення відчуття звуку. Після цього камертон швидко підносять до зовнішнього слухового проходу. Звук знову чути. Це означає, що повітряна провідністькраща за кісткову.

Контрольні запитання

1.Суть явища резонансу.

2.Будова кортієвого органу та його значення.

ШКІРНИЙ АНАЛІЗАТОР

Однією з важливих функцій шкіри є сприйняття зовнішніх подразнень. У шкірі містяться рецептори, подразнення яких викликає тактильне (дотику й тиску),температурне (теплай холоду)табольове відчуття.

Тактильні подразнення сприймаються тільцями Меркеля, Мейснера, Фатер-Пачіні, холодові – колбочками Краузе, теплові – гронами Руффіні, больові подразнення – вільними нервовими закінченнями, розміщеними між епітеліальними клітинами або в їхній цитоплазмі (рис. 36, де а – вільні нервові закінчення; б – тільце Меркеля; в – тільце Мейснера; г – нервове сплетіння навколо волосяної цибулини; д – колба Краузе; е – тільце Гольджі-Мацоні).

Рис. 36

РОБОТА 12.10. Дослід Арістотеля

Мета досліду. Спостереження тактильної ілюзії. Матеріали й обладнання: горошина або невеличка кулька.

Хід роботи. Перехрестивши вказівний та середній пальці, їхніми суміжними частинами доторкаються до горошини (рис. 37). Виникає відчуття двох горошин.

109

Рис. 37

У звичайних умовах одночасне подразнення точки "а" середнього і точки "б" вказівного пальців можливе тільки двома предметами. Це веде до утворення у тім'яній частині кори великих півкуль відповідного відчуття, яке й є джерелом даної ілюзії.

Ефект досліду Арістотеля можна отримати, доторкаючись перехрещеними пальцями до кінчика носа.

Контрольні запитання

1.Суть тактильної ілюзії.

2.Що відбивають наші відчуття?

3.Як можна перевірити дані органів чуття?

РОБОТА 12.11. Адаптація температурної чутливості

Мета досліду. Ознайомитись із адаптацією (звиканням) холодових та теплових рецепторів шкіри.

Матеріали й обладнання: три ванночки з водою (у першій ванночці температура води10 °С, удругій–25,у третій– 40 °С), термометри.

Хід роботи. Кисть лівої руки занурюють у холодну воду з температурою 10 °С, а правої – у воду з температурою 40 °С. Через 2-5 хв, коли зникне температурне відчуття, обидві кисті швидко переносять у воду з температурою 25 °С. При цьому ліва рука буде відчувати тепло, а права – холод.

Контрольні запитання

1.Чим пояснюється різниця у сприйнятті рецепторами шкіри температури 25 °С?

2.Причина адаптації.

110