3.2. Технологія отримання личинок рослиноїдних риб заводським методом

Враховуючи біологічну неможливість розмноження риб Амурського басейну в Поліській зоні рибництва природнім шляхом, молодь білого амура, білого та строкатого товстолобиків отримуються штучним шляхом. Заводський метод базується на використанні гіпофізарних ін'єкцій, при якому дія гонадотропного гормону прискорення завершення періоду розвитку статевих клітин - переходу статевих залоз риб у 4 та 5 стадії зрілості, отримання зрілої., здатної до запліднення, ікри у самок і рухливих сперматозоїдів у самців.

Метод включає в себе ряд технологічних розділів[11].

3.2.1. Утримання плідників перед ін'єкцією

При пересадці риби із зимувальних ставків, її розділяли за статтю і уважно оглядали.

Травмованих, хворих і тих, яких важко розрізнити за статтю особин відбраковували.

У готових до нересту самців на внутрішній стороні грудних плавців добре помітні дрібні шипики, а при натисканні на черево виділяється сперма. Самців з чітко вираженим шлюбним нарядом об'єднували в робочу групу, а із менш підготовлених до нересту особин створювали другу групу, яка знаходилась в резерві до кінця нерестового періоду.

Самок, в залежності від ступеня готовності до нересту, розділяли на три групи. До першої групи належали особини з м'яким, відвислим черевом і припухлістю в області анального отвору, їх використовували в першу чергу. Особин із такими ж ознаками, але менш вираженими відносили до другої групи і використовували після закінчення роботи із самками першої групи. Самок, по зовнішньому вигляду, які мало чим відрізняються від самців, відносили до третьої групи і використовували в останню чергу.

До початку нерестової компанії плідників утримували у висококормних ставах площею 0,1 - 0,2 га з постійним водообміном при щільності посадки до 1000 шт/га. Ставки наповнювали водою не більше ніж затри години до посадки риби.

3.2.2. Гіпофізарна ін'єкція плідників

При настанні нерестових температур (18-20°С) самок відновлювали за допомогою брезентових рукавів. Ставок при цьому приспускали. У риб визначали масу і обхват тіла, що дало можливість визначити точну кількість гіпофіза для ін'єкціювання риб.

Розрахунок проводили по монограмі, для чого масу риби множили на величину дози гіпофіза при даному обхваті тіла. Самкам рослиноїдних риб проводили попередню і дозволяючу ін'єкцію з інтервалом 12-24 год. Попередню ін'єкцію проводили ввечері (приблизно в 19 год.). Рибі вводили 1/8 -1/10 частин від загальної дози гіпофіза. При дозволяючій ін'єкції самкам вводять 3-5 мг препарату на один кілограм маси.

За 1 год. до цього самцям вводять препарат гіпофізу з розрахунку 0,8-1,2 мг/кг. При правильно вибраному дозріванні і підготовці самок, їх дозрівання після дозволеної ін'єкції при температурі -20°С через 10-12 годин.

Ін'єкційованих риб утримуюсь в спеціальних ваннах при водообміні 3-4 л/хв. Ванни обладнанні кришкою зі щілинами для спостереження за рибою.

Для попередження післяін'єкційного запалення і гибелі риби вводили при кожній ін'єкції по 50000 тис. м. о. пеніциліну, розчиненого у воді для приготування суспензії гіпофізу.