36. Показники діяльності окремих галузей с/г України

Метою розроблення Методологічних положень з організації державного статистичного спостереження щодо окремих показників розвитку сільських, селищних, міських рад у галузі сільського господарства (далі – Методологічні положення) є визначення порядку його організації та проведення, розробки і поширення результатів. Також вони вміщують порядок та принципи формування сукупності звітних одиниць, які надають інформацію щодо стану сільських, селищних, міських рад у галузі сільського господарства й охоплені відповідним державним статистичним спостереженням. Методологічні положення містять опис термінів і основних характеристик державного статистичного спостереження, загальних принципів, критеріїв та схем організації робіт з формування сукупності звітних одиниць, які надають відповідні дані. Методологічні положення призначені для використання працівниками органів державної статистики всіх рівнів, міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також можуть бути корисні для фахівців наукових організацій та установ, які проводять дослідження в галузі сільського господарства, інших зацікавлених користувачів. Ці Методологічні положення визначають порядок організації та методологію проведення державного статистичного спостереження щодо окремих показників розвитку сільських, селищних, міських рад у галузі сільського господарства, порядок розробки і поширення його результатів, принципи формування сукупності звітних одиниць, які охоплені державним статистичним спостереженням за формою № 6-сільрада.

37. Промисловість України

поєднується з розвиненим інтенсивним сільським господарством. АПК України дуже значний по своїх масштабах. На півночі вирощують льон, траву для молочної худоби, жито. В степу сіють озиму пшеницю, цукровий буряк, кукурудзу, соняшник, розводять свиней, птаха, м'ясо-молочну худобу. В Закарпатті і на побережжі Чорного моря багато садів і виноградників. На могутню сировинну базу спирається високорозвинута харчова промисловість. Особливо значне виробництво цукру, рослинного і тваринного масла. Потреби сільського господарства в техніці задовольняють численні заводи сільськогосподарських машин.

Природно-ресурсний потенціал сільського господарства України представлений земельними,водними кліматичними і біологічними ресурсами. Серед них найважливіше значення має земля, що є основним засобом виробництва в сільському господарстві. Протягом останніх десітиліть розвиток цієї галузі відбувався саме на основі максимального залучення виробництва земельних угідь.

На основі дослідження природи, населення і господарства України, вивчення спроб соціально-економічної регіоналізації група вчених Національної Академії наук прийшли до висновку, що макрорегіонів на території України можна виділити шість: Центральний, Донецький, Західний, Придніпровський, Харківський.

До складу Центрального регіону входить м.Київ і шість областей: Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська. Його площа 158,7 тис.кв.км. Це найбільший за площею регіон України. Чисельність населення в цьому регіоні становить 12,2 млн.чол., або 23,7 % від загальної чисельності населення України.

Вінницька область.

Головне природне богатсво області - це земля з її різноманітними типами грунтів. Сільске господарство є основною сферою агропромислового комплексу області. В регіоні переважає сільське населення - 51,3% (922,1 тис.) Сільське господарство має буряківно-зерновий напрям у поєднанні з м ясо-молочним тваринництвом. Тут вирощують зернові: озиму пшеницю, ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно, овес просо, гречку, соняшник, картоплю, овочі.

Житомирська область.

Область є важливим і невід ємним складовим елементом господарського комплексу країни. Вона створює 1,9% валової доданної вартості, виробляє 1,0% промислової та 3,8% сільськогосподарського продукції країни.

Основною галуззю землеродства є зернове господарство, а головною культурою - озима пшениця, що вирощується переважно в лісостеповій зоні. На Поліссі серед зернових переважають посіви жита, ячменю, гречки. Високого рівня розвитку досягло виробництво технічних культур. Найбільш пошириними тут є цукровий буряк, льон-довгунець, хміль. Розвинуте також овочівництво і садівництво.

Київська область.

Агропромисловий комплекс області являє собою міжгалузеве териториально-виробниче утворення, що охоплює такі сфери виробництва, як сільске господарство, харчову і переробну промисловість та сферу виробничого обслуговування основних його галузей. На функкціонування всіх елементів АПК істотний вплив здійснюють природне середовище, рівень господарського освоєння території, потреби населення в продуктах харчування, особливості розселення, забеспеченність трудовими ресурсами й інші фактори.

Чернігівська область. Область є складовою частиною господарського комплексу держави і виробляє 1,5% її промислової продуції, займаючи за цим показником 18 місце в Україні. В загальнодержавному територіальному поділі прці Чернігівщина виділяється видобуткомнафти, та виробництва шпалер, кордових тканин, хімічних волокон і ниток, вовняних тканин льоноволокна, окремих видів продукції харчової промисловості. Тобто, місце регіону в загальнодержавному територіальному поділі праці визначають його провідні галузі господарства, а саме легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси, Крім цього, в оласті набули розвитку деякі галузі хімічної, лісової, деревообробної та целюлозно-промислової промисловості.

