Практичне завдання.

13. На прикладі прикметника як частини мови продемонструвати основні етапи засвоєння граматичних понять.

Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично займаються зі словами, що є ознаками предметів (без уживання терміна “прикметник”). У 1 класі починається підготовка до усвідомлення поняття «прикметник». Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомство з питаннями, на які він відповідає. Учням слід показати, що ознаки предметів існують у житті, а слова лише називають їх, що один і той же предмет може, мати кілька ознак — ознаку кольору, смаку, розміру, призначення: яблуко — велике, достигле, кругле, червоне і солодке.

Одночасно з вирішенням цього завдання вчитель знайомить дітей із постановкою відповідних питань: олівець (який?) червоний, ялинка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове.

У 2 класі водиться термін і додається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, змінювати прикметники разом з іменниками за зразками “один, багато”, (без уживання термінів “однина – множина”).

Наприкінці 2 класу учень впізнає слова, які відповідають на питання який? яка? яке? які?, окремо та в реченнях, у тексті; правильно ставить питання до прикметників різного роду й числа; знаходить серед прикметників слова з подібним і протилежним значенням; добирає такі слова з допомогою вчителя і самостійно.

У 3 класі розглядається зв’язок іменників з прикметниками, вводиться терміни “однина - множина”, формується поняття змінювання прикметників.Виявляються особливості вживання прикметників у прямому і переносному значеннях. Учні дізнаються про прикметники-синоніми, прикметники-антоніми, а також про правила використання їх у зв'язних висловлюваннях через спостереження за влучним вживанням прикметників у тексті, зокрема в описах, розмірковують над тим, з якою метою вони дібрані автором.За родами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині. Нарешті, в 4 класі діти вчаться змінювати прикметники за відмінками, практично (без уживання термінів) знайомляться з прикметниками твердої і м’якої групи.

№ 14 . Вказати основні напрями засвоєння синтаксису у початкових класах.

У роботі над засвоєнням елементів синтаксису можна виокремити кілька напрямів, між якими існує тісний зв'язок.

• 1. Практичні спостереження за синтаксичною будовою та інтонаційним оформленням речень. Побудова речень з різною кількості членів. З різним розташуванням їх за поданим зразком та схемою.

• 2. Формування уявлень про одиниці синтаксису – словосполучення, речення, зв'язне висловлювання (текст).

• 3. Засвоєння структури речення і найважливіших синтаксичних понять:зв’язок між словами в реченні; граматична основа речення; головні і другорядні члени речення; головні члени – підмет і присудок; однорідні члени речення. Засвоєння синтаксичної термінології.

• 4. Поглиблення знань і вмінь із синтаксису під час опрацювання несинтаксичних тем(значення слова. Будови слова. Частин мови).

• 5. Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання ( розповідні, питальні, спонукальні) та за інтонацією (окличні, неокличні). Формування пунктуаційних навичок.

• 6. Застосування набутих знань і вмінь із синтаксису у практиці зв'язного мовлення.

15. Назвати труднощі формування синтаксичних понять у молодших школярів.

На початковому етапі навчання молодші школярі схильні вважати основними несуттєві ознаки речення. Уявлення про речення вони часто пов'язують з певною кількістю слів, з початком і кінцем рядка, великою буквою, з темою розповіді, тобто з тими ознаками, які їм найчастіше доводиться спостерігати під час практичних вправлянь. Щоб запобігти цьому, учитель постійно повинен дбати про урізноманітнення вправ, добирати для аналізу різні варіанти речень. Найкраще добирати невеличкі зв'язні тексти, у яких е речення, різні за кількістю слів (від одного до п'яти-шести слів), за метою висловлювання. Учні матимуть можливість зіставляти їх будову, інтонування.

