практикум

РОБОТА 4.9. Визначення тиску крові за методом Короткова

Тиск крові на стінки кровоносних судин зумовлений роботою серця. У міру віддалення від серця тиск крові знижується.

У коней найвищий тиск під час систоли, у лівому шлуночку – 100-200 мм рт. ст., в правому – 60-70 мм рт. ст., в аорті – 150-180 мм рт. ст., в артеріях великого кола кровообігу – 100-120 мм рт. ст., в артеріях цього ж кола – 40-100 мм рт. ст., малого кола – 20-40 мм рт. ст., в артеріях великого кола – 20-30 мм рт. ст., малого – 10-20 мм рт. ст., у венах – 0-8 мм рт. ст.

Тиск крові відносно стабільний, але незначно змінюється у зв’язку з систолою (максимальний) і діастолою (мінімальний) шлуночків, під час вдиху та видиху.

Мета роботи. Оволодіти методом визначення тиску крові за допомогою спеціальних приладів.

Матеріали й обладнання: тварини (кінь, корова), прилади для вимірювання тиску крові (ефігмоманометри, тонометри), фонендоскопи або стетоскопи.

Хід роботи. Безкровне визначення тиску крові проводять за методом Короткова. Манжету тонометра щільно намотують на корінь хвоста тварини. Нижче манжети на хвостовій артерії встановлюють фонендоскоп і пучками пальців знаходять пульс.

За допомогою гумової груші у манжету нагнітають повітря до зниження пульсу. Далі, злегка відкривши повітряний краник, поволі випускають повітря з манжети, прислуховуючись до появи шумів у артерії. Вони виникають одночасно з появою пульсу. У цей момент стрілка тонометра показує максимальний (систолічний) тиск крові. Шуми в артерії з’являються тому, що в момент систоли порція крові проходить через стиснену ділянкуі потрапляє у порожню артерію.

Щоб визначити мінімальний (діастолічний) тиск крові, слід продовжувати випускання повітря з манжети до зникнення шумів. Вони зникають тому, що тепер кров тече безпосередньо під час систоли та діастоли. Моментзникненняшумівсвідчить про мінімальний тиск крові.

Вимірювання тиску крові у дрібних сільськогосподарських тварин проводять так само на серединних артеріях передніх кінцівок.

Контрольні запитання

1.Які фактори зумовлюють незначне коливання тиску крові?

2.Якими приладами вимірюють тиск крові?

3.За якими показниками визначають максимальний і мінімальний тиск крові?

61

РОБОТА 4.10. Лімфатичні судини серця жаби

Рух лімфи по лімфатичних судинах забезпечується в основному тими ж трьома факторами, що й рух крові по венах: різниця тиску лімфи в судинах, що на периферії, та в грудній порожнині; присмоктувальна дія грудної порожнини, тому що в ній тиск крові трохи нижчий за атмосферний; скорочення скелетних м’язів. Лімфатичні судини розташовані здебільшого між м’язами, які, скорочуючись, витісняють лімфу, а клапанний апарат лімфатичних судин спрямовує рух лімфи до грудної лімфатичної протоки і далі в порожнисту вену до серця.

Крім цих основних факторів руху лімфи сприяють автоматичні скорочення окремих ділянок лімфатичних судин або так звані лімфатичні серця. Їх можна знайти у певних ділянках тіла жаби і спостерігати, як вони скорочуються.

Мета роботи. Відпрепарувати лімфатичні судини серця у жаби і спостерігати їх роботу.

Матеріали й обладнання: жаба, набір інструментів для препарування, коркова пластинка, шпильки.

Хід роботи. Жабу декапітують, знерухомлюють, руйнуючи спинний мозок, фіксують на корковій пластинці черевцем донизу. У ділянці куприка обережно зрізають шкіру. З обох кінців куприкової кісточки знаходять лімфатичні серця у вигляді невеликих світлих плям. Спостерігають за їхньою роботою. Вони скорочуються в такому ж ритмі, як серце.

Контрольні запитання

1.Які фактори забезпечують рух лімфи по лімфатичних судинах?

