1.2. Поняття, сутність та показники рентабельності

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, су­б'єкти господарської діяльності незалежно від форми власності самі планують свою діяльність і перспективи розвитку виходячи з розроблених ними господарських і со­ціальних задач, попиту та пропозиції товарів і послуг.

Незамінним показником при поточному плануванні виробництва, а також при визначенні фінансового положення підприємства є показник рентабельності.

Рентабельність - це найважливіша економічна категорія, що властива всім підприємствам, котрі працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом співставлення одержаних ре­зультатів (прибутку, валового доходу) з витратами або не використовуваними ресу­рсами. Будучи узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогос­подарського виробництва, рентабельність відображує ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі – трудових, земельних і матеріальних, рі­вень керування й організації виробництва і праці, кількість, якість і результати реа­лізації продукції, можливості здійснення розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Таким чином, рентабельність знаходить своє вираження насамперед у наявності прибутку.

Прибуток являє собою реалізовану частину чистого доходу і розраховується вирахуванням із грошового виторгу від реалізації продукції (Вг) комерційної (пов­ної) собівартості (Ск) чи витрат виробництва (Вв):

П = Вг – Ск (ВВ) (1)

Прибуток характеризує кінцеві економічні показники не тільки в сфері ви­робництва сільськогосподарської продукції, але й у сфері обігу, реалізації. Зі зрос­танням прибутку нерозривно зв'язаний ріст рентабельності виробництва. У свою чергу коли мова йде про те, що те чи інше господарство рентабельне, це означає, що в цьому господарстві не тільки відшкодовують витрати, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції, але й отримують визначений прибуток, що дозволяє господа­рювати на розширеній основі.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність.

Слово рентабельність означає буквально - доходність, прибутковість, від ні­мецького rentable - вигідний, прибутковий, доходний.

При визначенні рівня рентабельності традиційно використовують абсолютні та відносні показники. Абсолютна величина рентабельності рівнозначна прибутку і обчислюється в грошовому вигляді. Відносні показники рентабельності виража­ються у вигляді двох величин: прибутку та собівартості реалізованої продукції в оп­тових цінах, прибутку та виробничих фондів.

У свою чергу, відносні показники можуть бути обчислені у відсотках або гро­шовому вигляді. Рівень (або норма) рентабельності це і є вимірювання рентабельності у відсотках. Стосовно прибутку можна виділити одиничні та зведені показники рентабельності. До одиничних відносять показники рентабельності окре­мих видів продукції, а до зведених - їх групи. Вони також можуть обчислюватися як у абсолютних, так і у відносних величинах.

За ступенем узагальнення рентабельність можна підрозділити на показники загальногосподарської рентабельності та галузевої (регіональної) рентабельності. Загальногосподарська рентабельність як в абсолютних, так і відносних виразах обчислюється по окремих видах продукції, їх групах або даному підприємству в цілому. Показники галузевої (регіональної) рентабельності обчислюються на основі зведених даних по галузі в цілому.

Рентабельність характеризує також ефективність спожитих засобів виробниц­тва, що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість використаних у господарстві матеріальних засобів виробництва, які тією чи іншою мірою викори­стовуються в господарстві. Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів використовується такий показник, як норма прибутку .

Норма прибутку визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних засобів і виражається у відсотках. Цей показник визначається по господарству в цілому і показує величину прибутку, що припадає на oдну гривню основних і оборотних фондів. Практично в різних господарствах досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку. Це свідчить про те, що основні та оборотні фонди господарств використовуються з різною ефективністю. Показник норми прибутку найповніше відображає зростання продуктивності праці, час, протягом якого утворюються виробничі фонди (строк окупності) за даною нор­мою прибутку. Норма прибутку характеризує можливості розширеного відтворення, чого не може з такою точністю показати норма рентабельності.

Два способи обчислення рентабельності виробництва дозволяють всебічно проаналізувати ефективність витрат, тому що в основі двох показників лежить одна і та ж величина - прибуток. Таким чином, при аналізі економіки господарств показ­ники рентабельності виробництва, обчислені різними способами, не виключають, а доповнюють один одного.

Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей по­казник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення при­бутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності.

Показники рентабельності можна об’єднати у три групи:

• Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвести­ційних проектів;

• Показники, що характеризують прибутковість продажів;

• Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, при­бутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Рентабельність підприємства можна оцінити тільки через характеристику сис­теми показників.

За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної та фінансової і відповідність завданням фінансової політики.

Усі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:

• показники рентабельності реалізації;

• показники рентабельності активів;

• показники рентабельності власного капіталу і зобов’язань;

• показники рентабельності діяльності (витрат) і продукції.

До показників рентабельності реалізації відносяться:

1. Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом). Визначається як (відношення валового прибутку (маржинального доходу) до (чис­того доходу) і розраховується за формулою

.

де R_вп — рентабельність по валовому прибутку (маржинальному доходу);

ВП(МД) — валовий прибуток (маржинальний дохід);

ЧД(ВР) — чиста виручка від реалізації (чистий дохід);