5.2 Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.

Контрольні питання для теоретичного опитування.

1. Основні анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей.

2. Основні положення про функціональні захворювання травної системи у дітей.

3. Класифікація функціональних захворювань у дітей згідно Римським критеріям ІІІ.

4. Функціональні захворювання дітей раннього віку. Причини розвитку, основні клінічні прояви синдрому циклічної блювоти, кольки, функціональної діареї та функціонального закрепу..

4. Методика об'єктивного обстеження хворого з функціональними захворюваннями органів травлення.

6. Основні лабораторні та інструментальні методи обстеження хворого з функціональними захворюваннями органів травлення.

7. Основні принципи диференціальної діагностики функціональних захворювань органів травлення.

8. Методи лікування функціональних захворювань органів травлення у дітей раннього віку.

5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.

Студент повинен вміти:

- визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених соматичних захворювань дитячого віку (відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IVкурсу);

- збирати скарги, анамнез хвороби та життя у дітей із з функціональними захворюваннями органів травлення;

- збирати сімейний анамнез у родичів хворої дитини;

- вміти провести загальний огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію органів і систем дитини з функціональними захворюваннями органів травлення з урахуванням вікових особливостей дитячого організму;

- вміти обґрунтувати та поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз при функціональних захворюваннях органів травлення у дітей раннього віку;

- вміти за уніфікованими протоколами призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані дані;

- вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та профілактики захворювань у дітей раннього віку з функціональними захворюваннями органів травлення ;

6. Інформаційна частина методичної розробки

6.1.Мінімальний базовий рівень знань, необхідний для засвоєння теми.

Состояния, при которых не удается обнаружить морфологических, генетических, метаболических или иных изменений, которыми можно было бы объяснить наблюдающиеся клинические симптомы.

Отсутствие органических болезней

Відповідно до сучасних уявлень, ФН - це різноманітна комбінація гастроінтестінальних симптомів без структурних або біохімічних порушень (DADrossman, 1994).Функціональні порушення(ФП)шлунково-кишкового тракту займають одне з ведущіх місць в структурі патології органів травлення. ДіагностикаФПчасто викликає значні труднощі у практичних лікарів, призводя до великого числа непотрібних обстежень, а головне, до нераціональної терапіі. У термінологічному плані слід диференціювати функціональні порушення та нарушенія функції, два співзвучних, але кілька різних поняття, найтіснішим образом пов'язаних між собою. Порушення функції того чи іншого органу може бить пов'язано з будь-якою причиною, у т.ч. і з органічним його пошкодженням. Функціональние порушення можна розглядати як окремий випадок нарушенія функції органу, не пов'язаного з органічним його пошкодженням.

Причини функціональних порушень лежать поза органу, функція якого порушена, і пов'язані з порушенням регулювання даного органу. Найбільш вивчені механізми нарушеній нервової регуляції, обумовлені або вегетативними дисфункціями, нередко пов'язаними з психоемоційними і стресовими чинниками, або органіческім ураженням центральної нервової системи та вторинної вегетативної дістоніей. Гуморальні порушення вивчені в меншій мірі, але досить очевідни в ситуаціях, коли на тлі захворювання одного органу, розвивається дісфункція сусідніх: наприклад, дискінезія желчевиводяшіх шляхів при виразковій болезні дванадцятипалої кишки.

На симпозіумі в рамках гастроентерологічного тижня 23 травня 2006 року в Римі, який спонсорувався Американською асоціацією гастроентерологів, була прийнята класифікація і нові критерії діагностики функціональних гастроїнтестінальних розладів (ФГР) у дітей (Римські критерії діагностики ІІІ).

Згідно прийнятої класифікації, функціональні гастроїнтестінальниє розлади у дітей були розділені на 2 групи: G і H. До групи G були віднесені ФГР, які зустрічаються у новонароджених і дітей раннього віку, а до групи Н – ФГР, які зустрічаються у дітей і підлітків.