2.Що таке лімфатичні серця?

3.Що забезпечує рух лімфи в напрямку до серця?

РОЗДІЛ 5.ФІЗІОЛОГІЯ ДИХАННЯ

Дихання–цеобмінгазівміжорганізмомтанавколишнімсередовищем. В організмі тварин і людини постійно проходять окислювальні процеси, для чого використовується кисень та вивільняється енергія, утворюються вуглекислий газ та інші продукти. Головним органом,

який здійснює дихання у ссавців, є легені.

Розрізняютьзовнішнєаболегеневе,тавнутрішнє,аботканиннедихання. Основна структурна одиниця легень – альвеоли. В них проходить газообмін, при якому капіляри легень збагачують киснем повітря і

кров стає артеріальною. Загальна площа альвеол у коня складає 500, а у людини біля 50 м², що дає можливість газообміну між альвеолярним повітрям та кров'ю. Постійне оновлення внутрішньо-легеневого повітря пов'язано з актом вдиху (інспірація) та видиху (експірація).

62

РОБОТА 5.1. Визначення дихального, додаткового, резервного обмінів повітря і життєвої ємкості легень (спірометрія)

Мета роботи. Визначення вказаних вище об'ємів повітря та життєвої ємності легень за допомогою спірометра.

Матеріали й обладнання: портативний спірометр, спирт, вата. Хід роботи. Перед дослідом мундштуки спірометрів протирають ваткою, змоченою спиртом. Стрілку спірометра встановлюють на

нульове положення. Отвори носа закривають спеціальним затискачем. Для визначення дихального повітря слід зробити нормальний вдих через рот і нормальний видих через спірометр. Стрілка його покаже об'єм дихального повітря. У середньому воно становить 0,5 л у людини і 5- 6 літрів – у коней. Далі стрілку спірометра повертають у попереднє положення, роблять нормальний видих і потім максимально видихають у спірометр. Останній покаже резервне повітря. Його середній об'єм у людини 1,5 л, а у коня – близько – 12 л. Для визначення додаткового повітря спірометр залишають наповненим повітрям. Роблять нормальний вдих, а потім максимально видихають повітря зі спірометра. Стрілка його поверне на нульове положення, тому що об'єм додаткового повітря дорівнює об'єму резервного.

Для визначення життєвої ємності легень слід зробити максимальний вдих у спірометр. Життєва ємність легень у середньому дорівнює 3,5 л у людини, 25-30 л – у коней. Вона добре характеризує нормальний стан легень.

Навіть після максимального (форсованого) видиху в легенях лишається так зване залишкове повітря. Його об'єм становить 1 л у людини і 10 л – у коней. Це повітря та життєва ємність легень складають загальну або максимальну ємність легень (у коней близько 40 л).

Контрольні запитання

1.Що таке життєва ємність легень і що вона характеризує?

2.Чиоднаковажиттєва ємністьлегень утренованихі нетренованихосіб?

3.Що таке максимальна ємність?

РОБОТА 5.2. Фізіологічні показники роботиорганів дихання

Мета роботи. Визначити у тварин частоту дихальних рухів, а також провести аускультацію і перкусію грудної клітки.

Матеріали й обладнання: тварина, фонендоскоп, стетоскоп, секундомір, перкусійний молоток, дистильована вода, спирт, вата, крейда, мило, рушник.

Хід роботи. У коней, корів, овець та інших тварин легко підрахувати загальні рухи грудної клітки за 1 хвилину.

63

Частоту дихання визначають за рухом ребер і м'язів живота або шумами в області трахеї і легенів, а також за рухом повітря під час видиху, підносячи тильну сторону долоні до носа тварин.

Взимовийчаспідрахунокпроводятьзапароюповітря,що видихається. Для визначення руху грудної клітки потрібно стати перед твариною або позаду неї і подивитись, чи однакова випуклість грудної клітки справа і зліва, і чи рівномірно розширюються обидві половини. Порівнюють, яка частина грудної клітки розширена більше, в якому напрямку. Потім підходять до тварин збоку, кладуть пальці руки на міжреберний простір передньої, середньої і задньої третини грудної клітки і визначають їх зміни в різні фази дихання. Потім вимірюють окружність грудної клітки за ліктьовим відростком передпліччя, на

середній частині грудної клітки і на рівні останніх ребер.

