- •Повна індукція
- •Приклад №1
- •Приклад №2
- •Приклад №3
- •Неповна індукція
- •Приклад №1
- •Історична довідка. Метод математичної індукції
- •Неповна індукція і метод математичної індукції в прикладах і задачах на обчислення сум, добутків Приклад №1
- •Приклад №2
- •Узагальнення методу математичної індукції
- •Приклад №1
- •Приклад №2
- •Деякі відомі визначні нерівності і метод математичної індукції Приклад №1.
- •Приклад 2
- •Задачі на подільність чисел і метод математичної індукції Приклад №1
- •Приклад №2
- •Приклад №3
- •Приклад №4
- •Приклад №5
- •Приклад №6
- •Приклад №7
- •Приклад №8
- •Приклад №9
- •Приклад №10
- •Доведення деяких рівностей і тотожностей
- •Приклад №2
- •Приклад №3
- •Висновок
- •Cписок літератури
Історична довідка. Метод математичної індукції
«Знання людей заслуговує ім’я Науки залежно
від того, яку роль має в ньому число»
Е. Борель
Принципом математичної індукції фактично користувалися ще деякі давньогрецькі вчені. Але вперше сформулював його у 1321р. французький філософ, математик, астроном Леві бен Гершону ( 1288-1344 ), більш відомий під прізвіщами Лев Герсонід, Ралбаг, метр Леон де Баньоль. Він жив у різних місцях Південної Франції.
Характеристика принципу математичної індукції є і у широко освідченого італійського математика XVIст. Ф. Мавроліко, перекладача Архімеда.
Метод доведень, що грунтується на принципі математичної індукції, називають методом математичної індукції. Доведення методом математичної індукції повинне складатися з двох самостійних теорем.
Теорема 1. Довести, що дане твердження справджується для n=1. Цю частину доведення називають базисом індукції – доведення істинності твердження А(1).
Теорема 2. Припустивши, що дане твердження правильне при n=k, де k-довільне натуральне число ( це припущення називають індуктивним припущенням ), доводимо, що твердження є правильним і для n=k+1. Ця частина доведення має назву індуктивний перехід або індуктивний крок.
Якщо обидва ці етапи проведено, то на підставі принципу математичної індукції твердження справедливе для всякого натурального n.
Дійсно, теорема 1 створює базу для проведення індукції, а теорема 2 дає право необмеженого автоматичного розширення цієї бази, право переходу від даного частинного випадку до дальшого.
Зауважуємо, що доведення методом математичної індукції безумовно вимагає доведення обох теорем 1 і 2, кожна з яких має своє особливе значення.
Спосіб доведення, який зараз називається методом математичної індукції, запропонували Блез Паскаль (1623-1663рр.) і Якоб Бернуллі (1654-1705рр.).
У “Трактаті про арифметичний трикутник ” Б. Паскаль доводить закон створення членів цього трикутника методом математичної індукції, після чого цей метод починає поступово притягувати увагу деяких вчених, окремо Я. Бернуллі.
Лише з другої половини XIXст. Після праць Больцано, Коші, Гауса, Абеля чисто індуктивні методи доведення утрачають значення у математиці. На перший план виходять дедукція і математична індукція.
Метод математичної індукції використовується і в експериментальних науках.
Неповна індукція і метод математичної індукції в прикладах і задачах на обчислення сум, добутків Приклад №1
Знайти формулу для обчислення суми Sn=Використаємонеповну індукцію. Розглянемо частинні випадки:
n=1 S1=
n=2 S2=
n=3 S3=
n=4 S4=
n=5 S5=
Можна зробити припущення, тобто виказати гіпотезу, що Sn=.
Доведемо цю формулу методом математичної індукції.
Доведення.
1) Базис індукції: При n=1 S1==формула вірна.
2) Індуктивний перехід:
Припустимо, що дана рівність має місце при n=k, тобто Sk=.()
Виходячи із цього припущення. Доведемо, що воно істине і для n=k+1, тобто, що Sk+1=, Sk+1= Sk+.
Враховуючи припущення () маємо: Sk+1==.
Отже, формула вірна і при n=k+1. За принципом математичної індукції вона справджується і при будь-якому n.
За допомогою методу неповної математичної індукції можна одержати і формули для добутків, а потім довести їх методом математичної індукції.