Класифікація функціональних гастроїнтестінальних розладів у дітей

G. Дитячі функціональні гастроїнтестінальниє розлади: Новорожденные/дети раннього віку

G1. Регургітація у новонароджених

G2. Синдром румінациі у новонароджених

G3. Синдром циклічної блювоти

G4. Коліки у новонароджених.

G5. Функціональна діарея.

G6. Дішезія у новонароджених.

G7. Функціональний закріп

Н. Детские функціональні гастроїнтестінальниє розлади:

Діти/підлітки

Н1. Блювота і аерофагия

Н1а. Синдром румінациі у підлітків.

Н1в. Синдром циклічної блювоти.

Н1с. Аерофагия.

Н2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастроїнтестніальнимі розладами

Н2в. Синдром роздратованого кишечника.

Н2с. Абдомінальна мігрень.

Н2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль.

Н2d1. Синдром дитячого функціонального

абдомінального болю.

Н3. Закріп і нетримання калу.

Н3а. Функціональний закріп.

Н3в. Нетримання калу.

РУМІНАЦІЯ – це постійна регургітація недавно з’їденої їжі, яку дитина знову пережовує й повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного

захворювання. Розрізняють синдром румінації у немовлят і підлітків.

Діагностичні критерії: діагноз установлюють на підставі Римських критеріїв III. Синдром румінації у немовлят діагностують за наявності повторюваних протягом не менше 3 місяців періодичних приступів скорочень м’язів черевного пресу, діафрагми та язика, що призводять до закиду шлункового вмісту в ротову порожнину, де він знову пережовується й проковтується.Характерними є початок у віці 3–8 місяців й відсутність ефекту від зміни характеру харчування, вигодовування через соску або гастростому. Ознаки дискомфорту відсутні.

У дітей раннього віку найбільш поширеною патологією серед функціональних гастроїнтестінальних розладів зустрічаються циклічна блювота, функціональний закріп і функціональна діарея.

СИНДРОМ ЦИКЛИЧНОЇ БЛЮВОТИ - захворювання переважно дитячого віку, яке виявляється стереотипними повторними епізодами блювоти, яка змінялася періодами повного благополуччя. Синдром циклічної блювоти (cyclicvomitingsyndrome–CVS) був описаний відомим педіатромSamuelGeeще в 1882 році, проте патогенез цього захворювання остаточно не визначений, а клініка достатньо вивчена. У 82% пацієнтів в анамнезі є вказівка на сімейні випадки мігрені.

1. Міжнапад.

2. Продромальний.

3. Напад (тривалість від 3 до 10 днів).

4. Одужання.

У періоді міжнападу діти відчувають себе добре. Продромальний період – це проміжок часу протягом якого пацієнт починає відчувати наближення епізоду циклічної блювоти, але в цей період є можливість перешкоджати переходу в наступний період за допомогою прийому медикаментів перорально Цей період закінчується одночасно з початком блювоти у хворого. Продромальний період може тривати від декількох хвилин до декількох годин і навіть декількох днів. Іноді цей період може бути взагалі відсутнім.

У продромальний період характерні скарги на нездужання, сонливість, млявість, головний біль, порушення апетиту, субфебрільную температуру тіла.

Блювота частіше носить повторний характер, при цьому запропонована дитині рідина і лікарські препарати віддаляються з організму. Частота блювоти може коливатися від декількох разів до 20 і більше разів за добу («неприборкна блювота»), блювота може бути з домішкою жовчі (76%) і крові (32%). У важких випадках епізоди блювоти продовжуються протягом декількох днів. Поступово з'являються і наростають ознаки обезводнення, інтоксикації, втрата маси тіла. Дитина збуджена, неспокійна, наголошується задишка, іноді судорожні сіпання. Шкірні покриви бліді, може бути наявність слинотечі.

Практично у всіх хворих під час нападу виявляються ознаки вегетативних порушень. Летаргія (патологічний стан, який характеризується ослабленням всіх проявів життя) спостерігається у 93% дітей. Діти загальмовані, сонливі, хворі можуть бути не здатні пересуватися або говорити, деякі з них можуть виглядати коматозними.

