Ліміту готівкових розрахунків з одним підприємством за один день?

При здійсненні підприємством готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад встановленої граничної суми коштами в розмірі перевищення вказаної суми розрахунку додаються до фактичних залишків готівки у касі на кінець для платника готівки одноразово в день здійснення такої операції, з подальшим порівнянням отриманої розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Як встановлюється ліміт каси?

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів та їх своєчасного надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, встановлюється ліміт каси і строки здавання готівки. 

Встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним бухгалтером і керівником підприємства. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Підприємства, які розпочинають свою діяльність, на перші три місяці роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків. Ліміт, встановлений на підставі прогнозних розрахунків, переглядається за фактичними показниками діяльності підприємства.

Які наслідки не встановлення ліміту каси або встановлення завищеного ліміту каси?

Якщо у підприємства ліміт каси не встановлено (незалежно від причин невстановленості) то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому випадку вся готівка, яка перебуває у касі підприємства на кінець дня і не здана відповідно до вимог Положення № 637, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено із перевищенням граничних розмірів, передбачених п. 5.4. Положення № 637, то він вважається встановленим на рівні вказаних граничних розмірів. Сума зазначеного перевищення вважається понадлімітною.

Яку готівку підприємства можуть зберігати в касі понад встановлений ліміт?

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, отриману в установі банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день отримання готівки в банку. А для здійснення вказаних виплат працівникам віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту і морських портів - протягом п'яти робочих днів, включаючи день отримання готівки в банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, повинна видаватись підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, отримані в банку і не використані протягом визначених строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах встановленого ліміту).

ОПЛАТА ПРАЦІ ТА СТРАХУВАННЯ

4.4. Форми та системи оплати праці

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регламентуються Законом України «Про опла­ту праці» від 24.03.95. Згідно з нимзаробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка міс­тить тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Умови та розміри оплати праці працівників бюджетних установ визначаються Кабінетом Міністрів України, Постановою якого від 7.02.2001 № 134«Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»

За тарифної системи діють дві форми оплати праці працівників — почасова йвідрядна, які передбачають низку систем для різ­них організаційно-технічних умов праці.Оплата за кількість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника називається почасовою формою оплати. Відрядна форма оплати праці — це оплата за кількість і якість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками

Відповідно до Закону України «Про оплату праці»заробітна плата поділяється наосновну,додаткову,інші заохочувальнітакомпенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку).Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.

Додаткова заробітна платаявляє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно з договорами цивільного правового харак­теру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установ­лені зазначеними актами норми.

Конкретний перелік усіх виплат, які належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Міністерством статистики України від 11.12.95 № 323.

Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватись у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи.

Вищі розпорядники коштів, Рахункова палата й фінансові органи контролюють використання фонду заробітної плати, перевіряючи та затверджуючи кошториси доходів і видатків бюджетних установ, аналізуючи звіти про виконання кошторисів. До їхніх функцій належить проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності, які є найефективнішою формою подальшого контролю.