3.2.3. Отримання сперми та ікри

Дозрівших самок обережно виловлювали рукавом, переносили під навіс, насухо витирали і загортали в суху салфетку. Ікру від кожної самки відціджували в окрему емальовану миску, попередньо продезинфіковану слабким розчином марганцеве кислого калію і добре просушену. Таким же розчином витирали черево риб в області анального отвору перед взяттям статевих продуктів. До моменту взяття ікри, в пробірки збирали сперму, яку зберігали в прохолодному, затемненому місці. Використання льоду дало можливість зберегти активність сперми біля 12 год. Після відціджування ікри за допомогою мірного стакану, визначали її об'єм і кількість ікринок в одиниці об'єму. В одному мл. міститься незапліднених ікринок білого амура 900 - 950 шт. білого товстолобика - 850 - 950 шт. строкатого товстолобика - 600 - 700. По об'єму ікри визначили робочу плодючість самок.

3.2.4. Запліднення ікри

Запліднення ікри проводили сухим методом. На 1л ікри використовували 5мл сперми від 3-4 самців. Сперму рівномірно розмішували пташиним пером по поверхні ікри. Після цього в миску додавали 100-15Омл води і все добре перемішували пером на протязі 1-2хв. Потім в емальовану миску 3-4 рази заливали воду для повної відмивки ікри від слизу, згустків крові та інших домішок.

При необхідності ікру транспортували на протязі 1 год. Для цього миску із незаплідненою ікрою накривали вологою марлевою салфеткою і перевозили в машині із заштореними вікнами.

3.2.5. Інкубація ікри

Запліднену і відмиту ікру розміщували в інкубаційні апарати об'ємом 50, 100, 200л із розрахунку 5-7тис ікринок на 1л об'єму. Після загрузки ікри встановлювали проточність 4-8л/хв. Вода в апарати поступала із ставка – відстійник через водозабір, який має огородження із млинарного газу №46, що дозволяє не допустити попадання в апарати хижих безхребетних. В ряді господарств з цією метою використовується фільтр конструкції Балана. При використанні для інкубації ікри води з підвищеним вмістом солей можна використовувати апарат з додатковим розпилювачем води у вигляді трубчатого кільця з отворами, які направлені вгору.

Це дозволяє збільшити норму загрузки ікри в Два рази, так як в такій воді ікринки набрякають менше, а дякуючи підвищеному обміну води (12л/хв) досягається зважений стан ікри.

Апарати і ванни розміщенні в стаціонарному інкубаційному цеху частина якого виготовлена із цегли а частина знаходиться на бетонній площадці, навколо якої стіна із листків шифера.

Зменшення зазначених вимог обміну води в апаратах, будуть створювати в інкубаційному апараті зони застою, в яких ікра загине. Збільшення зазначених вимог призведе до виносу ікри із апаратів.

Таблиця 4.

Норма закладки ікри в апарати

Вид риби	Кількість ікри в 1г, шт	Маса ікри при закладанні в апарат, г
		8л	100л	200л
Білий амур	800	50	500	1500
Білий товстолобик	1000	50	5000	1500
Строкатий товстолобик	600	50	500	1500

Таблиця 5

Норми обміну води в апаратах при інкубації ікри.

Вид риби	Кількість води, л / хв.
	8л	100л	200л
Білий амур	0,6-0,8	4-6	8-10
Білий товстолобик	0,6-0,8	4-6	8-10
Строкатий товстолобик	0,6-0,8	4-6	8-10

В період інкубації за ікрою постійно вели спостереження регулювали водоподачу, через кожні дві години вимірювали температуру води. Концентрація кисню в воді повинна бути не менше 3,5-4мг/л. Приблизно через годину після початку інкубації визначали ступінь запліднення ікри. Для цього бирали проби і визначали співвідношення запліднених ікринок до всієї ікри в апараті. Через 8-Ю годин незапліднена ікра (білого каламутного кольору) концентрується у верхньому шарі води; її відсмоктують з апарата сифоном для запобігання розвитку сапролегнії. В кінці інкубаційного періоду, протяжність якого залежить від температури води, визначали процент мертвої ікри і ненормально розвинутих ембріонів.

У випадку розтягнутості процесу викльову вільних зародків обмін води в апаратах зменшували в 2-5 разів, що сприяло завершенню викльовування за 1-3 години.

Втрати ікри під час інкубації можуть бути різними і залежать від умов інкубації, температури і якості води в гідрохімічному плані. Особливо згубно на ікру впливає різне коливання температури води, а зниження її до 17°С призводить до збільшення кількості виводкових ембріонів і великих втрат ікри. Оптимальна температура для інкубації 23-25°С за якої ембріогенез триває 24-30 годин, викльовування проходить швидко, ембріони життєстійкі.

За інкубацією весь час стежили, особливо за водообміном в апаратах, тому в інкубцеху цілодобово був черговий рибовод, а в зв'язку із проблемами електроенергії - електрик-дизеліст.