Частота неврологічних симптомів при синдромі циклічної блювоти у дітей

Неворологичеськіє симптоми	Частота %
1. Головний біль	42
2. Фотобоязнь	16-38
3. Фонофобія	30
4. Запаморочення	26

Частота гастроїнтестінальних симптомів при синдромі циклічної блювоти у дітей

Гастроїнтестінальниє симптоми	Частота %
1. Біль в животі	58-80
2. Анорексія	74-100
3. Нудота	72
4. Діарея	36

У частини хворих може спостерігатися лихоманка, дегідратація, гиперсалівация, пітливість і підвищення артеріального тиску. У більшої частини пацієнтів напади наголошуються кожні 2-4 тижні з епізодами вночі і вранці.

У періоді одужання наголошується підвищення активності дитини, відновлення апетиту, нормалізація кольору шкірних покривів, поступово відновлюється водний-електролітний баланс.

Діагностика.

В даний час для постановки діагнозу «синдром циклічної блювоти» (СVS) використовують критерії діагностики Міжнародної асоціації СVS:

Обов'язкові симптоми:

1. Мінімум 3 типових рецидивуючих важких нападу блювоти і/або нудоти і блювоти.

2. Більш ніж чотирикратна блювота у фазі розпалу захворювання.

3. Епізоди тривалістю від декількох годин (в середньому 24-48 годин), мінімум 2 години, але іноді до 10 днів і більш.

4. Частота нападів менше 2 епізодів в тиждень, в середньому кожні 2-4 тижні.

5. Періоди повністю нормального самопочуття різної тривалості.

6. Відсутність очевидної причини блювоти при обстеженні.

Додаткові критерії:

1. Стереотипність: для конкретного пацієнта, кожен епізод схожий за часом начала, інтенсивності, тривалості, частоті, асоційованими ознаками і симптомами.

2. Можливість самоліквідації (напади можуть закінчиться спонтанно і без лікування).

3. Анамнез (випадки мігрені або СVSв сім'ї хворого).

4. Анамнестичні дані про необхідність внутрішньовенного введення рідини протягом нападу.

Обгрунтування діагнозу СVSвимагає ретельного вивчення анамнезу, даних об'єктивного і лабораторного обстежень, необхідності виключення інших захворювань, які можуть супроводжуватися блювотою, подібно СVS.

Римські критерії III діагностики синдрому циклічної блювоти у дітей

Діагноз встановлюють при наявності всіх нижче перерахованих ознак:

1. Два або більш за періоди інтенсивної нудоти і тривалої блювоти або тривалої блювоти в перебігу декількох годинників або днів.

2. Повернення до звичайного стану здоров'я протягом декількох тижнів або місяців.

Лікування.

1. Очисна клізма з подальшим промиванням кишечника 1-2% розчином гідрокарбонату Na.

2. Часте і дробове лужне пиття (оральна регидратация) кожні 10-15 хвилин з використанням лужної мінеральної води без газу, р-рів «Ораліт», «Регидрон» і ін.

У важчих випадках доводиться вдаватися до призначення інфузійної терапії – глюкоза, фіз. розчин (загальну кількість рідини складає 40-50 мл/кг маси тіла в добу.

3. Дієта – стіл № 13, потім стіл № 5, що містить легкозасвоювані вуглеводи. Спазмолітіки (за свідченнями) при вираженому абдомінальному больовому синдромі – но-шпа, дуспаталін, діцетел, ріабал.

4. Ентеросорбенти (ентеросгель, смекта).

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАРЕЯ - є самостійним захворюванням в тому випадку, якщо решта діагностичних критеріївсиндрому роздратованого кишечникувідсутня. Хронічним вважають перебіг діареї при її тривалості не меншого 2 тижнів.

У основі функціональної діареї лежить прискорення транзиту кишкового вмісту, пов'язане з посиленням рухової активності кишечнику. Порушення моторики пов'язане з двома основними чинниками:

1. Підвищена чутливість рецепторного апарату стінки кишечнику до розтягування → позиви на дефекацію виникають при незначному розтягуванні кишечника.

