5.2 Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.

Контрольні питання для теоретичного опитування.

1. Основні анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей.

2. Класифікація функціональних захворювань у дітей згідно Римським критеріям ІІІ.

3. Основні функціональні захворювання травної системи у дітей старшого віку(функціональна диспепсія, абдомінальний біль). Причини розвитку, варіанти перебігу. Клінічні критерії встановлення діагнозу.

4. Найбільш поширені органічні захворювання гастродуоденальної зони у дітей. Причини розвитку, варіанти перебігу.Клінічні критерії встановлення діагнозу.

5. Методика об'єктивного обстеження хворого з функціональними та органічними захворюваннями органів травлення .

6. Основні лабораторні методи обстеження при функціональних та органічних захворюваннях органів травлення у дітей старшого віку. Лабораторно-інструментальні критерії встановлення діагнозу.

7. Основні інструментальні методи обстеження при функціональних та органічних захворюваннях органів травлення у дітей старшого віку. Лабораторно-інструментальні критерії встановлення діагнозу.

8. Принципи дієтотерапії та медикаментозного лікування дітей з функціональними та органічними захворюваннями органів травлення.

5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.

Студент повинен вміти:

- визначати етіологічні та патогенетичні фактори функціональних (функціональної диспепсії, абдомінального болю) та органічних захворювань травного каналу у дітей старшого віку.

(відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IVкурсу);

- збирати скарги, анамнез хвороби та життя у дітей з функціональною диспепсією, абдомінальним болем та з органічними захворюваннями травного каналу;

- збирати сімейний анамнез у родичів хворої дитини;

- вміти провести загальний огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію органів і систем дитини з функціональними та органічними захворюваннями органів травлення з урахуванням вікових особливостей дитячого організму;

- вміти обґрунтувати та поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз при функціональних та органічних захворюваннях органів травлення у дітей старшоговіку;

- вміти за уніфікованими протоколами призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані дані;

- вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та профілактики функціональних та органічних захворювань травного каналу у дітей;

:6.Інформаційна частина методичної розробки

6.1.Мінімальний базовий рівень знань,необхідний для засвоєння теми.

На симпозіумі в рамках гастроентерологічного тижня 23 травня 2006 року в Римі, який спонсорувався Американською асоціацією гастроентерологів, була прийнята класифікація і нові критерії діагностики функціональних гастроїнтестінальних розладів (ФГР) у дітей (Римські критерії діагностики ІІІ).

Згідно прийнятої класифікації, функціональні гастроїнтестінальниє розлади у дітей були розділені на 2 групи: G і H. До групи G були віднесені ФГР, які зустрічаються у новонароджених і дітей раннього віку, а до групи Н – ФГР, які зустрічаються у дітей і підлітків.

Класифікація функціональних гастроїнтестінальних розладів у дітей

G. Дитячі функціональні гастроїнтестінальниє розлади: Новорожденные/дети раннього віку

G1. Регургітація у новонароджених

G2. Синдром румінациі у новонароджених

G3. Синдром циклічної блювоти

G4. Коліки у новонароджених.

G5. Функціональна діарея.

G6. Дішезія у новонароджених.

G7. Функціональний закріп

Н. Детские функціональні гастроїнтестінальниє розлади:

Діти/підлітки

Н1. Блювота і аерофагия

Н1а. Синдром румінациі у підлітків.

Н1в. Синдром циклічної блювоти.

Н1с. Аерофагия.

Н2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастроїнтестніальнимі розладами

Н2в. Синдром роздратованого кишечника.

Н2с. Абдомінальна мігрень.

Н2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль.

Н2d1. Синдром дитячого функціонального

абдомінального болю.

Н3. Закріп і нетримання калу.

Н3а. Функціональний закріп.

Н3в. Нетримання калу.

РУМІНАЦІЯ– це постійна регургітація недавно з’їденої їжі, яку дитина знову пережовує й повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного

захворювання. Розрізняють синдром румінації у немовлят і підлітків.

Синдром румінації у дітей і підлітків зустрічається частіше у дівчат (68 %) й у половини

хворих потребує госпіталізації. У дітей старшого віку румінація, звичайно, виникає через 15–20 хв. після їжі й триває протягом 40–60 хв., зазвичай, доти, поки вміст шлунка не стає

кислим у результаті впливу соляної кислоти.

В анамнезі у хворих вдається виявити стресорні фактори, що сприяють виникненню

румінації, різні хірургічні операції, психічні розлади, а також анорексію чи булімію.

Досить часто у дітей і підлітків із синдромом румінації відмічається зниження маси тіла (у

середньому на 7 кг), біль у животі, запори, нудота і діарея. При цьому нічні епізоди румінації зустрічаються дуже рідко. Нерідко у дітей із румінацією виявляються психічні розлади у вигляді депресії, занепокоєння, нав’язливої поведінки, які характерні для третини хворих.

АЕРОФАГІЯ – відчуття розпирання в епігастрії, що виникає внаслідок надмірного

заковтування повітря й зменшується після відрижки повітрям. Як відомо, заковтування

повітря є несвідомим фізіологічним актом, але при аерофагії відбувається надмірне

заковтування повітря, причому не обов’язково пов’язане із прийомом їжі.__

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ- це постійний або рецидивуючий біль або дискомфорт у верхній частині живота. При цьому дискомфорт - це неприємні суб'єктивні відчуття (але не біль), які можуть включати різноманітні симптоми, зокрема такі, як швидке насичення, відчуття розпирання в епігастрії, зв'язане або не зв'язане із прийомом їжі або фізичними вправами, здуття живота, нудота, відрижка, зригування, непереносимість жирної їжі тощо, за якої в процесі обстеження не вдається виявити яке-небудь органічне захворювання. Однак якщо переважають (або виникають частіше, ніж раз на тиждень) печія й відрижка кислим, треба в першу чергу виключити рефлюкс-езофагіт. Важливою є також відсутність зв'язку симптомів з дефекацією або зміною частоти й характеру стільця.

Нині відповідно до Римських критеріїв III«функціональна диспепсія визначається як наявність ознак диспепсії, що відбуваються з гастродуоденальної області за відсутності яких-небудь органічних, системних або метаболічних захворювань, які могли б пояснити ці ознаки»

У рекомендаціях Американської колегії гастроентерологів особливо підкреслюється, що функціональна диспепсія є клінічним синдромом, за якого відсутні докази наявності пептичної виразки, злоякісних новоутворів або гастро-езофагеальної рефлюксної хвороби У МКХ-10 функціональна диспепсія зазначається під шифром КЗО та є самостійною нозологічною формою хвороби. Диспепсичні розлади належать до числа найпоширеніших гастроентерологічних скарг. Дані літератури про поширеність синдрому диспепсії серед населення коливаються від 5 до 70%. Функціональна диспепсія поширена повсюдно. Епідеміологічні дослідження, проведені в різних регіонах світу (Європа, Австралія, Китай, Росія, США, Канада й ін.), показують ідентичну поширеність у різних етнічних групах функціональної диспепсії. Так, у США серед дорослих її поширеність становить близько 25% (23-28,6%), у Європі - 14,7%, в Австралії - 6,2% . У розвинених країнах Західної Європи вона зустрічається приблизно в 30-40% населення й служить причиною 4-5% всіх звертань до лікарів загальної практики. У деяких країнах Африки частота синдрому диспепсії в популяції досягає 61%. Наявність диспепсичних симптомів істотно знижує якість життя таких хворих, однак до лікаря звертаються приблизно лише 25% хворих.

Епідеміологічні дослідження серед школярів дозволили встановити, що поширеність диспепсії перебуває з межах 3,5-27%.