практикум

краплини вводять щетинку або тоненьку дротинку, проводять її до центра і виймають із краплини. Щетинку відразу миють, висушують і через кожні 10 с процедуру повторюють. Так роблять доти, поки під час виймання щетинки з крові не з'явиться перша ниточка фібрину. Час появи перших ниток фібрину фіксують як початок зсідання крові. Перетворення ж краплини в тугий кров'яний згусток, який при нахилянні скла на 90° лишається нерухомим, вважають закінченням зсідання крові. Процес зсідання крові треба спостерігати при кімнатній температурі (17-18 °С). За процесом зсідання крові можна спостерігати в мікроскоп. У полі зору добре видно, як у плазмі утворюється сітка ниток фібрину, що захоплюють формені елементи крові.

За час зсідання на склі кров зсідається і в пробірці, де також утворюється густа желеподібна маса, яка не витікає з пробірки, перевернутої догори дном. Утворений згусток витрушують на годинникове скельце й віджимають шпателем. Утворюються грудочки з волокон фібрину й рідка частина крові – сироватка.

Швидкість зсідання крові коней у середньому дорівнює 9-12 хв; великої рогатої худоби – 6,5; свиней –3,5; собак–2-4; уптиці– 0,5-2 хв.

Контрольні запитання

1.Фізіологічне значення зсідання крові.

2.Фази зсідання крові.

3.Швидкість зсідання крові у сільськогосподарських тварин.

РОБОТА 3.15. Визначення кількості гемоглобіну

Мета роботи. Оволодіти різними методами визначення рівня гемоглобіну в крові.

Матеріали й обладнання: гемометр Салі, піпетки для взяття крові й кислоти, голки від шприца стерильні, ножиці криві, децинормальний розчин соляної кислоти, дистильована вода, спирт, ефір, настойка йоду, вата, тварина.

Хід роботи. Найбільш простий і поширений метод визначення вмісту гемоглобіну в крові – колориметричний, гемометром Салі (рис. 21 де 1 – штатив з пробірками; 2 – піпетка для крові; 3 – піпетка для соляної кислоти; 4 – скляна паличка для розмішування).

Прилад складається з двох або трьох скляних пробірок: однієї порожньої, проградуйованої, і однієї або двох запаяних, заповнених 1- процентним розчином солянокислого гематину. У нових моделях гемометра пробірки з гематином замінено кольоровими скляними паличками, їхня перевага полягає в тому, що вони не вицвітають. Пробірки вставлені в чорний штатив із матовим склом ззаду, яке утворює білий

41

фон. На проградуйованій пробірці, призначеній для розведення крові, нанесено поділки від 1 до 140 або 170. До приладу додано піпетку місткістю 20 мм3 для взяття крові.

У проградуйовану пробірку очною піпеткою наливають до позначки «10» децинормального розчину соляної кислоти. Після відповідної підготовки поля операції (на вушній раковині) проколюють вену. В піпетку для взяття крові насмоктують кров до поділки «20» (20 мм3). Очистивши кінець піпетки ватою, видувають кров у проградуйовану пробірку, зануривши капіляр у розчин соляної кислоти. Видувають кров обережно, щоб у пробірці не утворилася піна. Капіляр промивають вер-

Рис. 21 хнім прозорим розчином, і решту рідини з капіляра видувають на стінку пробірки безпосередньо над верхнім рівнем рідини, звідки її легко змити, нахи-

ливши пробірку.

Кров у пробірці ретельно розмішують, ударяючи пальцем по нижній її частині. Верхню частину пробірки тримають двома іншими пальцями. Змішування продовжують 3-5 хв. За цей час відбудеться гемоліз еритроцитів і гемоглобін під впливом НСІ перетвориться в солянокислий гематин. У пробірку добавляють дистильованої води, поки колір розведеної крові не стане абсолютна однаковим із кольором стандартних пробірок або паличок.

Рівень рідини в проградуйованій пробірці – нижній меніск – показує вміст гемоглобіну в одиницях Салі (якщо верхня поділка 140) або в процентах (якщо верхня поділка 170). Щоб визначити абсолютну кількість гемоглобіну (грамів) у 100 мл крові, знайдені одиниці Салі множать на 0,1667.

Контрольні запитання

1.Фізіологічне значення визначення гемоглобіну крові.