2. Нервово-психічні чинники (психоемоційні стреси) → порушення центральної регуляції моторної, секреторної і інших функцій кишечника → гіперкінетична дискінезія кишечника, підвищена збудливість і скоротлива активність кишкової мускулатури як у спокої, так і під впливом емоційних і харчових навантажень.

Прискорений пасаж вмісту тонкої і товстої кишок призводить до того, що частина вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, не розщеплюється повністю, не всмоктується і в товстій кишці піддається мікробному зброджуванню → виникають сприятливі умови для появи і швидкого розмноження патогенної мікрофлори → розвивається дисбактеріоз кишечника.

Посилені процеси бродіння → надмірна концентрація в просвіті кишечника органічних осмотичних активних речовин → транссудация і ексудація (за наявності вторинного запалення) в просвіт кишки.

Надмірне газоутворення, збільшення об'єму вмісту кишечника викликають розтягування стінок і збудження перистальтики товстої кишки → виникає хронічна діарея, яка у ряду хворих може чергуватися із замками унаслідок дісрегуляторной гипокинетічеськой дискінезії кишечника.

Клініка

Клінічні симптоми	Характеристика
1. Болі і /или дискомфорт в животі (локалізуються частіше в бічних і нижніх відділах живота)	- нападоподібний характер - нетривалі - м.б. дістензіонниє болі, відчуття розпирання і тяжкості внизу живота
2. Зміна частоти стільця	2-4 рази на день, в період загострення може бути і частіше, зазвичай в денний і уранішній годинник
3. Зміна консистенції калу	- рідкий; - кашкоподібний; - може бути гетерогенний характер калу: услід за щільним слідує кашкоподібний і рідкий
4. Наявність домішок в калі	Не характерний
5. Збільшення об'єму кишкового вмісту	Не характерний
6. Чергування замку і проносу	Характерний
7. Неповне спорожнення кишечника	Характерний
8. Здуття живота, метеоризм, бурчання	Характерний
9. Хворобливість при пальпації	В області сигми або по ходу товстого кишечника.

Діагностика:

1. Дані анамнезу: тривалість діареї, час її початку і причина її виникнення (харчова погрішність, контакт з хворою дитиною і ін.); кількість дефекації за добу і об'єм калових мас; наявність болю в животі і метеоризму, тенезмов і дефекації в нічний час; наявність в калі патологічних домішок – слизі, крові; частота і вираженість кишкової перистальтики, зміна маси тіла дитини.

2. Дані об'єктивного обстеження.

3. Лабораторні дані: макро- і мікроскопічне дослідження калу (наявність ознак запалення – скупчення лейкоцитів і слущенного епітелію, характерні для запальних захворювань інфекційної природи, бактеріологічне дослідження калу для виявлення можливих збудників захворювання).

4. Інструментальні методи обстеження – ректоскопічне дослідження.

Діагноз функціональної діареї встановлюють методом виключення. Оскільки клінічні прояви діареї не специфічні і можуть супроводити різним захворюванням, необхідне комплексне обстеження хворих, що включає сімейний, харчовий, лікарський анамнез, лабораторні і інструментальні дослідження (загальноклінічні аналізи крові, копрограмму і аналіз калу на приховану кров, бактеріологічне дослідження калу і аналіз калу на дисбактеріоз, ректоскопію, при необхідності – морфологічне дослідження біоптата слизистої оболонки термінального відділу клубової і сигмовідной кишки для виключення запального характеру захворювання.

Лікування.

1. Дієта з обмеженням вуглеводів, особливо легкозасвоюваних з метою зменшення бродильних процесів в кишечнику; виключення молочних продуктів на період загострення (можна спробувати з крайньою обережністю включати молочні продукти в період ремісії з урахуванням індивідуальної переносимості).

2. Психотерапія, направлена на корекцію психоемоційних розладів і на нормалізацію моторної функції кишечника. Важливу роль грає огорожа дитини від психотравмуючих ситуацій, створення сприятливого мікроклімату в сім'ї і дитячому колективі, забезпечення можливості регулярних прогулянок, водних процедур, занять лікувальною фізкультурою.

Важливо стежити за регулярністю спорожнення кишечника в певний час («рефлекс на горщик»).