Важливою ланкою АПК області є спеціалізовані рослинницько-промислові комплекси, які поєднуть виробництво і переробку сільськогосподарських культур. Найповнішими в області є зернопромисловий, буряківницький, льонопромисловий, картоплекрохмальноспиртовий і плодоовочеіий комплекси. Основу зернопромислового комплексу складає зернове господарство, головні зернові культури --озима і яра пшениця, жито, ячмінь, просо, гречка, горох. Також важливим є картоплекрохмальноспиртовий комплекс.

Черкаська область розташована в центральній частини України у бесейні середньої течії Дніпра.

АПК області охоплює сировину, переробну та обслуговуючу ланки. Період економічного спаду в країні позначився і на АПК Черкаської області. Аналіз динаміки виробництва сільськогосподарської продукції на останні 10 років свідчить про значне його скорочення - майже в 2 рази. Збитковою стала абсолютна більшість видів сільськогосподарської продукції суспільного сектора.

АПК Донеччини спеціалізується на вирощуванні зернових ( озима і яра пшениця, кукурудза на зерно) та технічних ( соняшник) культур. Навколо великих міст розвинуте овочівництво, садівництво та виноградорство. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством , свинарством, вівчарством і птахівництвом. В Маріуполі та Новоазовську розвивається рибальство. Площа сільськогосподарських угідь Донеччини є меншою, ніж в середньому в Україні, але вони характеризуються високою разораністю.

Луганська область.

Під впливом природнокліматичних умов сільське господарство Луганщини спеціалізується на вирощуванні зернових( озима і ярова пшениця, кукурудза на зерно), а також технічних ( соняшник) культур. У переважній більшості навколо великих міст розвинуте овочівництво, виноградорство і садівництво . тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом.

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РЕГІОН.

Одним з визначальних чинникыв розвитку сільського господарства регіону є його низька землезабезпеченість. Особливістю аграрного сектора є висока частка особистого підсобного господарства в загальному обсязі продукції рослинництва і тваринництва . Агропродовольче виробництво не забезпечує потреб населення регіону в продуктах харчування. Агрокліматичні ресурси областей регіону достатні для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірних широт.

Дніпропетровська область

У галузевій структурі валової продукції сільського господарства за 1991-2000рр. відбулись зміни у співвідношенні його основних галузей - рослинництва і тваринництва - в напрямі збільшення питомої ваги рослинництва. Зменшилась питома вага області у виробництві продукції сільського господарства за рахунок значного скорочення частки продуції тваринництва , яке відбувається найбільш високими темпами.

Сільське господарство Запорізької області традиційно спеціалізується на виробництві продукції землеробства, зокрема: зернових, олійних, овочевих і плодовоягідних культур.

За структурою економіки Кіровоградська область с аграрно-індустріальною. Рівень господарського освоєння області характеризується такими показниками: частка в загальній площі кількості населення і трудових ресурсів у країні складає відповідно 4,1; 2,3 і 2,2 %. Тут зосереджено 2,3% основних фондів, створюється 1,6% валової доданої вартості, промисловістю і сільським господарством виробляється відповідно 3,3 і 0,9% від загальнодержавного рівня.

ЗАХІДНИЙ РЕГІОН.

Для регіону характерна надто висока розораність сільськогосподарських угідь - близько 80 відсотків, що спричиняє розвиток водної ерозії. Лише за останні 20 років площа еродованих угідь збільшилася приблизно на 600 тис.га.

Закарпатська область.

АПК області включає сировину, переробну і обслуговуючу ланки. Основною сферою є сільське господарство. Сільськогосподарські підприємства об'єднанні у чотири виробничі сільськогосподарські підзони: Гірську Західну, Гірську східну, Закарпатську передгірну і Закарпатську низинну. В жодній господарсько- виробничій зоні України немає таких різноманітних природнокліматичних та економічних умов, як в Закарпатті та Карпатах.

Волинська область.

У рослинництві основними галузями є зернове господарство та буряківництво, питома вага яких відповідно становить 31,6 і 11,8% у грошових надходженнях від реалізації продукції сільського господарства. Залежно від природних і економічних умов на території області сформувались дві підзони виробничої спеціалізації сільського господарства, у яких основною галуззю тваринництва є м'ясо-молочне скотарство, а рослинництва - льонарство, картоплярство і буряківництво.

