2.4.3. Підготовка садивного матеріалу

Підготовка садивного матеріалу займає важливе місце в сис­темі заходів, спрямованих на одержання дружних сходів і здорових рослин. Підготовка насіннєвої картоплі до садіння передбачає пе­ребирання і калібрування на фракції, пророщування, дезінфекцію та оброблення бульб росторегулювальними речовинами. При каліб­руванні видаляють гнилі та пошкоджені бульби.

В Україні прийнято садивні бульби розділяти на три фракції за масою: 25 — 50 г, 51 — 80, 81 - 100 г. У деяких країнах їх розділяють за розмірами (в Нідерландах — 25-35 мм, 35 — 45 і 46 — 55 мм; у Швеції — 30 — 40 мм, 41 - 50 і 51 - 55 мм).

Садіння картоплі крупними бульбами — непродуктивна, неви­правдана витрата садивного матеріалу. Тому в насінництві часто застосовують розрізування бульб на 2, 3 або 4 частини. Маса час­тини бульби мас становити 25 — 50 г. Розрізування крупних бульб на частини забезпечує формування вирівняного за фракціями са­дивного матеріалу.

У результаті багаторічних досліджень М. Я. Молоцький дійшов висновку, що всі частини бульби здатні забезпечувати розвиток нормального куща і можуть бути використані як садивний матеріал. Для прискорення загоювання пошкоджених поверхонь він рекоме­ндує фізіологічно активні речовини (солод, янтарну кислоту та ін.), а також пестициди, що запобігають перезараженню бульб грибними та бактеріальними хворобами.

Для прискореного розмноження цінних сортів і зменшення ви­трат садивного матеріалу широко застосовують розрізування насін­нєвих бульб у США й Канаді.

Калібрування бульб на фракції і садіння окремо за фракціями забезпечує виконання при садінні важливих агротехнічних заходів на високому рівні, тобто садіння бульб однакового розміру забезпе­чує загортання їх на однакову глибину, рівномірне розміщення на площі, потрібну густоту насаджень, одночасну появу і вирівняність сходів. Це має надзвичайно важливе значення в подальшому до­гляді за посівами і створенні оптимальних умов для росту і розвит­ку рослин.

Значного поширення як засіб для прискорення появи сходів, зміщення вегетації (на 7 — 8 діб) на більш ранні строки і підви­щення врожайності дістало пророщування насіннєвих бульб перед садінням, застосовують кілька спосооїв пророщування: на світлі у спеціальних приміщеннях, у ящиках і контейнерах, поліетиленових мішках, теплицях, накритих поліетиленовою плівкою, на відкритих майданчиках, у темноті у вологому середовищі (тирса, торф, пере­гній).

У деяких країнах для механізації робіт (використання системи навантажувачів, конвеєрів, вентилювання, підтримання в заданому режимі відносної вологості і температури повітря тощо) бульби про­рощують у спеціальних контейнерах.

У Великій Британії широко використовують пророщування са­дивних бульб у пластикових сітках (8 - 10 кг бульб), розміщених у контейнерах на 500 - 600 кг.

У ФРН практикують пророщування бульб у ящиках, розміщених один над одним на спеціальних стелажах (по 20 ящиків). Пророщу­вання триває 3 тижні за температури 12 — 13 °С, відносної вологості повітря 70 - 80 %.

У Нідерландах після сортування і дезінфекції бульби розклада­ють у ящики для пророщування (по 10-12 кг) і ставлять у добре освітлене приміщення, де за допомогою вентиляції підтримують по­трібну температуру. Якщо бульби зберігалися за зниженої темпера­тури (2 °С), то впродовж кількох діб їх прогрівають за 15 - 20 °С. У разі появи проростків температуру поступово знижують до 12 - 13 °С. Щоб одержати бульби із сильними короткими проростками, при­датні для механізованого садіння, їх кілька разів акуратно перевер­тають у ящиках.

Для одержання проростків завдовжки 1,5 - 2,0 см у Франції практикують пророщування бульб сортів, які повільно проростають, за 4 — 6 тижнів до садіння при 18 — 20 °С.

В Україні найпоширенішими способами є прогрівання та про­рощування садивного матеріалу на відкритих майданчиках, у кон­тейнерах, рідше — у сховищах.

Бульби перебирають, сортують за фракціями й розміщують у ка- гатах або розкладають тонким шаром на відкритих майданчиках для прогрівання впродовж двох тижнів. Кагати вкривають на ніч тонким шаром соломи або плівкою. Застосовують також прогрівання бульб за температури 12 — 14 °С упродовж двох тижнів безпосеред­ньо у сховищах.

Згідно з рекомендаціями Інституту картоплярства УААН прогрі­ті бульби повинні мати проростки, не довші за 1 см, а ще краще — лише пробуджені вічка. У такому стані вони найпридатніші для механізованого садіння.

Під дією тепла й світла при пророщуванні в бульбах активі­зуються ферменти, підвищується концентрація розчинних пожив­них речовин у зоні розміщення вічок, що значною мірою стимулює Для одержання проростків завдовжки 1,5 - 2,0 см у Франції практикують пророщування бульб сортів, які повільно проростають, за 4 — 6 тижнів до садіння при 18 — 20 °С.

В Україні найпоширенішими способами є прогрівання та про­рощування садивного матеріалу на відкритих майданчиках, у кон­тейнерах, рідше — у сховищах.

Бульби перебирають, сортують за фракціями й розміщують у ка- гатах або розкладають тонким шаром на відкритих майданчиках для прогрівання впродовж двох тижнів. Кагати вкривають на ніч тонким шаром соломи або плівкою. Застосовують також прогрівання бульб за температури 12 — 14 °С упродовж двох тижнів безпосеред­ньо у сховищах.

Згідно з рекомендаціями Інституту картоплярства УААН прогрі­ті бульби повинні мати проростки, не довші за 1 см, а ще краще — лише пробуджені вічка. У такому стані вони найпридатніші для механізованого садіння.

Під дією тепла й світла при пророщуванні в бульбах активі­зуються ферменти, підвищується концентрація розчинних пожив­них речовин у зоні розміщення вічок, що значною мірою стимулює проростання, прискорює подальший розвиток проростків і рослин.

При прогріванні бульб і пробудженні вічок, особливо на світлі, в них різко збільшується вміст соланіну, поліфенолів та інших ре­човин. Тому такі бульби менше уражуються хворобами в ґрунті.

Завдяки прогріванню та пророщуванню бульб вирощені з них рослини швидше розвиваються, характеризуються вищою фізіоло­гічною стиглістю в період масового льоту попелиць, що підвищує їх стійкість до ураження вірусами.

Щоб запобігти загниванню висаджених бульб, ураженню па­ростків ризоктоніозом, а також ураженню нового врожаю фіто­фторозом, паршею та іншими інфекціями, що зимували в садивних бульбах, перед садінням їх протруюють тими самими препаратами і в тій самій концентрації, що й на товарних посівах.