Загальні правила забору, зберігання і пересилання матеріалу

Результати діагностики багатьох мікробних захворювань у значній мірі залежать від правильного вибору матеріалу і дотримання таких умов його забору, доставки, зберігання і обробки

1. Вид матеріалу визначається клінічною картиною захворювання. Тобто він повинен відповідати локалізації передбачуваного збудника на даному етапі патогенезу хвороби. Наприклад, при бронхо- легеневих захворюваннях для дослідження беруть харкотиння, при поразках сечової системи - сечу. У випадках відсутності або неясності локальних осередків для дослідження беруть кров.

2. Збирають достатню кількість матеріалу, наприклад, при дослідженні крові беруть 5-10 мл.

3. Матеріал беруть можливо раніше. В початковому періоді хвороби збудники виділяються частіше, їх більше, вони мають більш типову локалізацію. Ранній етіологічний діагноз припускає більш раннє і, отже, більш ефективне лікування і профілактику нових випадків хвороби.

4. Забір матеріалу повинен здійснюватися до початку антимікробної терапії. Якщо таку терапію розпочато, то її при необхідності треба перервати на 1-2 дні, а потім забирати матеріал. Також необхідно поступати при повторних дослідженнях.

5. Необхідно попередити можливу контамінацію матеріалу власною нормальною мікрофлорою хворого і мікробами навколишнього середовища. Для цього отримання матеріалу повинно проводитися в асептичних умовах. В процедурному кабінеті, стерильними інструментами, в стерильний посуд. Крім того, шляхи, через які виділяється або забирається матеріал, повинні бути максимально звільнені від нормальної мікрофлори. Наприклад, прополіскуванням порожнин роту і глотки при взятті харкотиння, промиванням входу в уретру при заборі сечі, усуванням верхніх мас виразки, гнійної рани і ін.

6. Слід виключити можливість попадання в матеріал антимікробних препаратів: дезінфектантів, антисептиків, антибіотиків, контакт з металами, що мають олігодінамічну дію, з ватою, що містить вільні жирні кислоти.

7. Будь-який клінічний матеріал повинен розцінюватися як потенційно небезпечний для людини. Тому при його заборі, зберіганні, доставці, обробці для запобігання зараження повинні виконуватися такі ж міри техніки безпеки, як і в бактеріологічній лабораторії.

8. Після взяття матеріал повинен бути в можливо більш короткі терміни доставлений в лабораторію і почате його дослідження. За відсутності можливості швидкої доставки в лабораторію (наприклад, вночі), його поміщають в побутовий холодильник (або додають консервант).

9. Будь-який, в лабораторію матеріал ,що доставляється, повинен мати направлення з зазначенням в ньому назви установи що направляє матеріал, прізвища, імені, по-батькові, віку, адреси хворого, дати захворювання, виду матеріалу, дня і години його взяття, передбачуваного клінічного діагнозу, мети дослідження, підпису лікаря.

10. Після дослідження залишки матеріалу підлягають знищенню (краще автоклавуванням або спалюванням), а посуд, контейнери, інструменти - обеззараженню.

Перелік уніфікованих мікробіологічних методів дослідження

1. Мікробіологічні методи дослідження крові.

2. Мікробіологічні методи дослідження ліквору.

3. Мікробіологічні методи дослідження жовчі.

4. Мікробіологічні методи дослідження сечі.

5. Мікробіологічні методи дослідження ,що відділяється дихальних шляхів.

6. Мікробіологічні методи дослідження відкритих інфікованих ран.

7. Мікробіологічні методи дослідження ,що відділяється очей.

8. Мікробіологічні методи дослідження виділень з вух.

9. Мікробіологічні методи дослідження виділень жіночих статевих органів.

10. Мікробіологічні методи дослідження матеріалів при аутопсії.