26.Вставні слова, словосполучення й речення.

Вставні слова та словосполучення — це слова та сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного (Може, ви чули, як пахне земля?). Вставні слова не є членами речення. Виділяють кілька груп вставних слів та словосполучень за значенням: 1) ті, які виражають упевненість або невпевненість у вірогідності повідомлення (напевно, дійсно, справді, авжеж, безперечно, без сумніву, можливо, мабуть, здається, може, очевидно, треба думати); 2) ті, які виражають почуття мовця (на щастя, на жаль, як на зло, нівроку, соромно сказати, навдивовижу); 3) ті, які виражають увічливість або використовуються для пожвавлення бесіди (пробачте, майте на увазі, вибачте, будь ласка, дозвольте, вірте, чуєте, знаєте, даруйте на слові, між нами кажучи); 4) ті, які вказують на джерело інформації (кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, гадаю, по-моєму); 5) ті, які вказують на послідовність викладу думок, забезпечують зв’язність тексту (по-перше, по-друге, до речі, з одного боку, з другого боку, крім того, отже, між іншим, зрештою, нарешті, таким чином). Ніколи не бувають вставними слова майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно, притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні, особливо, отож, тож, тільки.

Вставні речення виражають ті самі значення, що й вставні слова та словосполучення. Вставними реченнями мовець може висловлювати додаткові повідомлення, побіжні зауваження або уточнення основної думки речення (Один купець, — забув, як звати, — із ярмарку багато грошей віз (Л. Глібов)).

На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами. Інтонація і значення, яких вставні слова набувають у складі речення, допомагають відрізнити їх від не вставних.

Вставні речення, які несуть додаткове повідомлення або пояснення до основного змісту речення, здебільшого виділяються дужками (І хіба не безглуздо, що через оці його лисі з’їжджені скати (ніяк не може добитися нових!) десь там мусять загинути люди (О. Гончар)). Невеликі вставні конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають із ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире (За вікном — згори було видно — шуміло, вирувало залите сонцем місто (С. Скляренко)). Комами з тире відокремлюються від інших членів основного речення вставні конструкції тоді, коли на місці розриву мала б стояти кома (Є люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатись, й мислити, й шукать (М. Рильський)).

27. Відокремлені додатки.

Відокремлені додатки — це виділені інтонаційно (на письмі — пунктуаційно) відмінкові форми іменників з прий­менниками (крім, опріч, за винятком, замість, на відміну від тощо) або прислівниковими сполученнями, що ма­ють значення включення, винятку, заміни: За винят­ком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив. Відокремлені додатки не мають об'єктних значень, не пов'язані з дією як предмет, на який переходить дія або який є результатом дії, і сам термін «відокремлені додатки» також умовний. Не всі граматисти визнають наявність «від­окремлених додатків». Слід визнати те, що підстава для ви­ділення їх не стільки внутрішня, смислова, скільки зов­нішня, а саме: зв'язок прийменникового керування і мож­ливість поставити до них питання непрямого відмінка.