Частоту дихальних рухів у тварин визначають у звичайних умовах і після фізичного навантаження. Якщо для цього використовують коней, то кращим фізичним навантаженням буде їх рух риссю або галопом під вершником на відстань до 1 км.

Аускультація (прослуховування) легень може бути проведена з використанням інструментів і шляхом вислуховування вухом.

Під час вдиху і видиху виникають шуми, які поділяють на бронхіальні, везикулярні і змішані. Легеневі шуми краще всього прослуховувати в середній третині грудної клітки. Тут визначають везикулярні шуми від надходження повітря в альвеоли.

В області трахеї вислуховують характерні шуми з наявністю звукових відтінків, що йдуть із гортані і грудної частини трахеї.

До місця прослуховування прикладають фонендоскоп або інший прилад і вловлюють характерні звуки. Під час прослуховування вухом на шкіру тварини кладуть рушник, прикладають вухо і визначають частоту і характер шумів, що виникають під час вдиху і видиху.

Під час дослідження легень у сільськогосподарських тварин користуються інструментального перкусією. Для цього плесиметр розміщують між ребрами, щільно притискують до грудної стінки і перкусійним молоточком наносять парні удари однакової сили,прислухаючись до звуків, які виникаютьпід час ударів. Якщо всі альвеолизаповнені повітрям і відсутня ущільнена легенева тканина, то на цих ділянках грудної клітки будуть виникати притуплені звуки, характерні для дрібних порожнин (альвеол), заповнених повітрям. Під час перкусії на ділянках, де паренхіма легень патологічно ущільнена,виникають глухізвуки.

Цей метод дозволяє встановити межі легень, бо за межами їх розміщення під час перкусії виникають глухі звуки.

64

Контрольні запитання

1.Як за допомогою аускультації діагностують нормальний або патологічний стан легень?

2.Як за допомогою перкусії констатують наявність або відсутність патологічних змін в легенях?

РОБОТА 5.3. Визначення легеневої вентиляції іхвилинногооб'ємулегень

Легенева вентиляція – це обмін повітря між зовнішнім середовищем та альвеолярним простором легень. Цей процес визначається числом дихальних рухів за одиницю часу, помножено на об'єм дихального повітря. Хвилинна вентиляція легень характеризується кількістю повітря, яке проходить через легені за одну хвилину. У тварин легенева вентиляція визначається за допомогою респіраційних масок і прогумованого мішка Дугласа.

Мета досліду. Визначити хвилинний об'єм легень у тварини й людини до і після фізичних навантажень.

Хід роботи. Мундштук з'єднують із гофрованою трубкою мішка Дугласа, протирають байковою тканиною із спиртом і здавлюють губами. Протягом 5 хв вдихають через ніс, а видихають у мішок через мундштук. Далі трубку перетискують затискачем, затискач знімають і все зібране газоприймачем повітря ділять на п'ять.

Отримана цифра буде свідчити про хвилинний об'єм легень (хвилинну вентиляцію).

Аналогічно визначають хвилинний об'єм легень після фізичного навантаження (треба присісти 20-30 разів).

Водночас із збиранням повітря у мішок підраховують кількість дихальних рухів і порівнюють із кількістю дихальних рухів до навантажень. Виявляється, у тренованих осіб хвилинний об'єм повітря збільшується в основному за рахунок посилення глибини дихальних рухів, а у нетренованих – за рахунок зростання частоти дихання.

Подібним методом визначають легеневу вентиляцію у тварини, одягнувши на її морду респіраційну маску, яка дозволяє вільно вдихати повітря і через клапан видихати його в мішок Дугласа.

Контрольні запитання

1.Що служить показником легеневої вентиляції?

2.Що називається хвилинним об'ємом легень і що він характеризує?

3.Яка різниця у збільшенні об'єму легень у тренованих і нетренованих осіб?

