практикум

У курей та індиків невеликі порції крові одержують, надрізуючи гребінь або сережки; у гусей і качок проколюють м'якоть ступні. Велику кількість крові беруть із підшкірної підкрильцевої вени. При цьому пір'я вищипують, вену стискають пальцем в області ліктьового суглобу, прокол роблять під кутом до вигину (рис. 14, де місце пункції позначене хрестиком).

Рис. 14

Узв'язку з швидким зсіданням крові місце проколу вени протирають протизсідаючою рідиною (антикоагулянтом). При цьому краплі крові, що виступили, переносять піпеткою у бюкс із антикоагулянтом. Після взяття крові місце пункції на декілька хвилин затискають тампоном, змоченим дезинфікуючою рідиною.

Уриб невеликі дози крові одержують із підшкірної або глибокої хвостової артерії. Легким поворотом піпетки навколо осі перерізують стінку артерії, і кров самопливом надходить у піпетку (рис. 15). Кров у риб можна брати із серця. Для цього ін'єкційну голку вводять за сагітальною лінією між грудними плавниками з легким нахилом у бік голови. Для видалення слизу на шкірі місце пункції протирають 70процентним спиртом і висушують тампоном. У жаби декілька капель крові можна одержати шляхом ампутації ножицями пальців лапки або пункції шкірної вени, яка розміщена посередині живота (шкіру спочатку надрізають). Одержують кров також і пункцією оголеного серця.

Рис. 15

31

Контрольні запитання

1.Що таке кров, яка її роль в організмі тварин?

2.Склад крові.

3.Як одержати кров у різних видів тварин?

4.Як запобігти зсіданню крові?

РОБОТА 3.2. Визначення об'ємних співвідношень плазми і формених елементів крові

Мета досліду. Вивчити кількісне співвідношення плазми і формених елементів крові.

Матеріали й обладнання: кров тварини, лимоннокислий натрій (20-30 мг на 10 мл крові), спирт, стерильна пробірка, центрифуга, центрифужні пробірки, вата.

Хід роботи. В пробірку з антикоагулянтом вносять 10 мл крові, взятої з яремної вени тварини. Пробірку закривають стерильною пробкою і декілька разів перевертають для перемішування крові з антикоагулянтом. Потім кров переливають у центрифужні пробірки і центрифугують протягом 20 хв при 3 000 хв-1. Після центрифугування кров розшаровується на плазму і формені елементи. Об'єм плазми в крові становить близько 60 %, формених елементів – 40 %.

Контрольні запитання

1. Який об'єм займають плазма і формені елементи крові?

РОБОТА 3.3. Одержання плазми, сироватки і фібрину

Мета досліду. Познайомити студентів із методиками одержання плазми, сироватки крові й фібрину.

Матеріали й обладнання: піддослідна тварина, лимоннокислий натрій, спиртовий розчин йоду, спирт, ефір, штатив із пробірками, голки для взяття крові, дерев'яні палички, ножиці, вата.

Хід роботи. Із яремної вени тварини беруть 10 мл крові в стерильну пробірку, в яку перед цим наливають 1 мл 5-процентного розчину лимоннокислого натрію. Вміст пробірки перемішують і центрифугують (3 000 хв-1) протягом 20 хвилин. При цьому формені елементи спадуть, а зверху залишиться плазма жовтуватого кольору.

Для одержання сироватки пробірку з кров'ю ставлять у штатив і вміщують у термостат на 15-20 хв або витримують при кімнатній температурі. Через кілька хвилин кров зсідається, настає ретракція кров'я- ного згустку з виділенням сироватки солом'яно-жовтого кольору.

32

Для одержання фібрину з кров'яної судини тварини в склянку вливають 10 мл крові, яку потім збовтують дерев'яною чи пластмасовою паличкою. При цьому волокна фібрину намотуються на паличку і виймаються. Відмиті у воді під краном нитки фібрину набувають жовтого кольору. Кров, яка лишилася в склянці, називаєтьсядефібринованою.

Контрольні запитання

1.Що являє собою плазма і сироватка крові?

2.Методика одержання плазми, сироватки й фібрину.

3.Яка кров називається дефібринованою?

