2.4.9. Доведення садивного матеріалу до садивних кондицій

Бульби картоплі - це живий організм, в якому при зберіганні продовжуються життєдіяльні процеси. Відбуваються хімічні та фізичні зміни; внаслідок дихання випаровується вода, витрачаються на дихання поживні речовини, втрачається загальна маса бульб.

Облік закладеної на зберігання картоплі та умов зберігання здійснюють по кожному засіку, секції, контейнері чи кагату, а також окремо для кожного сорту, репродукції при веденні наступної документації:

1. Журнал зберігання картоплі, в якому реєструють надходження зібраних бульб із зазначенням сорту і репродукції. У журналі наводять план-схему розміщення насінного матеріалу, записують спостереження за станом зберігання бульб, температурним та повітряним режимом і т.п.

2. Книга реєстрації відправлення насінної картоплі іншим господарствам та видачі для садіння у власному господарстві чи на інші цілі.

3. Відомість обліку результатів зберігання картоплі, яку складають після закінчення зберігання, де відмічають, скільки картоплі відійшло і скільки належить списати за результатами зберігання.

Якість насінних бульб після зберігання повинна відповідати вимогам стандартів.

2.4.10. Підготовка сховищ та зберігання садивного матеріалу.

Перш ніж закладати картоплю на постійне зберігання, відповідно підготовлюють сховища та кагатні поля. Післязбиральна обробка картоплі полягає у кількісному обліку та підготовці для певного цільового призначення — видалення нестандартних, травмованих та хворих бульб. На зберігання закладають вирівняні, здорові, високоякісні бульби.

Післязбиральна доробка включає: транспортування від збиральних агрегатів, відокремлення домішок, розподіл бульб на фракції, відокремлення вручну дефектних бульб і великих домішок, завантаження відсортованих фракцій до місця доробки автосамоскидами, транспортними причепами та закладання на зберігання.

Картоплю з поля перевозять до місця доробки автосамоскидами, причепами та бортовими машинами.

При транспортуванні зібраних бульб та закладання їх на зберігання попадали бульби картоплі лише однієї партії, щоб не перезаражувалась здорові бульби гнилими; щоб висота падіння бульб в усіх випадках не перевищувала 40 см. Особливу увагу слід звертаючи на те, щоб не змішувались бульби різних сортів, репродукцій; тверді і гострі частини транспортних засобів повинні бути захищені, щоб не допустити травмування бульб; бульби, що попали при збиранні під дощ, слід зберігати окремо; у зібраному врожаї перед закладанням на зберігання не повинно бути картоплиння, гнилих і материнських бульб; якщо у сховище чи бурти попадає багато ґрунту, то затрудняється циркуляція повітря.

Приймає на зберігання картоплю по акту працівник, який несе матеріальну відповідальність за її якість. Перед закладанням на зберігання проводять бульбовий аналіз кожної партії.

Постійні картоплесховища зразу після вивезення з них навесні картоплі

очищають від решток бульб, ґрунту. Гнилі бульби закопують у спеціально

відведених місцях. Улітку сховища, їх обладнання і тару ремонтують. Не пізніше як за місяць до закладання бульб на зберігання сховища дезінфікують 1% - м розчином формаліну (одна частина формаліну на 39 частин води). Норма витрат рідини - 40 л на 100-150 м², а при обкурюванні сіркою - 40-50 г на 1 м² приміщення. За два тижні до засипання картоплі приміщення білять 20-25 %-м розчином свіжого гашеного вапна з додаванням на кожні 10л розчину 100 г мідного купоросу.

Кагати для зберігання картоплі доцільно робити довжиною не більше

20 і шириною 1,5-2,2 м. Заглиблюють кагати до 20 см. При зберіганні

картоплі розрізняють три періоди: лікувальний, охолодження й основний у

кожний періоді потрібно витримувати у сховищах певну температуру та

відносну вологість повітря. Допускається тимчасове зниження її (до 85%).

Якщо відносна вологість в основний період зберігання нижча 80 %, то

бульби втрачають тургор. При підвищенні відносної вологості понад 97 % і

навіть незначній зміні температури відбувається конденсація вологи на

бульбах, внаслідок чого зберігання їх погіршується.

Перед закладанням на зберігання картоплю краще відсортувати на

фракції. Використовують для цього картоплесортувальні пункти КСП-15В,

КСП-25, К-750 та системи транспортерів ТПК-30, СТХ-30 чи ТХБ-20. У

сховищах картопля зберігається насипом завтовшки 1-1,2 м із природною

вентиляцією і до 3 м з примусовою.

Таблиця 6. Основні показники насінних якостей картоплі, яку зберігають при різних температурах.

Температура зберігання	Втрати, %	Утворення паростків, %	Захворювання бульб, %	Випадання сходів, %	Хворі недорозвинені рослини, %	Урожайність бульб, ц/га
Оптимальна	3,9	0,2	5,3	3,8	17,9	178,3
Підвищена	14,0	6,5	5,9	10,7	23,0	146,3
Висока	22,7	7,9	6,8	23,3	27,6	133,1

При зберіганні в одному сховищі кількох сортів, які потребують різної

температури, витримують середню, яка б найповніше відповідала вимогам

нормального зберігання бульб.

Під час зберігання слід регулярно контролювати температуру і відносну вологість повітря у сховищі, температуру насипу картоплі, стан верхнього шару бульб у насипу. У кагатах вимірюють температуру в масі бульб. Контролюють температуру і вологість щоденно. Показники заносять у спеціальний журнал.

При вкриванні кагатів слід дотримуватись відповідних вимог: вкривати соломою в день їх формування, а якщо тепла і жарка погода і можливі сонячні опіки бульб, тоді такий захід захистить їх одночасно і від можливих опіків; вкривати землею шаром до 10 см, як правило, перед настанням негоди; перед укриванням на зимове зберігання перевіряють якість зберігання бульб у кожному кагаті і при виявленні осередків загнивання або ж сильного замокання приймають заходи для їх видалення, замінюють зволожену солому на суху; остаточно кагати вкривають при стійкому зниженні температури повітря до 0° С; відхилення від середньої товщини вкриття для соломи не повинно перевищувати 5-7 см і для землі - 2-4 см.