2.Суть методики визначення кількості гемоглобіну в крові гемометром Салі.

3.Кількістьгемоглобіну урізнихвидівсільськогосподарських тварин.

42

РОБОТА 3.16. Вирахування кольорового показника

Мета роботи. Оволодіти методикою обрахунку кольорового показника крові різних сільськогосподарських тварин і птиці.

Хід роботи. Кольоровий показник свідчить про середню ступінь насичення гемоглобіном одного еритроцита. Для вирахування кольорового показника застосовують формулу:

Hb2 = Ер1 / (Ер2 x Нb1),

де Нb2 – кількість гемоглобіну у піддослідної тварини; Ер2 – кількість еритроцитів у піддослідної тварини;

Нb1 – середнякількістьгемоглобінув нормі утварини даного виду; Ер1 –середнякількість еритроцитіву нормі утварини даного виду; Hb2/Ер2 – відносна кількість гемоглобіну в одному еритроциті в

нормі у піддослідної тварини;

Hb1/Ер1 – відносна кількість гемоглобіну в одному еритроциті в нормі у тварин даного виду.

Порівнюючи ці величини, одержуємо потрібну формулу:

(Hb2/Ер2 ) (Hb1/Ер1 ) = (Hb2Ер1 )/(Hb1Ер2 )

Для визначення кольорового показника кількість гемоглобіну може бути виражена в грам-процентах і в одиницях гемометра.

При деяких захворюваннях вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів змінюється не в однаковій мірі, тобто в одній і тій самій кількості еритроцитів вміст гемоглобіну може бути різним.

Контрольні запитання

1. Що таке кольоровий показник і як його визначити у піддослідних тварин?

РОБОТА 3. 17. Добування цитратної та оксалатної крові

Мета роботи. Оволодіти різними методами стабілізації крові Матеріали й обладнання: голки кровопускальні стерильні, про-

бірки, лимоннокислий і щавлевокислий натрій, штатив, 3-процентний розчин хлористого кальцію; кінь.

Хід роботи. Кров у коня беруть у пробірки, на дно яких наливають 1-2 мл лимоннокислого або щавлевокислого натрію. Пробірки заповнюють кров'ю на 2/3 об'єму, закривають гумовими пробками, обережно перевертають 3-5 разів, ставлять у штатив і спостерігають за змінами крові. Цитратна (або оксалатна) кров від стояння з часом поділиться на три шари. Внизу осідають, еритроцити (найважчі), за ними – тонким шаром розміщуються лейкоцити і кров'яні пластинки, зверху відстоюється жовтувата плазма. Кров не зсідається. Якщо до цитратної

43

або оксалатної крові добавити 3-процентного розчину хлористого кальцію, перемішати й поставити на водяну баню з температурою 39-40 °С, кров невдовзі зсядеться.

Контрольні запитання

1.Які є методи стабілізації крові?

2.Як одержати цитратну кров?

РОБОТА 3.18. Добуваннядефібринованої крові

Мета роботи. Здобути практичні навички одержання дефібрінованої крові.

Матеріали й обладнання: голки, циліндри скляні низькі товсті, палички скляні, настойка йоду; вата; тварина.

Хід роботи. У циліндр беруть з яремної вени коня або корови 1520 мл крові й 10-15 хвилин помішують скляною паличкою, утворюється згусток фібрину білого кольору. Його видаляють і дістають дефібриновану кров, що втратила здатність зсідатися. Дефібриновану кров можна дістати й струшуванням її в колбочці зі скляними кульками.

Контрольні запитання

1. Яка кров називається дефібринованою?

РОБОТА 3.19. Виведення лейкоцитарної формули

Мета роботи. Оволодіти практичними навичками визначення лейкоцитарної формули різних сільськогосподарських тварин і птиці.

Матеріальне забезпечення: мікроскоп, мазки крові (забарвлені). Хід роботи. Приготовляють мазок крові, фарбують його за методом Романовського-Гімза і розглядають під мікроскопом при середньому збільшенні (об'єктив 40). Щоб дізнатися, до якої групи належить лейкоцит, треба знати форму і величину клітин різних груп, форму й колір їхніх ядер. При цьому доцільно використовувати кольорову таб-

лицю білої крові.