РОБОТА 3.4.Визначення в'язкості крові, плазми і сироватки

В'язкість – показник внутрішнього зчеплення складових елементів крові – має велике значення для руху крові по судинній системі. Вона визначає гідродинамічні властивості крові. На в'язкість крові впливає кількість формених елементів, гемоглобіну та білків плазми.

	В'язкість крові вища від в'язкості води, яка
	приймається за одиницю, і дорівнює 3-5.
	Мета досліду. Ознайомлення студентів із ме-
	тодом визначенняв'язкості крові, плазми й сироватки.
	Матеріали й обладнання: піддослідні тварини,
	кров, плазма і сироватка крові, 10-процентний роз-
	чин лимоннокислого натрію, злегка підсинена дис-
	тильована вода, фізіологічний розчин, набір інстру-
	ментів для взяття крові, хімічні склянки на 100 мл
	(2 шт.), мікропіпетка, віскозиметр.
	Хід роботи. В’язкість крові, плазми й сиро-
	ватки визначають віскозиметром (рис. 16).
	В'язкість визначають порівнюванням швид-
Рис. 16	кості руху крові, плазми, сироватки й води в капі-
	лярних трубочках за умови однакової температури

й тиску, які залежать від внутрішнього тертя в судині. Швидкість руху крові в капілярах віскозиметра порівнюють із швидкістю руху води. При цьому швидкість току обернено пропорційна в'язкості. Результати досвіду заносять у таблицю 3. За швидкістю витікання рідини визначають відносну в'язкість щодо дистильованої води.

В'язкість крові, плазми й сироватки визначають діленням їх витікання на час витікання води такого ж об'єму. В'язкість плазми й сироватки крові становить приблизно 1,7-2 од.

33

			Таблиця 3
	Визначення відносної в'язкості
Речовини		Час витікання рідини, с	Відносна в'язкість
Дистильована вода
Цитратна кров
Сироватка крові
Плазма крові

Контрольні запитання

1.Що таке в'язкість?

2.Як визначити в'язкість крові, плазми й сироватки?

РОБОТА 3.5. Визначенняреакції крові

Реакція крові слаболужна, майже нейтральна, рН крові у сільськогосподарських тварин 7,4-7,5. Постійність рН крові зберігається буферними системами крові (карбонатною, фосфатною, білковою). Реакцію крові можна визначити за допомогою лакмусового паперу,

Мета досліду. Навчити студентів визначати реакцію крові. Матеріали й обладнання: кров тварини, 10-процентний розчин

хлористого натрію, дистильована вода, очні піпетки, червона й синя смужки лакмусового паперу.

Хід роботи. Смужки червоного та синього лакмусового паперу змочити 10-процентним розчином хлористого натрію. На кожну смужку нанести по краплі крові і через 30 с змити дистильованою водою. На червоному аркуші лакмусового паперу залишається синювата пляма, що свідчить про слаболужну реакцію крові. У науково-дослідних лабораторіях рН крові визначають більш точним електрометричним методом за допомогою іонометрів.

Контрольні запитання

1.Якуреакцію має кров, за рахунок чого вона створюється?

2.Як визначити реакцію крові?

РОБОТА 3.6. Визначення буферності сироватки крові

Мета досліду. Освоїти методики визначення буферності сироватки крові. Вивчити фізіологічне значення її буферних властивостей для організмутварин.

Матеріали й обладнання: сироватка крові, 0,1-процентний спиртовий розчин фенолфталеїну, 0,01 н. розчин їдкого натрію, дві хіміч- них склянки та дві піпетки.

34

Удалено: два

Удалено: стаканчики

Хід роботи. В один хімічний стаканчик наливають 5 мл сироватки крові, у другий – 5 мл дистильованої води. В два стаканчики додають по краплі 0,1-процентний розчин фенолфталеїну. Потім методом підрахунку крапель титрують вміст обох стаканчиків 0,01 н. розчином їдкого натрію до блідо-фіолетового кольору, який не зникає протягом 1 хв. Із досвіду виходить, що до сироватки крові необхідно додати лугу більше, ніж до води.

Контрольні запитання

1.За рахунок чого забезпечується буферність сироватки крові в організмі тварин?

2.Яке значення мають буферні властивості сироватки крові для організму тварин?

3.Як визначити буферність сироватки крові?