65

РОБОТА 5.4. Якісне визначення вмісту вуглекислого газу у вдихуваномуі видихуваному повітрі

У вдихуваному, альвеолярному та видихуваному повітрі вміст кисню, вуглекислого газу та азоту не однаковий.

Тиск кисню та вуглекислого газу у венозній крові дорівнює відповідно 40 і 46 мм рт. ст., а в артеріальній – 90 і 40 мм рт. ст. У тканинах (у клітині) кисню майже немає, бо він негайно використовується для окисних процесів, а тиск вуглекислого газу – близько 60 мм рт. ст. Відомо, що дифузія газівзумовленарізницею парціальнихтисків цихгазів.

Проаналізувавши зазначені цифри, можна зрозуміти, чому кисень шляхом дифузії проникає у кров і далі у тканини, а вуглекислий газ, навпаки, з тканин до альвеолярного простору легень. Кількісне визначення концентрації газів проводять у спеціальних газоаналізаторах, а якісне порівняння вмісту вуглекислого газу у вдихуваному та видихуваному повітрі – за допомогою банок Дрекселя.

Мета досліду. Наочно впевнитись у тому, що у видихуваному повітрі вуглекислого газу значно більше ніж у вдихуваному.

Матеріали й обладнання: баритова вода (насичений розчин барію гідроксиду), банки Дрекселя, спирт, вата.

Хід роботи. У банки наливають баритову воду так, щоб довгі трубки були занурені в розчин на 1-2 см. Скляний мундштук з'єднується з банками гумовими трубками, одна з яких надіта на довгу скляну трубку першої банки, а друга – на коротку трубку другої банки. Мундштук протирають ваткою із спиртом, затискують його губами і роблять 8-10 вдихів та видихів. Вдихуване повітря проходить через одну банку, в якій атмосферний вуглекислий газ з'єднується з баритовою водою, а видихуване – через другу банку, звільняючись від вуглекислого газу, який утворився в організмі.

При цьому утворюється нерозчинний білий осад – барій карбонат, завдяки чому вода мутнішає. Ступінь помутніння води в другій банці значно більший ніж у першій. Це значить, що вуглекислого газу у видихуваному повітрі більше ніж у вдихуваному.

Контрольні запитання

1.За рахунок чого відбувається дифузія кисню та вуглекислого газу?

2.Який парціальний тиск кисню й вуглекислого газу у вдихуваному, альвеолярному і видихуваному повітрі?

3.Яке напруження кисню і вуглекислого газу в артеріальній і венозній крові?

66

РОЗДІЛ 6. ФІЗІОЛОГІЯ ВИДІЛЕННЯ

Виділення продуктів обміну в зовнішнє середовище є заключною фазою і однією із умов життєдіяльності організму. Значна частина продуктів розпаду виводиться нирками а також через органи дихання, травний тракт, шкіру. Нормальне функціонування цих органів потреби для підтримання гомеостазу. Виділення підтримує сталість іонного складу, осмотичного тиску, рН внутрішнього середовища організму. Через органи виділення із організму виділяються переважно кінцеві продукти обміну.

РОБОТА 6.1. Одержання сечі

Мета роботи. Ознайомитись із методом одержання сечі. Матеріали й обладнання: піддослідні тварини, дезінфікуючі розчи-

ни, стерильне вазелінове масло, станки для фіксації тварин, сечові катетери,сечоприймачі,мірні циліндри, хімічні стакани длязбору сечі.

Хід роботи. У корів збирають сечу в період ранкового сечовипускання. Протягом доби сечу у тварин збирають сечоприймачами з вивідними трубками, які фіксують уділянці сечовипускного каналу. Сечоприймач має пристосування для збирання сечі, брезентовий або гумовий сечоприймач із дротяним каркасом, вивідний шланг, фіксуючі шийки. Для одержання сечі у визначений період використовують сечовий катетер. В сечовий міхур вводять стерильний ебонітовий катетер, розм'якшений у гарячій воді ізмащений стерильним вазеліновим маслом.

