40. «Можливість» та «дійсність» як філософські категорії.

Дійсність — це буття, що є й розвивається, об'єктивно існує на противагу фантазії та вигадці (при синхронному розгляді) й є протилежним можливості (при діахронному розгляді, тобто розгляді у часі). Можливість — це потенційна дійсність, передумова виникнення явища, що може здійснитися (стати дійсністю), а може й не здійснитися. Таким чином, можливість і дійсність — це два ступеня розвитку явища, його руху від причини до наслідку, виявлення необхідного і випадкового. За ступенем ймовірності здійснення молена виділити реальні, ймовірнісні, формальні можливості й неможливості.

Реальна можливість — це така можливість, для здійснення якої є всі умови й необхідний тільки певний час, щоб вона стала дійсністю. Ймовірна можливість — це така можливість, ймовірність якої істотно більше нуля, але менше одиниці. Формальна, або абстрактна можливість — це дуже малоймовірна можливість, здійснення якої не суперечить законам природи, але, насправді, вона ніколи не здійснюється. Нарешті, неможливість — це те, що суперечить законам природи, що не може бути ніколи, ні за яких умов, ймовірність чого дорівнює нулю

41. Світоглядний та методологічний смисл категорій «необхідність» та «випадковість».

Необхідність, обов'язковість або, навпаки, необов'язковість, випадковість — це найважливіші характеристики причини.

Стародавні люди ототожнювали необхідність з обов'язковим, неминучим природним перебігом подій. За Кантом, необхідність — природжена апріорна форма розуму. Гегель розуміє і необхідність, і випадковість як ступені розвитку абсолютної ідеї. При цьому необхідність він визначає як єдність можливості і безпосередньої дійсності, а випадковість — як безпосередню єдність можливості й дійсності. В історії філософії визнання принципу причинності нерідко призводило до заперечення випадковості. Так, ще Демокріт думав, що ми вважаємо подію випадковою тому, що не знаємо її причини, а коли дізнаємося, то побачимо, що ніякої випадковості немає. Необхідне — це те, що має внутрішню причину, пов'язану із саморозвитком речі, його не може не бути, воно повинно бути обов'язковим. Випадкове відбувається в результаті дій зовнішніх, необов'язкових причин, воно може бути і може не бути. Найважливішим є той факт, що не буває абсолютно необхідних (у всіх відношеннях) й абсолютно випадкових подій. Кожна подія у якомусь відношенні необхідна і в якомусь випадкова. Це не означає, що співвідношення необхідності і випадковості завжди рівні.

42. Буттєвість, свобода і творчість як сутнісні характеристики людини.

Свобода - це одна з основних, найскладніших філософських категорій, яка визначає сутність людини, що складається з її здатності мислити і діяти відповідно до своїх намірів, бажань та інтересів, а не внаслідок якогось примусу. Від часів Античності і аж до наших днів ідея свободи була притаманною практично всім розвиненим філософським системам. Тож у певному розумінні філософія - це вчення про свободу. Свобода є фундаментальною цінністю для людини, але вона повинна мати свої кордони, межі, щоб не стати свавіллям, насильством над іншими людьми, тобто не перетворитися на неволю. Особистість і суспільство - це дві взаємозалежні, взаємодоповнюючі сторони способу засвоєння дійсності людиною. Немає особистості без суспільства, і немає суспільства без особистості. Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей.