- •1/ Особливості с/г виробництва, що зумовлюють необхідність державного регулювання галузі:
- •2. Визначення доцільної структури с/г виробництва в Україні та основні завдання структурної політики держави
- •4. Модель процесу формування аграрної політики
- •5. Система цілей аграрноъ політики держави
- •6.Теоретичні основи аналізу рівня добробуту суспільства. Основні концепції прикладної економічної науки про добробут.
- •7. Особливості розвитку біотехнологій в світі, вплив на розвиток прогресу.
- •8. Біотехнологія в медицині
- •9. Застосування біотехнологій у сільському господарстві
- •10. Застосування біотехнологій у виробництві
- •11. Формування системи біоекономіки України
- •12. Біоекономічні технологічні платформи та їх значення
- •13. Екологічна політика держави,її місце та значення
- •14. Особливості екологічної політики в аграрному секторі
- •15. Адміністративні методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •16. Правові методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •17. Економічні методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •18.Основні законодавчі та нормативно-правові акти державного регулювання природоохоронної діяльності
- •19. Програми по охороні навколишнього середовища
- •20) Спільна аграрна політика Європейського Союзу
- •21)Історичний огляд реформування сап
- •22) Сучасний етап реформування сап
- •23) Особливості земельної реформи в Україні
- •24. Інфраструктура ринку земельних ресурсів
- •25. Процеси реформування економічних відносин в аграрному секторі
- •26. Розвиток та регулювання орендних відносин
- •27. Системи матеріально-технічного забезпечення в україні та формування ринку засобів виробництва
- •28. Державна політика щодо підтримки забезпечення сільськогосподарських підприємств матеріально-технічними засобами
- •29.Аграрна структура та її елементи
- •30.Аграрне виробництво громадських господарств
- •31. Особисті підсобні господарства
- •32. Фермерські господарства і їх розвиток на сучасному етапі
- •33. Основні тенденції розвитку с/г виробництва у підприємствах різних організаційно-правових форм
- •34. Роль і місце с/г виробництва в економіці України
- •35. Структура сільського господарства
- •36. Показники діяльності окремих галузей с/г України
- •37. Промисловість України
- •38. Региональная структура агропромышленного производства в Украине
- •39. Ценовая политика на агропромышленном рынке: задачи и основные инструменты
- •40. Особливості податкової політики в аграрному секторі України
- •41. Податкові пільги для с. Г. Виробників: позитивні та негативні наслідки використання.
- •42. Сот основні етапи становлення
- •43. Загальні підходи до регулювання агропродовольчої торгівлі в рамках сот. Уругвайська угода
- •44. Зобов’язання України щодо захисту вітчизняного аграрного сектору після вступу до сот.
- •45. Сутність продовольчої безпеки держави та умови її дотримання
- •46. Національні аспекти продовольчої безпеки
- •47. Суть аграрного кредитування
- •48. Пільгове кредитування
- •49) Наукове забезпечення розвитку аграрного сектору України.
- •50) Пріоритети інвестиційної політики держави.
- •51) Інноваційна політика держави та принципи її регулювання.
- •52) Біоекономіка сільського господарства, основні напрями та тенденції розвитку.
- •53. Інноваційна діяльність аграрних підприємств
- •54. Біотехнології і їх використання в с/г
- •55. Нанотехнології та перспективи їх розвитку
11. Формування системи біоекономіки України
Національні системи сільського господарства більшості країн світу перебувають в стані трансформації від споживчого підходу до напрямку оптимального поєднання виробництва біоенергії і продовольства та збереження довкілля. Запровадження глобальних інформаційних систем відстеження стану природних і продовольчих ресурсів в аграрному секторі є необхідним. Такі дії вимагають розвинення міжнародних процедурних, термінологічних та аналітичних підходів, створення програм збереження природних ресурсів від деградації, формування сталого розвитку сільських територій. Критерії конкурентоспроможності змінюються пріоритетами сталого розвитку аграрного сектору, що в умовах «досягнутих» техногенних зрушень потребує запровадження найновітніших технологій, в першу чергу в процесі координації зусиль та визначення спільних пріоритетів, на довго-, середньо- та короткострокових дистанціях. Тому все більше країн світу вступають в діалог щодо гармонізації нормативно-правового забезпечення за програмами СОТ та Євроінтеграції (див. сторінку on-line бази даних Європейського законодавства http://eur-lex.europa.eu/).
Система економічного розвитку європейської спільноти, що реалізується на протязі останніх 5 років у вигляді національних науково-технологічних платформ, дозволяє значно підвищити можливості узгодженого перетворення економічних механізмів і для сусідніх країн. За змістом, технологічна платформа (далі – ТП) – це механізм, призначений об”єднати всі інтереси зацікавлених сторін для розвитку довгострокового передбачення конкретних проблем, створення послідовної динамічної стратегії для виконання такого передбачення та керівництва виконанням плану дій. Такий механізм дасть можливість досягти бажаного результату щодо узгодженої програми дій та оптимізувати вигоди всіх сторін. Розвиток стратегічного плану досліджень є вирішальним елементом реалізації стратегії. З метою досягти її більш ширших цілей, технологічна платформа повинна, в довшій перспективі, генерувати життєдіяльну конкурентоспроможність і світове лідерство ЄС у відповідних областях, стимулюючи збільшене та більш ефективне інвестування в науково-дослідну діяльність шляхом розвитку інновацій та знімаючи перешкоди щодо розміщення та розвитку нових технологій.
ТП забезпечують рамки для визначення пріоритетів для досліджень і розвитку, часові рамки та програми з низки стратегічно важливих питань, коли досягнення майбутнього зростання Європи, конкурентоспроможність і життєспроможність залежать від головних досліджень і технологічного просування в межах довгого періоду часу.
Також технологічні платформи допомагають адекватному спрямуванню фінансування досліджень в галузях з високим рівнем промислової важливості, покриваючи всю економічну мережу нарощування цінностей та мобілізуючи органи державної влади як національного, так і місцевого рівнів.
Сприяючи ефективному партнерству між державними та приватними інституціями, технологічні платформи мають потенціал, щоб зробити значний внесок до поновленої Лісабонської стратегії та розвитку Європейського дослідницького простору. По суті, вони доводять свою роль потужних учасників розвитку європейської дослідницької політики, зокрема орієнтуючи Сьому рамкову програму на краще задоволення потреб промисловості.
Приєднання до цього інноваційного процесу, спеціалізованого за кожним галузевим напрямком і повним спектром внутрішньої та міжнародної ринкової діяльності, сприяє спільній меті досягнення світових рівнів конкурентоспроможності, в тому числі для України.
Одночасно, від України щодо СОТ вимагають системних інституційних реформ, запровадження високого рівня державного моніторингу ринкових процесів, оновленої організації законодавчої бази та системи технічного регулювання, підвищення якості продукції, тощо. У цьому контексті доцільно звернути увагу на проект BECOTEP (Bio-Economy Technology Platforms – Біоекономічні технологічні платформи) започаткований Європейською сьомою рамковою програмою (7th Framework Programme (FP7).
Проект BECOTEP поєднує усі галузі, пов”язані із біологічними об”єктами економічної діяльності (рисунок 1). Цей новітній економічний напрям створює основу зростання природної довговічності та повноцінної працездатності людини, відновлення довкілля, зменшення витрат на лікування та боротьбу з екологічними катастрофами. В основу проекту покладено принципи Біоекономіки заснованої на знаннях (Knowledge-Based Bio-Economy). BECOTEP об”єднує у своєму складі 9 європейських технологічних платформ: