57.Проблема сенсу історії. Проекти світової історії.

Проблема сенсу історії має чимало зрізів — як у діахронічному, так і в синхронічному контексті. В античності вона розглядається крізь призму протиставлення невблаганного ходу "хроносу" і "кроносу" як уособлення добрих часів; у середньовіччя, через протиставлення священної історії світській, ключем до осягнення сенсу якої постає явлення Христа. Для мислителів Нового часу сенс історії полягав в утвердженні та повсюдному здійсненні розумного, духовного начала як субстанції та рушія історичного процесу; для представників німецької класичної філософії — у прогресі усвідомлення свободи та його реалізації з часом як атрибутивної ознаки кожної людини. Адже, за Гегелем, "як субстанцією матерії є вага, так, ми маємо сказати, що субстанцією, сутністю духу є свобода".У системі марксового трактування історії, яке, з одного боку, завершує класичну філософію історії, з іншого ж — є одним із перших абрисів філософії історії некласичного штибу, проблема сенсу історії пов'язується вже не тільки, й не стільки з пізнанням, скільки з практичним перетворенням історичної реальності. Таким чином, сенс історії не є чимось таким, що існує поза суб'єктами чи індивідами історії й задається їм зовнішнім впливом чи способом. Цей сенс реалізується через самоідентифікацію, розвиток здатностей, вибір спорідненої сфери життєдіяльності та автентичне й повне самоздійснення тих історичних індивідів різного масштабу, множина яких і утворює всесвітно-історичний процес. Усі існуючі точки зору з проблеми сенсу історії є не що інше, як вираження й відображення тих чи інших реальних граней цієї проблеми у масштабі того чи іншого індивіда історії на певному етапі його розвитку.

58.Культура як об'єкт філософського дослідження.

Протягом багатьох століть слово "культура" співвідносилося з окремими людьми і їм виражалися освіченість, шляхетність, висока моральність індивіда. У словнику В. Даля "культура" - це освіта, розумовий і моральне. Крім того, культура - це обробка і догляд, обробіток. У перекладі з латинської слово "cultura" означало "виховання, освіту, шанування, розвиток, обробіток ". У цьому первинному значенні, пов'язаному з вихованням і утворенням людини, даний термін вживається і в наші дні. Починаючи з епохи Відродження "культура" все більше стає, поряд з одвічним своїм значенням (формуванням індивіда), також і словом, що охоплює різні області людської духовної діяльності: науку, мистецтво, філософію, релігію. Найчастіше всього культура - це наука і мистецтво. З XVIII століття воно вже увійшло в побут соціальної думки для аналізу широкої сфери соціальної реальності. У марксизмі (XIX століття) під культурою стала розумітися сукупність духовних і предметних утворень, тобто духовна і матеріальна культура суспільства. У західноєвропейській літературі XX століття досить часті вживання терміну "культура" як щось протилежне "цивілізації": культура є явище духовне, творче, а цивілізація - нетворча стадія розвитку суспільства, пов'язана переважно з бездуховній технікою.