53.Філософія суспільства. Суспільство як система.

Поняття "суспільство" в філософії має не одне визначення. "Суспільство -найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності ("людське суспільство"); історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне,капіталістичне, комуністичне суспільство); специфічна форма соціальної організації, що склалася в процесі історичного розвитку даної країни" . Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:

праця, спілкування і свідомість. Натуралізм (від natura - природа) як філософський принцип вимагає пояснювати соціальні явища винятково дією природної закономірності:фізичної, географічної, біологічної тощо. Натуралізм вищі форми буття зводив до нижчих, а людину – до рівня тільки природної істоти. Головний його недолік полягає в нехтуванні якісною своєрідністю людини, в приниженні людської активності, у запереченні людської свободи. На відміну від натуралістичних концепцій, ідеалістичні вчення відривають людину від природи, перетворюючи духовну сферу суспільного життя на самостійну субстанцію. Ідеалістичне розуміння історії виникає як результат абсолютизації духовного фактора в людському бутті. Отже, як натуралізм, який значною мірою розчиняє людину в природі,занадто заземляє її, так і ідеалізм, який відриває людину від природи і

перетворює духовне начало в людині на самодостатню сутність, орієнтують

на однобічне розуміння суспільства. Зіммель писав: "Суспільство існує всюди, де декілька індивідів знаходяться у взаємодії, яким би не було останнє". К.Маркс вважав, що в суспільстві діють "свої особливі закони, що не

мають ніякого відношення до осіб, які складають суспільство", а сам

індивід "включається у "зовнішнє" спілкування "тільки як природній член

будь-якого людського колективу". В розумінні поняття "суспільство" потрібно виділяти два аспекти, два виміри - індивідуальний і соціальний.

54.Основні способи дослідження суспільства.

Протягом всього існування людства мислителі й вчені прагнули розкрити сутність суспільства, зрозуміти причини й рушійні сили його розвитку. Конфуцій та інші розглядали суспільство як організацію кастового ладу, вибудували ієрархічну структуру суспільства як "піраміду каст", на вершині якої знаходились знатні, а внизу - бідні люди, раби. Подібні ідеї знаходимо і в Єгипті.

Більш досконалі погляди були в давньогрецькій філософії (Платон, Арістотель). У них державні, суспільні відносини зводились до відносин політичних, оскільки суспільство ототожнювалось з державою, а суспільне життя мислилось як державне. В епоху Середньовіччя (А.Августин, Ф.Аквінський) суспільство відрізняють від держави, хоча й в інтересах церкви затушовували це релігійними містифікаціями, апелюючи до ідей Божого творіння.Відповідь на це питання знайшло своє відображення в різних соціологічних концепціях. Натуралісти намагалися пояснити розвиток суспільства за допомогою кліматичних умов, географічного середовища, біологічних та расових особливостей людей і таке ін. Згідно з їх твердженнями, природа виступає єдиним універсальним засобом пояснення всього сущого. Цим пояснювалися і рівень розвитку народів та їх історична роль і доля. Для ідеалістичних концепцій характерними були і є твердження про те, що життя суспільства, історичний процес визначаються духовними факторами: ідеями, думками, "духом народу", волею окремих особистостей (видатних людей) і таке ін. В матеріалістичній концепції вихідним було твердження про те, що суспільство - це специфічна частина матеріального світу, відмінна від природи, з якої вона вийшла, і з якою постійно взаємодіє.

Нині у західній суспільній думці існує безліч концепцій суспільства, їх автори кладуть в основу своїх досліджень різні критерії.