Харківський регіон характеризується територіальною різноманітністю розміщення і високим рівнем розвитку сільського господарства.Більшість сільськогосподарських підприємств спеціалізується на виробництві зернових, цукрових буряків, соняшнику і на м'ясо-молочному тваринництві. Навколо міст створено овоче-молочні господарства приміського типу . Більше половини посівної площі регіону відводиться під зернові культури: озиму пшеницю, ячмінь, жито, гречку, кукурудзу. Понад 12 відсотків посівних площ у регіоні займають технічні культури. Цукрові буряки вирощують майже на всій території регіону, а соняшник - переважно на півдні й південному сході. У західній частині регіону поширені посіви тютюну та ефіроолійних культур. Повсюдно вирощують картоплю й овочі.

Херсонська область утворена 30 березня 1944 р. за рахунок частин миколаївської і Запорізької областей. Її площу складає 28,5 тис. кв. км (4,7% від території України).

Головне багатство області - земля. Однак, посушливий клімат, маловодність і низька залісненість мають негативний вплив на розвиток сільського господарського виробництва.

Сільське господарство області спеціалізується на молочно-м'ясному тваринництві і рослинництві зернового напряму, а також овочівництві і виноградарстві.

Одеська область.

Регіон виділяється крупним зерновим господарством.

Крим. Сільське господарство багатогалузеве. Проте ведуча роль належить зерновому господарству. На поливних землях обробляються рис і технічні культури. Розвинене садівництво і виноградарство, вирощування эфирно-масленичных культур.

Миколаївська область.

Миколаївська область утворена 22 вересня 1937 р. після розукрупнення одеської області. Її площу складає 24,6 тис. кв. км (4% від території України).

Адміністративно-територіальний пристрій області: 19 адміністративних районів, 9 міст, у тому числі 5 обласного підкорення (Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ, Южноукраїнськ, Очаків), 17 селищ міського типу і 908 сільських населених пунктів.

Провідне місце в його структурі по валовій продукції (більше 50% загального обсягу) займає рослинництво, на півночі області воно має зерново-буряковий напрямок, на півдні - зерно-олійно-плодоовочевий. Особливістю розвитку рільництва в області є те, що значна кількість його продукції вирощується на зрошуваних землях, загальна площа яких на 01.01.2001р. становила 188 тис.га.

Основними вирощуваними зерновими культурами в області є пшениця і кукурудза, а також технічні - цукрові буряки, соняшник, коноплі, соя, рицина. Розвинуте садівництво, баштанництво, виноградарство. У 2000р. площі під основними сільськогосподарськими культурами склали 1269 тис.га або 719 тис.га, (56,6%), технічними - 276 (21,7%), картоплею і овоче-баштанними культурами - 57( 4,5%), кормовими - 217 тис.га (17,1%).

Тваринництво в області має м'ясо-молочний напрям. Розвивається скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво. В 2000р. поголів'я великої рогатої худоби у всіх категоріях господарств склало: 294,4 тис., свиней - 136,8 тис., овець та кіз - 42,5 тис.голів. Порівняно з 1990 роком ці показники скоротились більш як на 70%. Основними причинами цього були нерентабельність м'ясо-молочного виробництва, недостатнє забезпечення тваринництва кормами, медикаментами тощо.

37п. Природно-ресурсний потенціал сільського господарства України. Центральний, донецький, придніпровський, західний, харківський, причорноморський регіон. Географічне положення, природні умови, ресурси і їх вплив на економічний розвиток. До складу Центрального регіону входить м.Київ і шість областей: Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська. Його площа 158,7 тис.кв.км. Це найбільший за площею регіон України. Чисельність населення в цьому регіоні становить 12,2 млн.чол., або 23,7 % від загальної чисельності населення України. На території регіону розташовано 96 міст та 176 селіщ міського типу, або 1/5 від їхньої загальної кількості в Україні. Київська область. Агропромисловий комплекс області являє собою міжгалузеве териториально-виробниче утворення, що охоплює такі сфери виробництва, як сільске господарство, харчову і переробну промисловість та сферу виробничого обслуговування основних його галузей. На функкціонування всіх елементів АПК істотний вплив здійснюють природне середовище, рівень господарського освоєння території, потреби населення в продуктах харчування, особливості розселення, забеспеченність трудовими ресурсами й інші фактори. Чернігівська область. Область є складовою частиною господарського комплексу держави і виробляє 1,5% її промислової продуції, займаючи за цим показником 18 місце в Україні. В загальнодержавному територіальному поділі прці Чернігівщина виділяється видобуткомнафти, та виробництва шпалер, кордових тканин, хімічних волокон і ниток, вовняних тканин льоноволокна, окремих видів продукції харчової промисловості. Тобто, місце регіону в загальнодержавному територіальному поділі праці визначають його провідні галузі господарства, а саме легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси, Крім цього, в оласті набули розвитку деякі галузі хімічної, лісової, деревообробної та целюлозно-промислової промисловості. Донецька область. За природно-ресурсним, виробничим і трудоресурсним потенціалом область займає перше місце в Україні. Область розміщена на південному сході держави.