44. Зобов’язання України щодо захисту вітчизняного аграрного сектору після вступу до сот.

Принциповим досягненням переговорів можна вважати домовленість стосовно підтримки сільського господарства, яка дозволятиме у майбутньому ефективно субсидувати агропромисловий комплекс.

Відповідно до загальноприйнятої практики, в системі СОТ діє правило щодо скорочення, для розвинених країн, домовленого сукупного виміру підтримки сільського господарства на 20 % протягом шести років з моменту вступу до СОТ. В рамках поточного раунду переговорів Доха-Розвиток узгоджується 30% скорочення протягом п‘яти років з дати завершення переговорів.  

Завдяки своїй позиції на переговорах, Україна не має зобов’язань перед СОТ із скорочення внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов’язання не перевищувати домовлений річний сукупний вимір підтримки (СВП). Щорічний СВП, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати для України 3 млрд. 43 млн. грн. При цьому, можливості надання підтримки не обмежуються цим показником. Додатково Україна може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства та до 5% від річної вартості по кожному окремому продукту.

Як і всі країни – члени СОТ, Україна не матиме обмежень на так звані «зелені» програми внутрішньої підтримки сільського господарства, вплив яких на торгівлю відсутній або мінімальний, за умови, що ці програми відповідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство. Бюджетне фінансування програм «зеленої скриньки» може бути збільшено Україною, тому що воно не обмежується з боку СОТ, - на видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції, розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи по їх гармонізації з міжнародними та європейськими.

Таким чином, домовлений рівень державної підтримки сільського господарства, за умов певного реформування механізму надання такої підтримки, передбачає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в умовах членства у СОТ та відповідає сучасним потребам.

45. Сутність продовольчої безпеки держави та умови її дотримання

Сутність продовольчої безпеки та умови її дотримання.

Вперше поняття продовольчої безпеки з’явилося в документах країн світового співтовариства в 1940 р. у зв’язку зі створенням міжнародної продовольчої організації (ФАО). В документах ФАО декларувалось природне право людини на свободу від голоду, розглядалось поняття фізичної і економічної доступності їжі. Продовольча безпека – це забезпечення гарантованого насичення потреб у основних видах продовольства на основі наукових норм завдяки вчасному виробництву за умови нешкідливості продуктів і їхньої економічної доступності, що гарантує соціальну політичну стабільність у суспільстві та сталий економічний розвиток. Стан продовольчої безпеки визначають за допомогою двох показників:

• Обсяги перехідних до наступного врожаю світових запасів зерна. Безпечним важаться рівень, що відповідає 60 дням світового споживання зерна або 17% від усього споживання. Якщо ця цифра стає нищою, то на світовому ринку відбувається різкий стрибок цін на зерно.

• Динаміка середнього виробництва зернових на одну особину. За даними ООН у розвинутих державах цей показник становить 635 кг, а в країнах які розвиваються 235 кг. Для України стандартом є виробництва зерна 800 кг.

Є також третій додатковий показник, який називається рівнем калорійності добового раціону харчування .

Країни світу можна поділити на 3 групи залежно від політики принципового відношення до продовольчої безпеки:

• Країни орієнтовані на імпорт( Саудівська Аравія, Обєднані Арабські Емірати.)

• Країни, орієнтовані на експорт(США, Канада, Австралія, Нова Зеландія)

• Країни , орієнтовані на протекціонізм (ЄС, Японія)

Продовольча безпека це насамперед підтримування певного рівня виробництва харчових продуктів або повне самозабезпечення чи підтримка критичного мінімуму їх виробництва. В розвинених країнах субсидії держави становлять значну питому вагу в аграрному секторі .