РОБОТА 3.7. Підрахунок кількості еритроцитів

В 1 мм крові знаходяться мільйони еритроцитів. Кількість їх у крові змінюється залежно від віку, статі, продуктивності, пори року та інших факторів. Основна функція еритроцитів – перенесення кисню до клітин організму, а вуглекислого газу, навпаки, – до легень. Вони й адсорбують на своїй поверхні амінокислоти. Еритроцити ссавців – бе- з'ядерні, мають форму двовгнутого диска; їх діаметр 5-7 мкм, товщина 2-2,5 мкм. У риб, амфібій і птахів еритроцити овальної форми, значно більші за розмірами (11-13 мкм), мають ядро.

Мета досліду. Вивчити методику підрахунку еритроцитів. Матеріали й обладнання: піддослідні тварини, кров, 3-процент-

ний розчин хлористого натрію, спирт, ефір, спиртовий розчин йоду, набір для взяття крові, покривні скельця, меланжери для еритроцитів, лічильні камери, мікроскоп, вата.

Хід роботи. Для підрахунку формених елементів крові треба мати меланжер (змішувач). Він являє собою капіляр з ампулоподібним розширенням на верхньому кінці й призначений для розведення крові. У розширеній частині змішувача є намистина, щоб краще розмішувалася кров.

Змішувач для еритроцитів має на капілярі позначки «0,5» і «1», а вище від ампулоподібного розширення – позначку «101». Змішувач для лейкоцитів має на капілярі позначки «0,5» і «1», а вище від розширення

– «11» (рис. 17). У змішувачі для еритроцитів кров можна розвести в 100 або 200 разів, а в змішувачі для лейкоцитів – у 10 або 20 разів.

35

Рис. 17.

Формені елементи крові (еритроцити, лейкоцити, кров'яні пластинки) підраховують у спеціальних лічильних камерах. Це товсті предметні скельця, на які нанесено тонкі лінії, що ділять поле зору на квадрати (сітка). Види сіток різноманітні, але принцип їхньої будови в основному однаковий. Найчастіше використовується сітка Горяєва (рис. 18). Поперечними прорізами поверхня лічильної камери ділиться на три плоскі площадки. Середня площадка поздовжнім прорізом поділена на дві частини, кожна з них має вигравірувану сітку. Під мікроскопом ясно видно великі й малі квадрати. Великий квадрат завжди відповідає 16-ти малим. Сторона малого квадрата 1/20 мм; отже, його площа(1/20 х 1/20) дорівнює

1/400мм2, аоб'єм (1/400 X0,1 = 1/4000 мм3).

На вушній раковині тварини готують поле операції. Роблять укол голкою в кровоносну судину. Першу краплину крові знімають ватою. У другу краплину занурюють кінчик капіляра-змішувача для еритроцитів і обережно відбирають кров до позначки «0,5», якщо треба розвести кров у 200 разів, або до позначки «1», якщо хочуть розвести кров у 100 разів. Кінець меланжера занурюють у 3-процентний розчин хлористого натрію й набирають розчин до позначки «101». Заповнивши змішувач, знімають з нього гумову трубку й сильно струшують протягом 2-3 хв, закривши обидва кінці пальцями. Випустивши 2-3 краплини крові з капіляра-змішувача в іншу посудину або на ватку, поміщають на середню площадку камери краплину крові. Вона підтікає під покривне скельце, попередньо притерте до бокових площадок, і заповнює камеру рівномірним шаром. Якщо в камеру з кров'ю потрапили бульбашки повітря, то вони перешкоджатимуть точності підрахунку. Тому заряджену камеру залишають у спокої на 3-5 хв, щоб еритроцити спали. Камеру ставлять на столик мікроскопа. Спочатку під малим збільшенням знаходять сітку. Еритроцити лічать при середньому збільшенні мікроскопа з опущеним конденсатором у п'яти великих квадратах (80-ти малих), у певному порядку (рис. 18).

Полічивши всі клітини у малому квадраті, записують суму. При цьому враховують не тільки клітини, які лежать усередині квадрата, а й розміщені на правій і верхній пограничній лінії.

36

Рис. 18. Камера Горяєва

Кількість еритроцитів в 1 мм3 крові обчислюють так. Підраховують суму клітин у п'яти великих (80-ти малих) квадратах. Здобуте число ділять на 80. Дістають середню кількість еритроцитів, що припадає на один малий квадрат. Середню кількість множать на 4 000 і на 100 або 200 (ступінь розведення крові в змішувачі).

