Практичні завдання

1. За гіпсометричною та тематичними картами, фондовими та літературними джерелами (використовуючи додатки) побудувати ландшафтний профіль для ключової ділянки, що розташована у межах П’ятничанського лісопарку.

Одним із методів польових досліджень при роботі в польових умовах є ландшафтне профілювання. Цей метод особливо зручний там, де ландшафтні комплекси мають закономірне лінійне або смугасте поширення. Наприклад, яружно-балкові системи, долини річок, горбисто-пасмові місцевості та інші території. Профілюванням користуються практично всі галузеві географічні науки: геоморфологія, геологія, гідрологія, кліматологія тощо. Проте, ландшафтний профіль є комплексним. На ньому відображаються:

• геолого-геоморфологічна будова;

• ґрунтовий покрив;

• рослинність;

• глибина залягання ґрунтових вод;

• мікрокліматичні або кліматичні характеристики тощо.

Як правило, до профілю складається матрична легенда, де на рівні певних типологічних одиниць виділяються ландшафтні комплекси по профілю і наводяться їх характеристики.

При побудові ландшафтного профілю за основу беруть гіпсометричний профіль. При підготовці основи вертикальний масштаб беруть більшим, ніж горизонтальний. Тому рельєф на профілі має більш виразне зображення. Але при цьому схили зображаються крутішими, ніж у природі.

Вся робота складається з декількох етапів.

На першому - ознайомлюються з картами та іншими вихідними матеріалами, визначають положення досліджуваного району, масштаби карт, переріз горизонталей, вивчають рельєф території, знайомляться з геологічною будовою району, обирають напрямок лінії профілю. Профіль складається на основі топографічної карти (М 1 : 25 000), карти рослинності (М 1 : 25 000), таксаційних матеріалів вибраного для досліджень лісництва. У нашому варіанті, для складання профілю - за територію ключової ділянки, що досліджується, відібрано П’ятничанський лісопарк, розташований на північно-західній околиці м. Вінниця.

На другому етапі - будують профіль, який викреслюють на міліметровому папері олівцем. Роботу починають із вибору масштабу. Якщо вихідним матеріалом є карта, - за горизонтальний масштаб беруть масштаб карти (для роботи з матеріалами додатку горизонтальний масштаб рекомендується взяти 1 : 10 000), потім обирають вертикальний масштаб. При обранні останнього - необхідно розпланувати аркуш для власне профілю, підписів зверху та матричної легенди знизу. При цьому враховується амплітуда коливань відносних висот по лінії профілю. Обраний масштаб має бути зручним для роботи масштаби 1 : 250, 1 : 500, 1 : 1000, 1 : 2 000 і т.д., тобто кратні 10. Лінія профілю проводиться таким чином, щоб вона пересікала як можна більшу кількість ландшафтних комплексів (у нашому випадку - урочищ). Крайні точки профілю повинні бути прив’язані до стаціонарних об’єктів (будівлі, автодороги, пересічення просік лісових кварталів тощо).

Після обрання масштабу, на аркуші, відведеному для профілю, ліворуч проводять дві перпендикулярні лінії - вісі ординат і абсцис (X та Y). Якщо профіль будується на чистому папері, вісі абсцис і ординат ділять на сантиметрові поділи для відкладання величин. На вісі абсцис (основа профілю) відкладають відстані між горизонталями в прийнятому горизонтальному масштабі. Якщо горизонтальний масштаб відповідає масштабу карти, тоді робота спрощується: прикладається міліметровий папір до лінії профілю, на її край переносяться усі горизонталі. На основу профілю переносять також урвища, берегові лінії ставків та річок (із нанесенням абсолютних відміток урізів води, глибин до дна водойми, якщо такі дані є на карті). Також, переносять дані з поширення ґрунтового покриву - або з карти, або з таксаційних описів лісництв, рослинність - з карти рослинності; умовними знаками показують домінуючі процеси та їх, напрямок, а також кліматичні або мікрокліматичні характеристики, які можуть бути винесені над кожним ландшафтним комплексом або всім профілем по лінії його простягання.

Під лінією гіпсометричного профілю в умовних знаках, з урахуванням вертикального масштабу показують гранти, літологію ґрунтотворних і підстилаючих порід, четвертинні відклади, глибину ґрунтових вод та ін.

Ґрунтовий покрив наносять: а) під гіпсометричною лінією у вигляді смуги (безмасштабно)*; б) під ландшафтним профілем, у вигляді смуги; в) під профілем у вигляді ґрунтових розрізів. Колір вибирається довільно, але максимально наближено до кольору ґрунту (горизонту А).

Геологічну будову наносять під ґрунтовою смугою, масштаб повинен відповідати вертикальному. Для цього використовуються дані розвідувальних свердловин, шурфів, природних відслонень, геологічних карт та фондових матеріалів. Зафарбовується стандартними кольорами, прийнятими у геохронологічній таблиці.

Під профілем, у вигляді зведеної таблиці, показують ряд даних:

• крутизна схилу;

• форми мікрорельєфу (якщо дозволяє масштаб карти);

• гідрокліматичні умови (характер зволоження, рівень залягання ґрунтових вод);

• загальна характеристика ландшафтних комплексів (місцевостей, урочищ); межі кожного ландшафтного комплексу пунктирами зносяться під профіль у зміст таблиці, де умовними знаками та текстом наводяться їх характеристики (за лінією профілю);

• господарське використання ландшафтних комплексів (у даному випадку – рекреаційне, де проводиться оцінка та визначаються стадії дигресії).

Внизу, під профілем або справа від нього складається матрична легенда, де показуються умовні позначки, розбиті на групи (геоморфологічні, геологічні, кліматичні, гідрологічні, флористичні тощо). Внизу підписують прізвище складача даного профілю, дату його складання. Над профілем вказується напрям його проходження. Профіль має бути виконаний олівцями, растрову (площинну) заливку дозволяється робити фломайстрами або аквареллю.