45. Дайте загальну характеристику основних пояснювальних(загальнометодологічних) принципів психології і розкрийте їх значення.

Найбільш загальним є принцип відображення. Суть його зводиться до того, що усі психічні явища, в усьому їх різноманітті, представляють особливу, вищу форму відображення навколишнього світу у вигляді образів, понять, переживань.

Ніякі, навіть найгрубіші патологічні порушення психічної діяльності не змінять її відбивної суті. Може йтися лише про зниження міри адекватності відображення, перетворення його в неправдиве, як, наприклад, при галюцинаціях. Психіка завжди залишається суб'єктивним відображенням об'єктивної дійсності. Будь-які форми відхилень в психічному розвитку є утрудненнями розвитку образного відображення, понятійного (вербально-логічного), емоційно-смислового і т. д.

Як вже говорилося, відображення при цьому може страждати з точки зору повноти, точності, глибини, але воно завжди залишається принципово адекватним, в цілому вірним, правильним. Прикладом можуть служити випадки важких сенсорних порушень, таких як слепоглухота, при якій серйозно звужуються пізнавальні можливості індивіда. Проте за певних умов навчання ці діти здатні засвоювати знання. Це було б неможливо в ситуації неадекватного відображення. Багатоаспектність відбивної діяльності психіки дозволяє заповнювати недоліки одних форм відображення за рахунок інших, більше підлягаючих зберіганню.

Наступний пояснювальний принцип — принцип детермінізму. Найпростіше його розуміння — не буває і не може бути безпричинних відхилень в розвитку. Різні причини можуть призводити до одного й того ж типу відхилення в розвитку. Характер відхилення залежить від особливостей патогенного чинника, його інтенсивності і тривалості дії, внутрішніх умов, таких як вік. Саме через ці внутрішні умови і заломлюється зовнішня дія патогенного чинника. Але, своєчасно надана дитині корекційна допомога, багато в чому здатна нейтралізувати або блокувати вплив патогенного чинника.

Генетичний, або принцип розвитку. Суть його зводиться до положення про те, що усі психічні явища необхідно розглядати виключно в динамічному плані, в процесі розвитку і становлення. Тобто, як протікає процес розвитку в несприятливих умовах, які сторони психіки, що формуються, можуть бути порушені, як розвиваються компенсаторні механізми і т. д.

Розвиток, що відхиляється, є дуже складним: одні сторони психіки, що розвивається, можуть залишатися відносно підлягаючими зберіганню, інші проявляють ознаки порушень. Інакше кажучи, в процес онтогенезу (нормального вікового розвитку) вплітається системогенез—процес послідовного розгортання у віковому плані симптомів відхилення. Ці симптоми ніколи не з'являються всі одразу, вони мають певну вікову динаміку. Так, наприклад, природжене або рано придбане зниження гостроти слуху, свого часу приведе до відставання в мовному розвитку, що вплине на формування мислення, довільну регуляцію поведінки, комунікативні навички. Зниження гостроти зору в перші місяці життя може ніяк себе не проявляти, але, починаючи з четвертого, воно виявляється в особливостях орієнтовної активності. Подальші ефекти системогенеза будуть пов'язані з відставанням в розвитку сприйняття, моторної сфери і т. д. Таким чином, симптоми відхилень слід розглядати як динамічну стр-ру — в якості закономірного процесу в генетичному плані.

Ще один з найважливіших пояснювальних принципів психології — принцип єдності свідомості(психіки) і діяльності. Зводиться до наступного: психіка розвивається і проявляється в процесі зовнішньої матеріальної діяльності людини, складаючи її внутрішній план. По своїй структурі(складу) зовнішня і внутрішня(психічна) діяльність принципово схожі; внутрішня психічна діяльність виростає із зовнішньої предметної. При цьому: предметна перетворюється на психічну(інтеріоризація) і навпаки(екстеріоризация). Чим точніше і глибше свідомість відображає навколишній світ, тим гнучкішою стає поведінка людини і тим ефективніше її діяльність. Діяльнісний підхід припускає і те, що сама психічна реальність розглядається як особлива форма діяльності.