Приклад. Кров розведена у 200 разів. У 80-ти малих квадратах налічено 744 еритроцити. 744 : 80 = 9,3 (середня кількість клітин). В 1 мм3 крові буде 9,3 х 4000 х 200 = 7 440 000 еритроцитів.

Кількість еритроцитів можна обчислити також за формулою:

Х= а х 400 х в / б,

де а – кількість еритроцитів у 80-ти малих квадратах; б– кількістьмалихквадратів, уякихпідраховувалисяеритроцити; в – ступінь розведення крові; 1/400 мм3 – об’єм малого квадрата.

У нашому прикладі:

744 х400 х 200 /80 = 7 440 000 еритроцитів в 1 мм3 крові.

Контрольні запитання

1.Роль еритроцитів в організмі тварин.

2.Де утворюються еритроцити?

3.Кількість еритроцитів у сільськогосподарських тварин.

РОБОТА 3.8 Визначення кількості лейкоцитів у крові

Мета роботи. Оволодіти методикою підрахунку кількості лейкоцитів у крові.

Матеріали й обладнання: лічильна камера, покривні скельця, меланжер для лейкоцитів, мікроскоп, голки, шприц, спирт, ефір, льодяна оцтова кислота, 1-процентний водний розчин генціанвіолету, дистильована вода, вата.

37

Хід роботи. Кров розводять у 10 або 20 разів у змішувачі для лейкоцитів розчином такого складу: льодяної оцтової кислоти 30 мл, 1- процентного водного розчину генціанвіолету 3 мл, дистильованої води 300 мл. Дистильована вода руйнує еритроцити. Льодяна оцтова кислота надає прозорості протоплазмі лейкоцитів. Генціанвіолет забарвлює ядра лейкоцитів у фіолетовий колір.

Лейкоцити підраховують не менш ніж у 25-ти великих квадратах. Кількість лейкоцитів в 1 мм3 крові обчислюють за формулою:

Х= а х 250 х в / б,

де а – кількість лейкоцитів у 25-ти великих квадратах; б – кількість великихквадратів, у яких підраховувались лейкоцити; в – ступінь розведення крові; 1/250 мм3 – об'єм великого квадрата.

Приклад. Кров розведена в 20 разів. У 25-ти великих квадратах налічено 39 лейкоцитів:

X = 39 х 250 х 20 / 25 =7 800 лейкоцитів в 1 мм3 крові.

Контрольні запитання

1.Фізіологічне значення лейкоцитів.

2.Кількість лейкоцитів у різних видів тварин.

РОБОТА 3.9. Визначення кількості тромбоцитів

Мета роботи. Оволодіти різними методами визначення кількості тромбоцитів у крові.

Матеріали й обладнання: стабілізована кров різних сільськогосподарськихтварин,пробірки, штатив, меланжери,камераГоряєва, піпетки.

Хід роботи.

Розрахунковий метод визначення кількості тромбоцитів. Формат: Список Знаючи кількість еритроцитів в 1 мм3 крові, можна приблизно

визначити і кількість кров'яних пластинок, оскільки в нормі на 1 000 еритроцитів припадає 25-30 кров'яних пластинок.

Контрольні запитання

1.Фізіологічне значення тромбоцитів.

2.Кількість тромбоцитів у різних видів тварин.

РОБОТА 3.10.Визначення густини крові

Мета роботи. Оволодіти методикою визначення густини крові. Матеріальне забезпечення: циліндри високі, ареометр, бензол,

хлороформ, кров.

38

Хід роботи. Спочатку готують суміш бензолу з хлороформом у співвідношенні 1 : 25. Густина такої суміші приблизно 1,050 г/см3. Суміш наливають у високий циліндр і обережно піпеткою вносять у неї краплину досліджуваної крові. Якщо краплина тоне, треба добавити хлороформу, спливає – бензолу. Коли густина суміші зрівняється з густиною крові, краплина буде в завислому стані. Після цього густину суміші вимірюють ареометром. Показ ареометраі характеризує густинукрові.

Контрольні запитання

1.Як визначити густину крові?

2.Від чого залежить густина крові?

