3. До системи адміністративних судів належать:

а) місцеві адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд, Верховний Суд України;

б) місцеві адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд, Касаційний суд України, Верховний Суд України;

в) місцеві адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд, Верховний Суд України, Конституційний Суд України.

3. Структура Вищого адміністративного суду складається з:

а) Голови, заступників, суддів, судових палат, колегії суддів палати, президії Вищого адміністративного суду, Пленуму Вищого адміністративного суду;

б) Голови, заступників, суддів, судових палат, колегії суддів палати;

в) Голови, заступників, судових палат, колегії суддів палати, президії Вищого адміністративного суду, Пленуму Вищого адміністративного суду;

г) Голови, першого заступника, заступників, судових палат, колегії суддів палати, президії Вищого адміністративного суду, Пленуму Вищого адміністративного суду.

4. Структура апеляційного адміністративного суду складається з:

а) голови, заступників, судових палат, президії апеляційного адміністративного суду, Пленуму апеляційного адміністративного суду;

б) голови, заступників, суддів, судових палат, президії апеляційного адміністративного суду;

в) голови, заступників, судових палат, суддів.

5. Структура місцевого адміністративного суду складається з:

а) голови, заступників, судців;

б) голови, заступників, судових палат, судових колегій, судців;

в) голови, заступників, судових палат, суддів, президії місцевого адміністративного суду;

г) голови, заступників, судових палат, суддів, президії місцевого адміністративного суду, Пленуму місцевого адміністративного суду.

6. Кодекс адміністративного судочинства був прийнятий:

а) 18 вересня 2004 р.;

б) 28 червня 1996 р.;

в) 6 липня 2005 р.; '

г) 1 вересня 2005 р.:

7. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні справи:

а) у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

б) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

в) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вибрати всі можливі варіанти.

8. Окружним адміністративним судам підсудні справи:

а) у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший і державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, . дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки;

б) щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади;

в) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

Вибрати всі можливі варіанти.

9. Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:

а) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

б) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України;

в) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вибрати всі можливі варіанти.

10. За загальним правилом територіальної підсудності адміністративні справи вирішуються адміністративним судом:

а) за місцезнаходженням відповідача;

б) за місцезнаходженням позивача;

в) за згодою позивача та відповідача.

11. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами:

а) за місцезнаходженням відповідача;

б) за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача;

в) всі варіанти вірні.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

Вивчення цієї теми повинно перш за все ґрунтуватися на вивченні понять «адіністративне судочинство», «адміністративна юстиція», «адміністративний процесс».

Особливу увагу слід приділити визначення сутності цих понять

Існує безліч підходів щодо розуміння адміністративного процесу. Охарактеризуємо основні підходи щодо визначення адміністративного процесу:

а) адміністративний процес визначається як „рух адміністративної справи”;

б) адміністративний процес визначається як „діяльність вповноважених органів державної влади щодо розгляду адміністративної справи”;

в) адміністративний процес визначається як „правовідносини, що складаються при розгляді адміністративної справи”;

г) адміністративний процес визначається як „процедура розгляду адміністративної справи”.

Існують проблеми і стосовно змістовного наповнення поняття адміністративний процес, тобто яку сферу діяльності він собою охоплює. Тут можна виділити три основні підходи:

а) адміністративний процес пов’язують виключно з діяльністю адміністративного суду щодо розгляду публічних спорів;

б) адміністративний процес пов’язують з нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади і правозастосовчою діяльністю органів державної влади (суди, органи виконавчої влади, контрольні органи, органи місцевого самоврядування);

в) адміністративний процес пов’язують з юрисдикційною діяльністю органів державної влади (провадження в справах про адміністративні правопорушення).

Вважаємо, що адміністративний процес слід розглядати як врегульовану адміністративно-процесуальними нормами послідовність дій суб’єктів правозастосовчої діяльності, спрямованих на вирішення адміністративної справи та структурованих відповідними процесуальними відносинами.

Тому адміністративний процес і адміністративне судочинство не є тотожними поняттями, адміністративне судочинство є лише одним із видів проваджень адміністративного процесу.

Адміністративне судочинство як навчальна дисципліна – це навчальний курс, який читається студентам вищих навчальних закладів, та розкриває специфіку правового регулювання процедури розгляду публічних спорів в адміністративних судах.

Ця навчальна дисципліна з’явилася у навчальному плані не так давно.

Необхідно звернути увагу, що в юридичній літературі іноді „адміністративне судочинство” намагаються визначати як науку. Це не вірний підхід, адже наукові дослідження адміністративного судочинства здійснюються в межах адміністративного права та в межах адміністративного процесуального права. Тому „науки адміністративного судочинства” не існує. Є наукові дослідження адміністративного судочинства, що відбуваються в межах науки адміністративного права та науки адміністративного процесуального права.

Також, в юридичній літературі іноді „адміністративне судочинство” намагаються визначати як галузь права. Такий підхід теж не вірний, адже „галузь права” – це система правових норм, тоді як „адміністративне судочинство” – це порядок здійснення адміністративними судами послідовних процесуальних дій. Тому такої галузі права України як „адміністративне судочинство не існує.

Важливою складовою вивчення даного курсу є вивчення історії виникнення адміністративного судочинства на землях України.

Можна виділити три етапи становлення адміністративних судів в Україні:

1-й дореволюційний етап

2-й радянський період.

