- •1. Синтаксис як вчення про будову синтаксичних одиниць.
- •2. Основні ознаки речення. Речення і судження.
- •3. Види синтаксичного зв'язку між словами у словосполученні.
- •4. Типи словосполучень за структурою: дієслівне, іменникове і т.Д.
- •5. Просте і складне словосполучення.
- •6. Синтаксичні відношення між компонентами словосполучення: атрибутивні, об'єктні, обставинні.
- •7. Словосполучення і його основні ознаки.
- •8. Основні положення лінгвістичної теорії словосполучення.
- •9. Речення і його основні ознаки.
- •10. Узгодження - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •11. Прилягання — спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •12. Керування - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •13. Порядок слів у словосполученні та реченні.
- •14. Просте й складне речення.
- •15. Складносурядні речення.
- •16. Сполучники в складносурядних реченнях.
- •17. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •18. Складнопідрядні речення.
- •19.Проблема класифікації складнопідрядних речень. Принципи класифікації.
- •20 Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •21. Складнопідрядні речення і підрядними означальними.
- •22. Складнопідрядні речення і підрядними обставинними.
- •23.Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях.
- •24.Складні речення з сурядністю й підрядністю.
- •25.Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •26.Вставні слова, словосполучення й речення.
- •27. Відокремлені додатки.
- •28.Відокремлені обставини.
- •29.Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення.
- •30.Відокремлені прикладки.
- •31. Речення з однорідними членами.
- •32. Актуальне членування речення.
- •33. Називні речення. Генетивні речення.
- •34. Безособові речення.
- •35. Означено-особові речення.
- •36. Неозначено-особові речення.
- •37. Узагальнено-особові речення.
- •38. Односкладні та двоскладні речення.
- •39. Обставини .Типи обставин.
- •40. Прямі та непрямі додатки.
- •41. Прикладка як різновид означення.
- •42. Узгоджені та неузгоджені означення.
- •43. Другорядні члени речення.
- •44. Складений іменний присудок.
- •45. Складений дієслівний присудок.
- •46. Простий дієслівний присудок.
- •47. Головні члени речення.
- •48. Просте двоскладне речення
13. Порядок слів у словосполученні та реченні.
Порядок слів у реченні
Порядок розташування слів у реченні вільний, проте існують певні правила, які визначають послідовність розміщення членів речення.
Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в 50-ті роки).
Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні:
узгоджене означення стоїть перед означуваним словом;
додаток - після керуючого слова;
обставина може бути перед і після головного слова (у реченні ним виступає присудок).
Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів).
При зворотному (непрямому, інверсійному') порядку слів присудок передує підмету (Нещодавна до мене заходив Тарас).
Другорядні члени речення при інверсії також змінюють своє звичне місце.
Приклади: прямий порядок: Я прийшов непрямий (інверсійний): Прийшла Маринка
У більшості випадків словосполучення творяться як засіб найменування і зберігають цю функцію і синтаксичну єдність у реченні. Слід відрізняти від словосполучень сполучення слів, що виникають у реченні, а саме:
а) сполучення підмета і присудка — предикативне сполучення слів: Байдужа ніч за шибкою пливе;
б) сполучення відокремлених . членів речення з пояснюваним словом — напівпредикативні сполучення слів: Крига, гладенька й міцна, засклила насупроти школи болото;
в) об'єднані сурядним зв'язком однорідні члени речення: Там було сонце, рух, люди;
г) члени речення, з'єднані приєднувальним зв'язком: Схилився юнак над водою та й дивиться (Вас);
Предикативні, напівпредикативні, сурядні і приєднувальні зв'язки вивчаються в синтаксисі речення.
До словосполучень не можна відносити фразеологізми (бити байдики) та синтаксично нерозкладні конструкції (два океани, жінка похилого віку).
14. Просте й складне речення.
Прості і складні речення розрізняють за кількома диференційними ознаками:
— прості речення складаються з мінімальних синтаксичних одиниць і словосполучень, а складні — з двох і більше простих речень;
— з формально-синтаксичного погляду прості речення складаються з однієї предикативної одиниці, складні — з двох і більше;
— прості речення як компоненти складного речення не мають інтонаційної завершеності, яка властива складному реченню в цілому; тому простими реченнями їх називають умовно;
— у простому реченні основним є предикативний зв'язок між підметом і присудком, у складному реченні — підрядний і сурядний зв'язки, напр.: Редактор може Уявитись у редакції лише тоді, коли вже треба підписувати номер до друку (О. Гончар); Незабаром подали вагони, але пасажирів ще не випускали з вокзалу (Л. Смілянський).
Прості речення відрізняються від складних не лише будовою, а й значенням. Елементарне просте речення із семантико-синтаксичного погляду — мовним знаком однієї ситуації, а елементарне складне — знаком двох взаємопов'язаних ситуацій, напр.: Всі повтікали до Європи (П. Панч).