РОБОТА 3.11. Визначення реакції крові

Мета роботи. Освоїти і самостійно провести визначення реакції крові різних сільськогосподарських тварин.

Матеріали й обладнання: лакмусовий папір (червоний і синій), голки, спирт, піпетки, дистильована вода, вата.

Хід роботи. Водневий показник (рН) крові визначають методом титрування кислотою. Як індикатори, що показують момент повної нейтралізації крові, найчастіше застосовують фенолфталеїн і метилоранж. Реакцію крові визначають лакмусовим папером (краще користуватися рН-метром).

Попередньо дві смужки лакмусового паперу (червону і синю) змочують 10-процентним розчином кухонної солі. На обидві смужки паперу піпеткою наносять по кілька краплин крові. Через 30-40 с кров змивають водою. На червоній смужці лакмусового паперу лишаються світло-сині плями. Отже, реакція крові слаболужна.

Контрольні запитання

РОБОТА 3.12. Визначення кольору крові

Мета роботи. Оволодіти методикою проведення дослідження кольорукрові.

Матеріали й обладнання: циліндри високі, груша для нагнітання повітря, апарат Кіппа, дефібринована кров.

Хід роботи. У два високих циліндри наливають по 100-150 мл дефібринованої крові. Через кров у першому циліндрі гумовою грушею нагнітають повітря, а в другому пропускають вуглекислоту за допомогою апарата Кіппа. Колір крові в циліндрах змінюється. У першому циліндрі кров набуває яскраво-червоного кольору, бо вона насичена киснем, що характерно для артеріальної крові. У другому циліндрі кров вишнево-червоного кольору(венозна кров).

39

РОБОТА 3.13. Гемоліз крові

Мета роботи. Засвоїти теоретичні основи гемолітичних процесів. Провести на практиці осмотичний і хімічний гемоліз.

Матеріали й обладнання: хімічні пробірки, дефібринована кров, фізіологічний розчин, дистильована вода, суспензія еритроцитів, хлороформ, 1-процентний розчин соляної кислоти, аміак.

Хід роботи. 1. Осмотичний гемоліз. В одну пробірку наливають 5 мл фізіологічного розчину, а у другу – стільки ж дистильованої води.

Укожну добавляють по 0,5 мл дефібринованої крові й перемішують скляною паличкою. У фізіологічному (ізотонічному) розчині еритроцити не гемолізуються, у гіпотонічному (куди було налито дистильовану воду) – набрякають і руйнуються. Кров стає прозорою (лаковою).

2.Хімічний гемоліз. У чотири пронумеровані пробірки наливають по 5 мл фізіологічного розчину. У першу пробірку вливають 1 мл хлороформу, в другу – 1 мл 1-процентного розчину соляної кислоти, у третю – 1 мл аміаку. Четверту пробірку лишають контрольною. В усі пробірки добавляють по 0,5 мл 20-процентної суспензії еритроцитів, добре струшують і центрифугують 5 хв. або ставлять у штатив на 1 год. Незважаючи на те, що в усіх пробірках розчини були ізотонічними, у трьох пробірках, куди добавляли хімічні речовини, відбудеться повний гемоліз. У другій пробірці гемоглобін, що звільнився внаслідок гемолізу, сполучається з хлором і утворює гемін (кристали Тейхмана).

Учетвертій (контрольній) пробірці еритроцити лишаються без змін.

Контрольні запитання

1. Гемоліз еритроцитів і причини його виникнення.

РОБОТА 3.14. Зсідання крові

Метароботи.Провести дослідженняна швидкість зсіданнякрові. Матеріальне забезпечення: кровопускальні голки стерильні, пробірки, предметні, годинникові скельця, тоненька дротинка або ще-

тина, 10-процентний розчин хлористого кальцію, настойка йоду.

Хід роботи. З яремної вени коня беруть кров у чисті пробірки, заповнюючи їх на 2/3 об'єму, і ставлять у штатив. Щоб кров зсілася швидше, доливають по 4-5 краплин 10-процентного розчину хлористого кальцію й розмішують скляною паличкою. З голки беруть краплину крові на предметне скло, попередньо знежирене, висушене спиртом і ефіром та покрите шаром парафіну, щоб краплина не розпливалася. Момент узяття крові фіксують за годинником. Через півхвилини з одного краю

40