Лейкоцити розсіяні в препараті нерівномірно. Тому для дослідження мазка застосовують чотириполюсний метод. Обирають чотири ділянки по краях: дві в початковій частині (одну проти одної) і дві в кінці (рис. 22). Позначивши обрані точки краплиною кедрової олії, поміщають мазок на предметний столик мікроскопа й прикріплюють клемою. Щоб не полічити двічі один лейкоцит, підрахунок ведуть точно по горизонтальній і вертикальних лініях. Спочатку встановлюють у полі зору верхню ліву ділянку мазка. Визначають, до якого виду

44

належать лейкоцити, що потрапили в поле зору, результати відразу ж записують у певні графи таблиці Єгорова (табл. 4). Пересувають препарат угору на одно поле зору й знову підраховують і т. д. Після цього препарат послідовно пересувають

Рис. 22 у поле зору мікроскопа два рази вліво й повертаються вниз до краю мазка (триразове пересування).

На кожній із чотирьох ділянок мазка можна налічити 50-75 лейкоцитів. Записувати виявлені лейкоцити в таблицю треба так, щоб у кожному горизонтальному стовпчику було записано 10 кліток незалежно від того, до якого виду вони належать. Горизонтальних стовпчиків можна зробити 10, 20 або 30. Це залежить від того, яку загальну кількість лейкоцитів хочуть дістати для виведення лейкоцитарної формули (100, 200, 300). Якщо було підраховано 200 кліток, то здобуте число в кожній групі лейкоцитів треба поділити на 2. Це й буде процент лейкоцитів даного виду в лейкоцитарній формулі.

Таблиця 4

Єгорова для визначення лейкоцитарної формули

	Група лейкоцитів	10	20	30	40	50	60	70	80	100	Лейкограма
	Б
	(базофіли)
Гранулоцити	Е
	(юні)
	(еозинофіли)
	М
	(мієлоцити)
	Ю
	П
	(паличкоядерні)
	С
	(сегментоядерні)
Агранулоцити	Л	10	10	10	10	10	10	10	10	10
	(лімфоцити)
	М
	(Моноцити)
					45

Контрольні запитання

1.Будова лейкоцитів і їх фізіологічне значення.

2.Як визначити загальну кількість лейкоцитів у крові?

3.Кількість лейкоцитів у різних видів тварин.

РОБОТА 20. Визначення групи крові

Мета роботи. Оволодіти технікою визначення груп крові. Матеріали й обладнання: спеціальні тарілки або предметні скельця,

стандартні сироватки крові людини II і ІІІ груп, піпетки, скляні палички, голкивідшприца, голкиФранка, спирт, ефір, настойка йоду, вата;кінь.

Хід роботи. На чисте предметне скло або тарілку наносять по одній великій краплині стандартних сироваток II і III груп крові. Краплини розміщують на протилежних кінцях предметного скла й точно позначають, щоб не помилитися під час дослідження. Потім відбирають кров. Для цього дезінфікують спиртом, протирають ефіром кінчик пальця й проколюють шкіру голкою Франка. Тонкою скляною паличкою або ж ріжком чистого предметного скла беруть кров із краплини, що виступила, і вносять її в стандартні сироватки на предметному склі II і III груп окремо. Узявши предметне скло в руки, обережно похитують його в різні боки, щоб добре розмішалася кров у сироватках. Розмішувати кров можна також скляними паличками. Для кожної краплини крові при цьому треба брати окрему чисту паличку.

Через 2 хв. до проб крові добавляють по краплині фізіологічного розчину й проводять аналіз результатів дослідження. Якщо аглютинації (склеювання еритроцитів) немає в обох пробах, то досліджувана кров належить до І групи. Коли ж аглютинація еритроцитів спостерігається тільки зі стандартною сироваткою II групи, досліджувана кров належить до III групи. Якщо аглютинація еритроцитів спостерігається із сироваткою III групи й відсутня із стандартною сироваткою II групи

– це кров II групи. У тому разі, коли аглютинація еритроцитів спостерігається в обох краплинах, нанесених на предметне скло, досліджувана кров належить до IV групи.

Спостерігати за реакцією аглютинації еритроцитів можна неозброєним оком, а також під мікроскопом при малому збільшенні.

