23) Особливості земельної реформи в Україні

Проведення земельної реформи в будь-якій країні має бути спрямоване на забезпечення реалізації основних функцій, землі в природі, економіці, суспільстві. Реформування земельних відносин передбачає проведення комплексу інституційно-функціональних, економічних, соціальних, правових, екологічних та інших заходів, спрямованих на формування нових за змістом і характером суспільних відносин, пов’язаних із використанням землі.

Саме такий підхід до здійснення земельної реформи впроваджується в Україні, де з 18 грудня 1990 року вся земля була оголошена об’єктом реформи [4]. При цьому Україна відмовилась від реституції земельних ділянок як способу реформування відносин власності на землю. Водночас основними напрямами земельної реформи були визначені роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Серед багатьох факторів, які безпосередньо впливають на проведення земельної, аграрної реформ, важливе значення має юридична база, яка має бути адекватною конкретним історичним та іншим умовам розвитку суспільства на території тієї чи іншої держави. У процесі земельної реформи та її правового супроводу проведені кардинальні зміни щодо правового режиму земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок земель населених пунктів, промисловості, транспорту, лісового фонду, водного фонду, земель запасу, можливостей впровадження приватної та колективної, згодом комунальної власності.

Враховуючи те, що весь земний простір України є надбанням її народу, а відповідно до статті 14 Конституції України [1] вона є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, кожний квадратний метр землі повинен нести використовуватись ефективно та безпечно. Тому питання ефективності управління земельними ресурсами і є тим дієвим шляхом, від якого залежить багатство нашого народу. Варто відмітити, що особливої уваги заслуговують управління земельними ресурсами у населених пунктах, адже хоча їхня площа становить 11,5 % земельного фонду України, проте більш ніж 70 % загального земельного податку надходить до бюджету за рахунок сплати земельного податку за використання земель населених пунктів [14, с. 181].

Суттєві зміни стосуються також змін в структурі земельної власності та землекористування, які створили передумови для модернізації виробництва, створення конкурентоспроможних підприємств агропромислового комплексу. Очевидно, що цей процес буде досить тривалим, оскільки він пов’язаний із залученням значних внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Таким чином можна сміливо стверджувати, що тематика реформування земельних відносин в Україні є дуже актуальною, про що свідчать процеси, які відбуваються як на нормативно-правовому рівні, так і в реальному житті. Актуальність проявляється також і в тому, що від вирішення земельних питань залежить подальший розвиток багатьох галузей вітчизняної економіки та розвиток продуктивних сил України. Без реформування земельних відносин не варто сподіватись на повноцінне реформування вітчизняної промисловості.

Завданням даної роботи є розкриття основних здобутків проведення земельної реформи за роки незалежності, плоди, які принесли такі реформи, їх вплив на громадян, юридичних осіб та державу в цілому. Завданням є також з’ясування основних проблем, пов’язаних з проведенням земельної реформи, шляхів ї подолання та перспектив становлення нових, принципово відмінних від радянських стандартів суспільних відносин на землі.

З метою виконання цієї роботи під час її написання були використані різноманітні джерела інформації, зокрема чинна нормативно-правова база, статистична інформація, робото науковців.