3. Антидіарейні препарати: імодіум, смекта, ренні.

4. Пробіотіки: ентерол, біфідумбактерін, лактробактерін, лінекс, бифи-форм, хилак форте і ін.)

5. Вітамінотерапія (парентеральний) і місцево з використанням мікроклізм.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗАКРЕП - порушення функції кишечника, що проявляється

збільшенням інтервалів між дефекаціями (порівняно з індивідуальною нормою) або

систематичним недостатнім спорожнюванням кишечника.

Функціональний закреп (ФЗ) є однією найбільш частих патологій шлунково-кишкового

тракту у дітей. Звертання до педіатра з приводу ФЗ становлять 3 % від всіх візитів та близько 30% - до дитячого гастроентеролога.

Етіологія.

1. Аліментарний чинник – порушення режиму і характеру живлення, ранній переклад дитини на змішане або штучне вигодовування.

2. Психогенний чинник – за наявності у дітей-невропатів астенічного, депресивного, істеричного або фобічного синдромів.

3. При хронічних захворюваннях травної системи, ендокринної патології, нервової системи.

Патогенез.

Порушення моторної діяльності кишечника→гипокинетична дискінезія→ зниження тонусу кишкової стінки→порушення центральній і вегетативній регуляції травлення→гормональні сдвиги→хронична гипоксія→мязова гіпотонія, гіподинамія.

Види функціональних закрепів і їх клінічні симптоми

Вигляд	Характеристика	Клінічні прояви
1. Кологенний закріп	Уповільнення пасажу по товстій кишці	1. Синдром інтоксикації: зниження апетиту, слабкість, стомлюваність, субфебрільная температура тіла). 2. Диспепсичний синдром: відрижка, неприємний смак в роті, здуття живота, метеоризм, бурчання живота). 3. Симптоми вегетативних дисфункцій: головний біль, болі в області серця. 4. Больовий синдром: гіперкінетична форма – переймоподібний біль по всьому животу; при гипокинетічеськой формі – відчуття тяжкості, зникаюче після акту дефекації.
2.Проктогенний закріп	Порушення акту дефекації	1.Дискомфорт, відчуття тиску або розпирання в прямій кишці, відчуття неповного її спорожнення. 2.Утруднення і хворобливість акту дефекації: може бути кілька разів в день малими порціями. 3.Виділення твердого сухого калу, часто фрагментованого.
3. Змішаний (колопроктогенний) закріп	Порушення акту дефекації і уповільнення пасажу по товстій кишці	Поєднання симптомів кологенного і проктогенного закріпів.

Лікування.

1. Дієтотерапія – стіл № 3 + руховий режим.

2. ЛФК, масаж, фізіотерапія.

3. Послаблюючі препарати (рослинного походження, целюлоза, лактулоза (нормазе-сироп, дюфалак), кофеол, форлакс).

4. Прокинетіки.

5. Психокорекція.

КИШКОВА КОЛІКА- це одна з найбільш частих причин абдомінального больового синдрому у дітей раннього віку. Більше 23% дітей до 6-тижневого віку кричать по ночах, страждаючи від кишкових колік. Термін коліка походить від грецького «kolike», що означає «біль в товстій кишці». Коліки - пріступообразние болі в животі, що супроводжуються вираженим занепокоєнням дитини, підтягування ніжок до живота, сученіем ніжками, пронизливим криком, почервонінням обличчя, метеоризмом. Існує певна закономірність в прояві коліки, так зване правило «ТРЬОХ»: коліки починаються до трьох тижнів життя; тривають близько трьох годин на день; зустрічаються переважно у дітей перших трьох місяців життя.

Коліки у дітей грудного віку можуть виникати найчастіше в результаті заковтування повітря при смоктанні грудей або при годуванні через соску, при перегодовуванні, у дітей старше за 1 рік причиною колік може бути заковтування повітря разом із слиною при її підвищеній освіті (смоктання льодяників, хвороби порожнини рота), при утрудненні носового дихання, хвилюванні, застосуванні деяких медикаментозних препаратів, що викликають сухість порожнини рота, поспішній їжі, вживанні великої кількості газованих напоїв.

