67.Глобальні проблеми людства. Імперативи виживання людства.

На ранніх етапах свого розвитку нечисленне людство не могло породити жодної глобальної проблеми, тобто проблеми, яка б торкалася будь-якої людини в будь-якому куточку Землі. Нині до глобальних, проблем людства відносять:1) демографічну проблему, яку спричинило швидке зростання населення в найбідніших країнах світу; 2) екологічну проблему — вона пов'язана з інтенсивним руйнуванням довкілля, що робить нашу планету непридатною для життя; 3) проблему забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, у тому числі й продовольчими; 4) геополітичні проблеми, які породжують воєнні конфлікти і загрожують людству самовбивчою світовою війною; 5) проблему поглиблення нерівності й нерівномірності розвитку різних націй, країн, регіонів тощо, що постійно створює регіональну і світову напруженість. Це найголовніші комплексні проблеми людства, а розвиток цивілізації на планеті постійно породжує нові й нові. Так, людству почала загрожувати страшна хвороба СНІД. Поширюються наркоманія, злочинність, тероризм, відмирають традиційні духовні цінності. Краще технічно озброюючись, людина не стає кращою морально. У цьому, напевно, криються причини виникнення всіх глобальних проблем людства.

68.Ідеал та утопія.

І ідеал, і утопія пов’язані з уявленням про належне, про те, як повинно бути (якою має бути

прекрасна людина, справедливе суспільство, ефективна система виховання, гарний будинок). Наступною спільною ознакою ідеалу та утопії можна вважати наявність емотивного компо-

нента. Багато дослідників ідеалу зауважують, що він містить емотивний, позалогічний компонент,

який пов’язаний з симпатіями та антипатіями, настроями, суспільною думкою тощо. Утопії

теж містять емотивний компонент, що може лежати в основі навіть усього утопічного конструкту

(наприклад, інтуїтивно окреслене уявлення про справедливість). Ідеал та утопія – це утворення свідомості; вони конструюються відповідно до способів руху та розвитку свідомості. Як і інші утворення свідомості (наприклад, мрії або наукові теорії), вони, з одного боку, корелюються з дійсністю і можуть претендувати на те, щоб бути втіленими у дійсність або використовуватись у реальному житті.Відмінності: ідеал є значно ширшим поняттям, ніж утопія; він охоплює ширше коло значень та більше сфер індивідуальної та суспільної діяльності. ідеал може бути досить абстрактним, тоді як утопія тяжіє до конкретизації. Ідеал лише окреслює свій предмет загалом, задає нам загальний орієнтир, загальний напрямок руху до певної мети або певний спосіб діяльності. На відміну від ідеалу, утопія намагається розкрити свій зміст на рівні чуттєвої, часто повсякденної конкретики, детальних описів, промальовування механізмів певних взаємодій.

69.Свобода і відповідальність як цінності сучасної цивілізації.

Свобода - це одна з основних, найскладніших філософських категорій, яка визначає сутність людини, що складається з її здатності мислити і діяти відповідно до своїх намірів, бажань та інтересів, а не внаслідок якогось примусу. Від часів Античності і аж до наших днів ідея свободи була притаманною практично всім розвиненим філософським системам. Тож у певному розумінні філософія - це вчення про свободу. На думку багатьох дослідників, однією з найбільш розроблених концепцій свободи є концепція марксизму. Для того щоб краще усвідомити особливості марксистського розуміння свободи в її діалектичній взаємодії з необхідністю, слід розглянути трактування свободи з позиції волюнтаризму і фаталізму. Волюнтаризм (від лат. voluntas - воля)-це ідеалістичний напрям у філософії, що розглядає волю як вищий принцип буття. Передумовою сучасного волюнтаризму є ідеї Августина й Іоана Дунса Скотта про перевагу волі над інтелектом, а також вчення Канта й Фіхте про примат Практичного розуму. Як самостійний напрям волюнтаризм був розроблений Шопенгауером, для якого воля - це лиш сліпа, нерозумна першооснова, що диктує свої закони людині. Відповідальність - це соціально-філософське поняття, що відбиває об'єктивно-історичний характер взаємин між особистістю і суспільством, особистістю і соціальною групою, які сформувалися в ході задоволення взаємних вимог. Як правило, залежно від сфери діяльності розрізняють політичну, правову (юридичну), моральну відповідальність, а залежно від суб'єкта відповідних дій - індивідуальну, групову, колективну тощо. Відповідальність формується внаслідок тих вимог, що їх ставить до особистості суспільство, соціальна група, колектив. Важливим питанням для розуміння співвідношення свободи і відповідальності є визначення межі свободи діяльності людини. Свобода є фундаментальною цінністю для людини, але вона повинна мати свої кордони, межі, щоб не стати свавіллям, насильством над іншими людьми, тобто не перетворитися на неволю.