40. Особливості податкової політики в аграрному секторі України

Платником податку в АПК – є юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладаються зобов’язання сплачувати податки.

Об’єктом оподаткування – (прибуток, додана вартість, майно, доход тощо).

Основними способами податкової дії на сільськогосподарських суб'єктів є пільги по податках. В сільському господарстві практично по всіх видах податків аграрним товаровиробникам надаються пільги – найчастіше, це повне або часткове звільнення від податку.Податкові пільги в аграрній економіці мають широкий спектр впливу. Так, податкові пільги регулюють об'єми капіталовкладень, розвиток науково-технічного прогресу, прискорення практичної реалізації технологічних новацій, соціальну забезпеченість сільського населення. Це особливо важливо, оскільки перераховані напрями вимагають крупних додаткових капітальних вкладень з великими термінами окупності. В практиці господарювання доцільно поєднувати різні підходи для встановлення податкових пільг товаровиробникам, що знижують собівартість і ціни на продукти харчування, розвиваючим соціальну і виробничу інфраструктуру, розширювати дію податкових інструментів на інвестиційну діяльність. Зниження податкообкладеної бази на величину засобів, що вкладаються в модернізацію виробництва, поліпшення земель, може стати серйозним стимулом збільшення інвестицій.

41. Податкові пільги для с. Г. Виробників: позитивні та негативні наслідки використання.

Основними способами податкової дії на с. г. суб’єктів є пільги по-податках. Податкові пільги регулюють об’єми капіталовкладень, розвиток науково-технічного прогресу, прискорення практичної реалізації технологічних інновацій, соціальне забезпечення населення.

Це особливо важливо, оскільки перераховані напрями вимагають крупних додаткових капітальних вкладень з великими термінами окупності. В практиці доцільно поєднувати різні підходи для встановлення податкових пільг товаровиробникам, що знижують собівартість і ціни на продукти харчування, розвиваючи соціальну і виробничу інфраструктуру, розширювати дію податкових інструментів та інноваційну діяльність. Зниження податкової ставки на базу податку, що стосується засобів виробництва, які складаються в модернізацію виробництва, поліпшення земель, може стати серйозним стимулом збільшення інвестицій.

42. Сот основні етапи становлення

- в 1920 р. в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулась фінансова конференція представників 30 країн.

- друга міжнародна конференція з економічних питань проходила у Генуї в 1922 p. Конференція прийняла ряд резолюцій щодо розвитку міжнародної торгівлі, а також її більшої регульованості і прогнозованості.

- У 1927 р. в Женеві відбулася третя велика економічна конференція, на якій 200 делегатів і 150 експертів представляли 50 країн світу. Як наслідок, через кілька місяців на дипломатичній конференції була підписана спеціальна конвенція, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в шестимісячний термін зняти всі заборони й обмеження на імпорт та експорт і не замінювати їх жодними подібними заходами.

- На конференції в Бреттон-Вудсі (липень 1944 p.) були створені дві організації — Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку, а заключний акт форуму містив рекомендації державам щодо створення з метою регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин Міжнародної організації торгівлі.

- На конференції в Гавані, яка відбувалася з 21 листопада 1947 р. по 24 березня 1948 р.. були присутні представники 56 країн. Гаванський статут не підписали три країни - Аргентина, Польща, Туреччина. Крім того, в роботі конференції не брали участь СРСР, Німеччина, Японія, Іспанія. Розроблена в Гавані за ініціативою США міжнародна угода містила 106 статей і мала дві основні теми: по-перше, принципи організації та регулювання міжнародної торгівлі, по-друге, створення міжнародної організації з регулювання торгівлі.

- Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів: Одним із основних підсумків Уругвайського раунду було рішення щодо створення (з 1 січня 1995 р.) організаційного механізму забезпечення реалізації комплексу договорів, що були розроблені в ході Уругвайського раунду – Світової організації торгівлі (СОТ). З моменту створення СОТ і підписання комплексу конвенцій і договорів Уругвайського раунду система ГАТТ–СОТ діє як торговельно-економічна ООН: договори є правовою основою, а СОТ – інституційним механізмом забезпечення дії цієї системи.

Після закінчення Другої світової війни під егідою Європи почали переговори про створення міжнародної торгової організації.

В березні 1948 р. в Гавані (Куба) відбулася перша офіційна зустріч країн-засновниць ГАТТ. У 1948 р. була прийнята Гаганська хартія, якою затвердили статус міжнародної торгівельної організації. У ході роботи над статутом представники 23 країн почали шукати можливості зменшення протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи було прийнято 45 тис. тарифних знижок та затвердження правел Міжнародної торгівлі,що стали називати генеральною угодою з тарифів та торгівлі.

1949-1961рр. проведені чотири раунди переговорів з розв’язання питань про зниження митних тарифів. Узгоджені певні взаємні поступки учасників з цього питання та розглянуті заходи, що стосувалися скорочення та регулювання нетарифних бар’єрів у торгівлі.

1964-1971рр. відбувся шостий раунд переговорів (Кеннеді-раунд). У його рамках за участю 62 країн укладена Угода з антидемпінгових заходів. Було досягнуті домовленості про зниження тарифів на промислові товари.

1973-1979рр. на сьомому (Токійському) раунді були укладені 12 угод(кодексів) і домовленостей : субсидії, технічні бар’єри в торгівлі, процедури імпортного ліцензування, державні закупівлі та ін.

За участю 102 країн пройшли переговори стосовно тарифів, нетарифних обмежень торгівлі.

1986-1994рр. відбувся восьмим і заключний (у рамках ГАТТ) Уругвайський раунд переговорів. Переговори за участю 123 країн велися стосовно питань: тарифи, нетарифні обмеження торгівлі, субсидії, антидемпінгові заходи, перегляд окремих статтей ГАТТ, кодексів Токійського раунду, торгівлю текстильними виробами та одягом, сільськогосподарськими продуктами, продуктами переробки природних ресурсів.

Головним результатом останнього раунду стало прийняття 15 квітня 1994р. Марракенської угоди про заснування СОТ, яка набула чинності з 1 січня 1995р.