Під час визначення груп крові декількох проб треба використовувати інші абсолютно чисті предметні стекла й палички для нанесення стандартних сироваток і досліджуваної крові.

Для визначення груп крові в тварин використовують два методи: а) перехресної реакції ізоаглютинації; б) визначення груп крові стандартними еритроцитами людини. Другий метод простіший. Щоб знизити

46

титр досліджуваної сироватки коня й повністю адсорбувати в ній видові аглютиніни людини, її розводять фізіологічним розчином у два рази.

Розведену сироватку наливають у пробірку й добавляють у неї таку саму кількість (1 мл) промитих і відцентрифугованих еритроцитів людини групи 0 (І група). Пробірку ставлять у прохолодне місце на добу. Потім відстояну сироватку відсмоктують пастерівською піпеткою й перевіряють її стандартними еритроцитами людини. Якщо еритроцити людини групи 0 аглютинуються в досліджуваній сироватці коня, це свідчить про неповну адсорбцію видових аглютинінів, адсорбцію треба продовжити. Після повного видалення видових аглютинінів людини кінська сироватка перестає аглютинувати еритроцити людини групи 0. Таку сироватку перевіряють стандартними еритроцитами людини інших груп.

Якщо до адсорбції будь-яка досліджувана сироватка коня дає різко позитивну реакцію аглютинації з еритроцитами людини (будь-які групи крові), то після адсорбції в ній не лишається видових аглютинінів, а є тільки групові. Тому в адсорбованій сироватці вже не відбувається аглютинація еритроцитів людини, що має групу крові 0.

На еритроцити крові людини груп А, В і АВ сироватка коня (адсорбована) впливає залежно від вмісту групових аглютинінів у досліджуваній сироватці.

Контрольні запитання

1.Яка методика визначення груп крові?

2.Яким чином можна установити сумісність і несумісність крові?

3.Яких правил потрібно дотримуватись при переливанні крові?

4.Значення груп крові.

РОБОТА 3.21. Одержання кристалів геміну

Під впливом кислоти гемоглобін руйнується з утворенням білку і небілкової частини – кислого геміну, який за дії хлористого натрію та льодяної оцтової кислоти утворює кристали ромбовидної форми.

Мета роботи. Ознайомитися з методикою одержання кристалів геміну. Полічити кристали геміну і замалювати їх форму у зошити.

Матеріали й обладнання: свіжа кров, хлорид натрію, льодяна оцтова кислота, спиртівка, мікроскоп, предметне й покривне скло.

Хід роботи. Краплю крові поміщають на чисте предметне скло, додають декілька маленьких кристалів кухонної солі, льодяної оцтової кислоти і накривають покривним склом.

47

Предметне скло підігрівають на спиртівці до випаровування і зникнення оцтової кислоти. Препарат розглядають під середнім збільшенням мікроскопа. Утворені кристали геміну мають вигляд паралелограмів коричневого кольору, що стверджує наявність крові, на відміну від фарби, на предметному склі (рис. 23).

Контрольні запитання

Рис. 23 1. Де використовується методика дослідження кристалівгеміну?

РОБОТА 3.22. Одержання кристалів гемоглобіну

Мета досліду. Ознайомитись із методикою одержання кристалів гемоглобіну.

Матеріали й обладнання: кров, хлороформ, канадський бальзам, ефір, мікроскопи, предметні й покривні скельця, вата.

Хід роботи. На чисте предметне скло наносять краплю свіжої крові й канадського бальзаму, розбавленого хлороформом, перемішують скляною паличкою, накривають покривним склом. Через 10 хв розглядають під великим збільшенням мікроскопу. На препараті будуть помітні кристали гемоглобіну вишнево-червоного кольору.

Кристали гемоглобіну крові різних видів тварин відрізняються за формою (рис. 24).

Рис. 24

1 – кристали гемоглобіну свині; 2 – собаки; 3 – морської свинки; 4 – коня

Контрольні запитання

1.Характеристика кристалів гемоглобінусільськогосподарськихтварин.

48

РОБОТА 3. 23. Визначення осмотичної стійкості еритроцитів

Властивість еритроцитів протистояти зниженню осмотичного тиску середовища зветься осмотичною стійкістю або резистентністю. Для спостереження осмотичної стійкості еритроцити вносять у розчини натрію хлориду різної концентрації.