Для кишкової коліки характерно пріступообразний перебіг і тривалість больового синдрому не меньш 10 відсотків від часу доби (від 15-20 хв. до 3-5 годин). Клінічна картина дитячих колік достатньо характерна. Зазвичай, коліки впершепроявляються на 3-4-му тижні життя дитини. Найбільш характерний час доби для колік –вечірні години. У дітей в місячному віці кишкові коліки повторюються 1-2 рази на тиждень ітривають до 30 хвилин, потім збільшується їх інтенсивність і тривалість.

Напад колік, як правило, починається раптово, дитина голосно і пронизливо кричить. Такзвані пароксизми можуть тривати довго, може відмічатися почервоніння обличчя або

блідість носо-губного трикутника. Живіт піддутий і напружений, ноги підтягнуті до живота іможуть миттєво випрямлятися, стопи часто холодні на дотик, руки притиснуті до тулуба. Уважких випадках напад іноді закінчується тільки після того, коли дитина повністю виснажена. Часто помітне полегшення наступає відразу після дефекації. Напади виникаютьпід час або відразу після годування.

Не дивлячись на те, що напади кишкових колік повторюються часто і є достатньо

страхітливою картиною для батьків, можна вважати, що реально загальний стан дитини непорушений і в період між нападами вона спокійна, нормально прибавляє в масі тіла, маєдобрий апетит. Діти смокчуть активно, інколи «жадібно».__Характерний загальний неспокій дитини, нападоподібний біль в нижніх відділах живота, який супроводжується плачем дитини, відмовою від їжі. Може бути відрижка повітрям і мимовільне отхожденіє газів з кишечника.В процесі об'єктивного обстеження можна виявити здуття живота, бурчання і хворобливість по ходу відділів товстого кишечника.

Приступ коліки стихає після відходження газів та / або калу. Виникнення частих кишкових коліки у дітей раннього віку сприяють анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму: функціональна незрілість нервово-м'язового апарату і ферментативної системи травного тракту, висока всмоктуюча здатність і недосконала бар'єрна функція кишечнику, схильність до підвищеного газоутворення, висока ступінь анатомічної свободи кишечнику з-за щодо довгої брижейкі, незрілість міжм'язового і підслизових сплетень та ін. Факторами, що предрасполагають до частих кишковим коліки у дітей перших місяців життя, є: куріння матері під час вагітності, гестаційний вік дитини і маса при народженні (чим менше, тим вище ризик розвитку дитячих коліки ), підвищена тривожність або невропатія матері. Патологічні пологи, пошкодження шийного відділу хребта, в тому числі мінімальні пошкодження в шийному відділі, наприклад, внаслідок неправильного проведення масажу, є причиною виражених резистентних до звичайної терапії кишкової коліки у дітей 3-6 місяців. У більш пізньому віці такі коліки можуть трансформуватися у функціональні захворювання кишечника - функціональна абдомінальній біль, синдром подразнення кишечнику.

Причинами кишкових коліки можуть бути: ранній перехід на штучне вигодовування; неправильний раціон матері при грудному вигодовуванні (використання харчових продуктів з підвищеним газоутворенням в кишечнику), недолік вироблення або особливості метаболізму в материнському організмі прогестерону; реакція організму дитини на деякі компоненти сумішей. Існує також друга група причин кишкових коліки - це захворювання самого шлунково-кишкового тракту (лактазная недостатність, алергія до білків коров'ячого молока, інших компонентів їжі, кишкові інфекції та ін) або синдром токсикозу на тлі ГРВІ та інших захворювань. У цих випадках кишкова коліки є одним з симптомів основного захворювання.

Незважаючи на те, що напади коліки повторюються часто, в межпріступний період загальний стан дитини задовільний, він спокійний, додає у вазі, у нього хороший апетит, можливі нечаста сригіванія. Це дозволяє виключити ймовірність інфекційної або органічної природи абдомінальної болю і віднести кишкові коліки до функціональних розладів ШКТ.