У коней сечу збирають у період самовільного сечовипускання, а також за допомогою стерильного катетера, який вводять через сечостатевий канал у сечовий міхур. У кожному випадку враховують кількість сечі. У разі необхідності відбирають середню пробу сечі.

Контрольні запитання

1.Значення нирок у процесі виділення кінцевих продуктів обміну.

2.Фази сечоутворення.

3.Фізичні й хімічні властивості сечі.

4.Добова кількість сечі у сільськогосподарських тварин.

5.Методи одержання сечі великої рогатої худоби і коней.

РОБОТА 6.2. Визначення густини сечі

Густина сечі характеризується співвідношенням води і розчинених у ній твердих складових частин. Ця величина залежить від виду тварин, кількості спожитої води, рівня діурезу, характеру корму, температури середовища, фізичного стану та вмісту в сечі сечовини.

67

Мета роботи. Визначити густину сечі, одержаної від піддослідних тварин.

Матеріали й обладнання: сеча тварин, мірний циліндр, вата, водяний термометр, урометр.

Хід роботи. У циліндр місткістю 100 мл наливають сечу, визначають її температуру й обережно опускають урометр по центру циліндра. Вимірювання проводять за нижнім меніском рідини на шкалі урометра. Густина сечі вимірюється при температурі 15 оС. Якщо температура сечі нижча ніж 15 оС, то необхідно відняти від показника шкали урометра число 0,001 на кожні три градуси, і навпаки, при температурі сечі вище 15 оС до показника шкали урометра необхідно додати число 0,001 на кожні три градуси.

Контрольні запитання

1.Від чого залежить густина сечі?

2.Для чого вимірюється густина сечі?

РОБОТА 6.3. Визначення реакції сечі

Реакція сечі залежить від виду тварин, характеру корму. Сеча травоїдних тварин у нормі лужна, всеїдних і м'ясоїдних – слабокисла або кисла.

Мета роботи. Визначити реакцію сечі піддослідних тварин. Матеріали й обладнання: сеча, спиртовий розчин бромтимолб-

лау, лимоннокислий натрій (порошок), 0,1-процентний розчин фенолфталеїну, 0,1 н їдкого натрію, 0,1 н розчин соляної кислоти, індикаторний папір, хімічні стакани на 100 мл (4 шт.), лійки, фільтри, емальований кювет.

Хід роботи. Реакцію сечі визначають індикаторним папером. Набирають сечу в піпетку і змочують над кюветом смужку індикаторного паперу. Якщо синя лакмусова смужка почервоніє – сеча кислої реакції, а якщо червона смужка посиніє – сеча лужної реакції.

Реакцію сечі визначають й іншим методом. У пробірку з 2-3 мл сечі додають 1-2 краплі спиртового розчину бромтимолблау. Жовте забарвлення свідчить про кислу реакцію сечі, а зелене – про лужну.

Кількісне визначення кислотності сечі. У хімічну склянку наливають 25 мл профільтрованої сечі і додають 20 г порошку лимоннокислого натрію, вміст змішують, додають 2-3 краплі фенолфталеїну й титрують 0,1 н розчином їдкого натрію до слабо-рожевого забарвлення. Кислотність визначають множенням витраченого на титрування об'єму 0,1 н розчину їдкого натрію на 0,00365 (кількість соляної кислоти у грамах, що відповідає 1 мл 0,1 н розчину їдкого натрію).

68

Визначення реакції сечі. У хімічну склянку вносять 25 мл профільтрованої сечі й додають 3-4 краплі 15-процентного розчину аліза- риново-кислого натрію, вміст склянки змішують і титрують 0,1 н розчином соляної кислоти до жовтого кольору. Кількість витраченого на титрування розчину множать на коефіцієнт 0,004, а одержаний добуток

– на 4. Визначаємо реакцію у 100 мл сечі. При цьому коефіцієнт 0,004 показує кількість їдкого натрію (у грамах), що відповідає 1 мл 0,1 н розчину соляної кислоти.

Контрольні запитання

1.Відякихфакторівзалежитьреакціясечіусільськогосподарськихтварин?