3-й період незалежної України.

При вивченні даної теми студент повинен розуміти поняття „адміністративна юстиція”.

Це поняття викликає в юридичній науці багато суперечок.

По-перше,воно об’єднує два суперечливі за змістом терміни „адміністрація” і „юстиція”. Адміністрація – це виконавчо-розпорядчі органи в державі (тобто органи виконавчої влади. Юстиція ж розглядається як правосуддя чи як система судових установ.

По-друге, поєднання в одному понятті двох суперечливих термінів, породило багато визначень адміністративної юстиції. Назве найбільш розповсюджені з них:

а) адміністративна юстиція визначається як особливий порядок вирішення публічних спорів адміністративними судами (вважаємо, що це визначення більше характеризує адміністративне судочинство ніж адміністративну юстицію);

б) адміністративна юстиція визначається як самостійна галузь правосуддя (це визначення позбавлене конкретики та визначається через поняття „галузь”, яке має багато визначень – „окрема сфера діяльності”, „напрям дослідження”, „система правових норм” тощо);

в) адміністративна юстиція визначається як система адміністративних судів, до компетенції яких входить розгляд і вирішення адміністративних публічних спорів у порядку, встановленому КАС України (це визначення вважаємо найбільш аргументованим та підтримуємо його).

Необхідно звернути увагу, що поняття „адміністративна юстиція” і „адміністративне судочинство” не є тотожними поняттями.

Адміністративна юрисдикція має два визначення:

а) – це право вирішувати правові питання;

б) сфера, на яку розповсюджується дія відповідних норм права.

Вважаємо, що адміністративну юрисдикцію слід визначати так. Це право органу державної влади: порушувати процедуру про розгляд адміністративної справи, розглядати справу та застосовувати на підставі цього до осіб заходи адміністративного примусу. Тому адміністративно-юрисдикційну діяльність в Україні здійснюють не тільки суди, а й органи державної виконавчої влади, наприклад, при притягненні правопорушників до адміністративної відповідальності.

Тому поняття „адміністративна юрисдикція” та „адміністративне судочинство” не є тотожними поняттями.

При вивчені завдань та принципів адміністративного судочинства, необхідно усвідомлювати, що Мета – це те, що суб’єкт намагається досягти. Єдиною ціллю адміністративного судочинства є вирішення на законних підставах та за процедурами, передбаченими законом, адміністративної справи.

Завдання – це те, що необхідно виконати чи вирішити для досягнення поставлених цілей. На жаль, ст. 2 КАСУ, яка називається завдання адміністративного судочинства, сформульована таким чином, що визначитись з тим, скільки завдань вона закріплює „важко”.

Аналіз положень ст. 2 КАС України дає можливість виділити наступні три завдання адміністративного судочинства. До них належать :

1) Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин є однією з основних завдань адміністративного судочинства, оскільки багато публічних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб порушуються, обмежуються та зневажаються органами, що наділені владними функціями, через наявність правового нігілізму, відсутність правової культури, професіоналізму посадових і службових осіб зазначених органів, а також через існування у правовій системі України юридичних колізій.

2) Вирішення всіх адміністративних публічних справ у строгій відповідності із законом. На наявність цього завдання адміністративного судочинства частково вказують положення ч. 2 ст. 2 КАСУ, яка акцентує увагу на тому, що в адміністративні суди можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли до таких рішень, дій або бездіяльності Конституція або закони України встановлюють інший порядок судового розгляду.

3) Своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Це завдання адміністративного судочинства варто виділяти, виходячи з положень ч. 3 ст. 2 КАСУ, яка містить загальні вимоги до порядку з'ясування адміністративним судом всіх обставин справи для прийняття обґрунтованого і законного рішення.

Так, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють:

а) вчинені такі дії у межах повноважень і у спосіб, що передбачені законами України (інакше можливе - перевищення владних повноважень);

б) вчинені такі дії з метою, задля реалізації якої повноваження було надане. Наприклад, в положенні про Міністерство юстиції України є пункт 3, який закріплює основні завдання Мін'юсту України.

Студент повинен акцентувати увагу на принципи адміністративного судочинства – це закріплені законом панівні в державі політичні та правові ідеї, основні засади або керівні ідеї, що покладені в основу організації системи адміністративної юстиції та в основу процедури розгляду адміністративних публічних спорів.

Дуже важливо знати характеристику принципів адміністративного судочинства.

Згідно з ст. 7 КАСУ, принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 7) обов'язковість судових рішень.

При вивченні питання, пов’язаного з організацією адміністративного судочинства спочатку необхідно розібратися з питаннями щодо компетенції судів.

Компетенція адміністративних судів – це визначене процесуальним законом коло питань, що підлягають вирішенню, та закріплений обсяг відповідних повноважень.

Ст. 17 КАС України дає перелік справ, які вправі розглядати адміністративний суд.

1. розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Проблемним, на думку І. Коліушко, Р. Куйбіди, В. Шишкіна, є питання про оскарження бездіяльності суду (наприклад, неприйняття жодного рішення за зверненням) або зволікання із судовим розглядом, адже здійснення судочинства не можна назвати владною управлінською функцією.

2. спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

3. спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

4. спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

5. спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Студенти повинні знати публічно-правові спори, що не входять до компетенції адміністративних судів.