Медикаментозна терапія при кишкової коліки повинна бути спрямована на нормалізацію моторики кишечнику і зняття спазму. Перевагу необхідно віддавати препаратам, дозволеним до застосування в ранньому дитячому віці і мають форму випуску, створену новонароджених і дітей раннього віку

Лікування.

1. Виключити перегодовування дітей грудного віку і забезпечити вертикальне положення дитини після грудного годування.

2. Режим дня і живлення для дітей старший за 1 рік, що включає також сприятливу психологічну обстановку в дитячому колективі і в сім'ї.

3. Стежити за регулярним щоденним спорожненням кишечнику.

4. Легкий масаж живота, тепло на живіт (грілка, ванна).

5. Препарати, що нормалізують моторну функцію шлунково-кишкового тракту: метеоспазміл по 1 капс. 2-3 рази на день, еспумізан по 25-30 крапель на прийом 2-3 рази на день. Дітям старшого віку еспумізан призначають по 1-2 ч.л. або по 1-2 капс. 3-5 разів на день.

Терапія при кишкових коліки включає кілька етапів. У першу чергу необхідно звернути увагу на психоемоційного стану матері та оточуючих родичів. Найчастіше коліки є реакцією дитини на несприятливу психоемоційну середу в родині Тому дуже важливо провести бесіду з родичами, оточуючими маму і дитину, пояснити, як важливий психологічний клімат для правильного розвитку маленької людини. Необхідно також нормалізувати раціон матері - виключити незбиране коров'яче молоко (при цьому кисломолочні продукти обов'язково повинні входити в раціон), обмежити вживання продуктів, які викликають надмірне газоутворення. Лікування дітей перших місяців життя з кишкової коліки починають з обмеження обсягу харчування до 100 - 120 мл / кг / доб. Разовий об'єм харчування також повинен бути зменшений з відповідним прискорено годувань - не рідше, ніж через 3 години. Не слід допаівать дитини соками або солодким чаєм - тільки кип'яченою водою. При введенні прикорму перевагу віддають каші (рисової, вівсяній, гречаного) і лише через місяць вводять овочі. Для нормалізації процесів травлення при исскуственно вигодовуванні важливо правильно підібрати суміш. Якщо кишкові коліки супроводжуються сригіваніямі або запорами, слід віддати перевагу сумішей які збагачені галакто-і фруктоолігосахарідамі - пребіотик, які сприяють відновленню нормальної кишкової мікрофлори: суміш Nestogen 1 і 2 - забезпечують комфортне травлення. При штучному вигодовуванні рекомендуються суміші, що містять в якості жирового компонента короткоцепочечние тригліцеридів, при виражених коліки можливе застосування суміші з частково гідролізованним білком як функціональне харчування - НАН Гіпоалергенні - низький вміст лактози і помірно гідролізованний білок. При коліки внаслідок лактазной недостатності (в т.ч. вторинної) - НАН - безлактозні.     Медикаментозна терапія при кишкової коліки повинна бути спрямована на нормалізацію моторики кишечнику і зняття спазму. З огляду на генезу кишкової коліки, при її купірування обгрунтоване застосування нейротропних спазмолітичний препаратів, а саме, селективних М-холіноблокаторов. Препаратом вибору може служити пріфініум бромід - селективний М-холіноблокатор з групи четвертинних аммоніевих сполук. Активація парасімпатіческого відділу вегетативної нервової системи призводить до скорочення гладеньких м'язів, посиленню перистальтики і секреції органів травного тракту, а пріфініум бромід, вибірково блокуючи М-холінорецептори, робить їх нечутливими до ацетилхоліну. Наслідком цього є зниження тонусу гладеньких м'язів стравоходу, шлунка, кишечника, жовчного міхура, жовчних проток і сечових шляхів, а також зменшення секреції соляної кислоти, пепсину, зниження внешнесекреторной активності підшлункової залози. На відміну від М-холіноблокаторов змішаного типу, периферичний М-холіноблокатор пріфініум бромід не викликає таких побічних дій, як параліч аккомодаціі, прискорено серцевих скорочень, сонливість.