2.Реакція сечі у різних видів сільськогосподарських тварин.

РОБОТА 6.4. Визначенняацетонових тіл у сечі

Важливим показником обмінних процесів в організмі тварин є ацетонові тіла, представники групи органічних сполук ацетооцтова, β- оксимасляна кислота та ацетон.

Ці сполуки є проміжними продуктами обміну речовин. У сечі їх знаходиться до 10 мг %. Значне підвищення кількості їх у сечі свідчить про порушення обміну речовин.

Ацетонові тіла у підвищених концентраціях є токсичними речовинами для організму тварин. У малих концентраціях вони використовуються організмом як енергетичний матеріал.

Мета роботи. Визначити наявність ацетонових тіл у сечі здорових тварин.

Матеріали й обладнання: реактив Росса (1 г нітропроксиду натрію і 99 г сірчанокислого амонію), сеча, кристали їдкого натрію, фарфорова ступка, темна скляна банка для зберігання реактиву Росса, центрифужні пробірки, штатив.

Хід роботи. У центрифужні пробірки вносять по 1 г готового реактиву Росса, 5 мл щойно одержаної сечі та декілька кристалів їдкого натрію. Кожну пробірку ретельно струшують і залишають при кімнатній температурі на 5 хв.

Результат досліду враховують за п'ятибальною системою Адгера, яка ґрунтується на зміні кольору вмісту пробірки.

Оцінка

Зміна забарвлення сечі

+Дуже слабке гвоздичне забарвлення з жовтинкою

+ +	Слабке пурпурне забарвлення

+++Помітне пурпурне забарвлення

++++	Темно-пурпурне прозоре забарвлення
+++++	Темно-пурпурне непрозоре забарвлення

Контрольні запитання

1.Що являють собою ацетонові тіла?

2.Характеристика методу вивчення ацетонових тіл у сечі?

69

РОБОТА 6.5. Визначення цукру в сечі

При багатій на вуглеводи годівлі тварин, а також при порушенні функції підшлункової залози і наднирників у сечі з'являється цукор у виді глюкози.

Мета роботи. Визначити наявність цукру в сечі при годуванні тварини цукровим буряком.

Матеріали й обладнання: сеча, реактив Гейнесса (13,3 г хімічно чистої сірчанокислої міді, розчиненої в 400 мл дистильованої води), хімічні стакани, пробірки, штатив, спиртівки, сірники.

Хід роботи. У пробірку наливають 3-4 мл реактиву Гейнесса і нагрівають його до кипіння, потім до рідини додають 8-10 крапель сечі й знову нагрівають до кипіння.

При наявності цукру в сечі рідина набирає жовтого забарвлення з випаданням коричнево-червоного осаду закису міді.

Контрольні запитання

1.Коли у тварин з'являється цукор в сечі?

2.Методика виявлення цукру в сечі.

РОБОТА 6.6. Визначення білка в сечі

Білки є пластичними та енергетичними речовинами. Вони виконують захисну функцію, підтримують осмотичний тиск крові, міжклітинної рідини й лімфи, регулюють реакцію внутрішнього середовища, входять до складу різних гормонів і ферментів. Джерело білків для тварин – білки корму та інші сполуки, що містять азот.

У тканинах організму постійно відбувається процес розпаду білків до сечової кислоти, сечовини, аміаку, креатину, креатиніну, пуринової основи, які виводяться з організму нирками. При негативному азотному балансі у сечі тварин з'являється невикористаний білок.

Мета роботи. Провести якісну реакцію на білок у сечі піддослідної тварини.

Матеріали й обладнання: піддослідна тварина, 20-процентний розчин сульфо-саліцилової кислоти, штатив, пробірки, скляні лійки, фільтри, хімічні склянки на 50 мл.

Хід роботи. У пробірку наливають 8 крапель 20-процентного розчину сульфо-саліцилової кислоти. При наявності білка сеча мутніє, в ній утворюються пластівці.

Контрольні запитання

1.Роль білків у організмі тварин.

2.Методика визначення білка в сечі.

70