Щоб учні усвідомили будову речення, вони повинні зрозуміти, що речення складається із слів. Однак не всі слова, які входять до складу речення, рівнозначні. Є повнозначні й неповнозначні, і роль їх різна. На початковому етапі навчання учні, не маючи достатніх знань, щоб усвідомити роль кожного слова у реченні, нерідко сприймають лише повнозначні слова. Внаслідок цього, записуючи речення самостійно чи під диктовку, або пропускають службові слова (найчастіше це бувають прийменники), або пишуть їх разом з повнозначними словами. Однією з причин таких помилок є недостатня робота вчителя над вимовою і написанням службових слів.

Для вироблення правильних умінь уже в період навчання грамоти необхідно вчити учнів виразно вимовляти кожне слово (повнозначне і неповнозначне) під час уповільненого читання. При цьому слід графічно позначати на дошці склад речення: повнозначні слова — довгого лінією, неповнозначні (так звані маленькі слова) — короткою. Наприклад: Діти поспішають до школи.

вся ця робота відбуватиметься в такій послідовності:

1) уповільнене читання речення з чіткою вимовою неповнозначних (службових) слів (при нормальному темпі читання прийменник ніби зливається з наступним повнозначним словом);

2) графічне зображення кількості слів у реченні;

3) повторне читання речення у нормальному темпі;

4) порівняння вимови і написання.

Теоретичне запитання №16

1. Початкові уявлення про речення і його будову учні отримують у період навчання грамоти. Усі ознаки речення , як і власне термін, діти мають засвоїти практично, в ході виконання тренувальних вправ.Учителеві слід пам'ятати, що правильні уявлення про речення та його будову сформуються лише за умови, якщо учні глибоко усвідомлюють кожну його ознаку.Учитель повинен постійно дбати про врізноманітнення вправ, добирати для аналізу різні варіанти речень. Найкраще добирати невеличкі зв'язні тексти, в яких є речення, різні за кількістю слів(від одного до п'яти -шести слів), за метою висловлювання. Учні матимуть можливість зіставляти їх будову, інтонування. Для вироблення правильних умінь уже в період навчання грамоти необхідно вчити учнів виразно вимовляти кожне слово(повнозначне і неповнозначне) під час уповільного читання. При цьому слід графічно позначати на дошці склад речення.

2. Формуючи поняття про речення як слово або групу слів, що виражають закінчену думку, учитель насамперед повинен зіставити речення з його частиною(фрагментом), демонструючи в такий спосіб закінченість і незакінченість думки, завершеність і незавершеність інтонаційної будови.Під час опрацювання речення значної уваги набуває робота над його інтонаційними оформленням, граматичною паузою, що на письмі позначається розділовими знаками. У 2 класі учні засвоюють, що за метою висловлювання є речення розповідні, питальні, спонукальні. Важливо, щоб діти навчились розпізнавати їх за способами вираження розповіді, питання, спонукання. Тому велике значення мають вдало дібрані виразні приклади (наявність у питальному реченні питальних слів хто?, де?, куди?, коли? і т.п., звертань, у спонукальному – звертань, наказової форми дієслів)

Працюючи над реченням, учні вчаться давати повні й короткі відповіді на запитання.

Етапи

Найважливішим і найскладнішим для засвоєння під час опрацювання речення є поняття “ основа речення ” – його головні члени(підмет і присудок). Процес засвоєння цих понять тривалий і тому потребує пильної уваги, поетапного засвоєння цих понять. На першому етапі(1-2 класи) формується уявлення про центр речення. Здійснюється смисловий аналіз речення. Застосовуються смислові запитання. Після ознайомлення з частинами мови учні вчаться ставити граматичні запитання, без опрацювання теорії.

На другому етапі(3 клас) відбувається засвоєння граматичних понять – “ основа речення “, “ члени речення “, “ підмет ” і ” присудок “ – у процесі вивчення теорії. Щоб в учнів сформувалися стійкі знання, здобуті теоретичні відомості потрібно постійно закріплювати під час виконання різноманітних тренувальних вправ.

На третьому етапі (4 клас) учні не одержують нових знань про головні і другорядні члени, однак повинні систематично повторювати і закріплювати вивчене у 3 класі, застосовуючи набуті знання на практиці.