Мета досліду. Встановити, за яких концентрацій натрію хлоридузберігається стійкість еритроцитів.

Матеріали й обладнання: дефібринована кров, 1-процентний розчин натрію хлориду, дистильована вода, штатив із пробірками, піпетка на 10мл.

Хід роботи. У п'ять пробірок піпеткою наливають 1-процентний розчин натрію хлориду: 1 мл – у першу, 3 – у другу, 5 – у третю, 7 – у четверту і 9 мл – у п'яту. Вміст кожної пробірки доводять до 10 мл дистильованою водою. Потім у кожну пробірку вносять по п'ять крапель крові, струшують і ставлять пробірки в штатив на 10-15 хв. При цьому в пробірках № 1 і 2 відбудеться повний гемоліз, у пробірці № 3 – частковий. Вміст пробірок № 4 і 5 не зміниться.

Через 60 хв. еритроцити осядуть на дно, і розчин стане безбарвним. Отже, стійкість еритроцитів зберігається при концентраціях натрію хлориду 0,5-0,7% (табл. 5).

						Таблиця 5
Визначення осмотичної стійкості еритроцитів
Розчин		Номер пробірки
	1	2	3		4		5
1-процентний розчин хлориду
натрію, мл
Дистильована вода, мл
Разом, мл
Концентрація розчину, %
Результат

У здорових тварин мінімальна межа стійкості резистентності еритроцитів знаходиться в межах 0,4-0,6-процентного розчину натрію хлориду. При зниженні його концентрації до 0,3-0,2% настає повний гемоліз еритроцитів. Резистентність їх залежить від умов годівлі та утримання тварин.

Контрольні запитання

1.Резистентність еритроцитів.

2.Гемоліз еритроцитів і причини його виникнення.

49

РОБОТА 3.24. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)

Кров, розбавлена 5-процентним розчином лимоннокислого натрію, через деякий час розділяється на два шари. Еритроцити внаслідок великої густини поступово осідають, а зверху залишається прозорий шар плазми. У різних тварин осідання еритроцитів проходить із різною швидкістю, яка коливається у дуже великих межах і залежить від стану колоїдів плазми, кількості еритроцитів, їхніх електрозарядів та від інших факторів. Значення ШОЕ різко збільшується при патологічних станах організму.

Мета досліду. Ознайомитись із методикою визначення ШОЕ. Матеріали й обладнання: 5-процентний розчин лимоннокислого

натрію, ефір, спирт, лимоннокислийнатрій (порошок), прилад Панченкова (рис.25), годинникове скло,еритроседіометр (пробіркаНеводова), вата.

Хід роботи. Для великих тварин ШОЕ визначають у пробірці Неводова, для малих – у приладі Панченкова.

		1. Метод Панченкова. Прилад Пан-
		ченкова складається із штатива і на-
		бору капілярів діаметром 1 мм. На
		кожнім капілярі є мітка 50 або буква
		Р (розчин), а у верхній частині – 0 або
		буква К (кров). Перед роботою капі-
		ляр промивають 5-процентним роз-
		чином лимоннокислого натрію. Потім
		набирають до мітки Р 5-процентний
	Рис. 25	розчин лимоннокислого натрію і ви-
		ливають на годинникове скло. У той

же капіляр двічі набирають кров до мітки К і виливають на годинникове скло. Кінцем капіляра все змішують. Капіляр наповнюють змішаною з розчином кров'ю до мітки К і ставлять у штатив у строго вертикальному положенні. Осідання еритроцитів спостерігають протягом години.

Висота стовпчика плазми в міліметрах над еритроцитами, які осіли, і є мірою швидкості осідання еритроцитів, що має діагностичне значення у ветеринарній практиці.

Середня швидкість осідання еритроцитів у здорових сільськогосподарських тварин становить: у коней – 64, великої рогатої худоби – 0,58, свиней – 30, у овець – 0,8 мм за 1 год.

2. Визначення швидкості осідання еритроцитів за Неводовим. Цим методом визначають ШОЕ у великих сільськогосподарських тварин. Використовують еритроседіометр, що являє собою градуйовану пробірку висотою 17 см і діаметром 0,8-0,9 см, з поділками від 0 до 100 зверху вниз (рис. 60).

50