1. Умисне знищення або пошкодження майна - ст.194 кк України (VI Злочини проти власності)

Частина перша ст. 194 КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне знищення пошкодження чужого майна, способом не зв'язаним з виникненням пожежі.

В другій частині цієї ж статті зазначено, що те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки - карається позбавленням волі на термін від 3 до 15-ти років.

Як видно з тексту ч. 1 ст. 194 КК не має відносини до діяльності пожежної охорони.

Загальним об'єктом розглянутого складу злочину є чужа власність (державна, колективна, приватна). Безпосереднім об'єктом (чи предметом злочину) є матеріальні цінності, що можуть бути як рухомим, так і нерухомим майном, у тому числі такі матеріальні цінності, що не можуть бути викрадені, наприклад, будівлі, спорудження, лісові масиви і т.п.

З об'єктивної сторони знищення чужого майна передбачається протиправне приведення майна в повну непридатність щодо його цільового призначення. В редакції постанови пленум Верховного Суду України від 3 березня 2000 року № 3 визначено , що під знищенням майна варто розуміти приведення його до повної непридатності щодо його цільового призначення. У результаті знищення майно перестає існувати цілком або втрачає свою цінність. А пошкодженням майна визнається погіршення його властивостей, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатне для цільового призначення стан. На відмінність від знищеного пошкоджене майно може бути відновленим, але це потребує значних витрат коштів і часу. В тих випадках, коли для визначення втрати майном своєї цінності чи приведення певної речі до її непридатності, потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна експертиза.

Об'єктивна сторона складів злочину, передбачених частинами 1 і 2 у частині знищення шляхом підпалу, характеризується активними фізичними діями, спрямованими не тільки на виникнення горіння, але, головним чином, і на створення умов для виникнення пожежі. У згаданій вище Постанові № 3 Верховного Суду України зазначено, що навмисне знищення пошкодження речей або предметів шляхом спалення, що не створювало загрози життю і здоров'ю людей яке не заподіяло значного матеріального збитку (спалювання речей у печі, на багатті, у топці якогось обладнання) не може розглядатися як кваліфікуючу ознаку ч. II ст. 194 і тягне відповідальність по ч. I ст. 194 КК.

Психічне відношення винного до загибелі в цьому випадку виражається тільки у формі необережності.

Суб'єктом злочину по ч. I –осудна особа 16 років, по ч.II може бути будь яка осудна особа, що досягла 14-літнього віку. (ст.22 КК)

Із суб'єктивної сторони обидві частини статті характеризуються прямим і побічним наміром на знищення майна, а стосовно жертв пожежі - тільки необережною формою вини. Мотив і мета для кваліфікації злочину по ст. 194 КК значення не має. Останні лише враховуються при визначенні покарання судом.

Навмисність заподіяння шкоди різним обєтам суспільних відносин зумовило ці категорії діянь розподілити по різним розділам.

• Ст.. 245 КК Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населенних пунктів, вздовж залізниць або інших насаджень шляхом підпалу чи іншим загально небезпечним способом. (кримінальний кодекс визначає це діяння як спеціальний вид умисного пошкодження чужого майна)

• Ст. 252 КК Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та обєктів природно-заповідного фонду ч.2 передбачає вчинення цієї дії шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (знищення чи пошкодження особливо цінних обєктів, заподіяння особливо великої матеріальної шкоди)

• Ст. 277 КК Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів загально небезпечним шляхом. (законодавець визначив що ці дії можливо здійснити шляхом підпалу) обєкт посягання безпека руху та експлуатація транспорту.

• Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, у звязку з виконанням цим працівником службових обовязків (ст. 347 ч.2,) службової особи чи громадянина, який виконує громадський обовязок, у звязку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій що до її близьких родичів, вчинене шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом (ст.352 ч.2), умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів, у зв”язку з їх діяльністю (ст.378 ч.2), ті самі дії якщо направлені на пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам (ст. 399 ч.2) , (ст.411 ч.2) Умисне знищення або пошкодження військового майна шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом.

Щоб не робити аналіз кожної статті давайте визначимо спільні риси кожної з них:

• Суб’єкт: Умисне знищення або пошкодження майна вчинене шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом. КК (ст22) встановлює з 14 років;

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом на скоєння відповідного діяння;

Об’єктивна сторона полягає у скоєнні відповідним способом (підпалом або загально-небезпечним);

Об’єкт посягання ст. 347, 352 (Р-15 Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян), ст. 378, 399 (Р-18 Злочини проти правосуддя), ст. 411 (Р-19 Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Склад діяння при здійсненні цих злочинів передбачений матеріальний тобто загибель людей чи інші тяжкі наслідки.