Показники виразності основних особистісних факторів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів мнс України з різним типом копінг-поведінки

Фактор	Стратегії копінг-поведінки				t (1, 2)		t (1, 3)		t (2, 3)
	1 група адаптивна (M ±m)	2 група псевдоадаптивна (M ±m)	3 група дезадаптивна (M ±m)
A – Товариськість	6,25±0,27	4,82±0,21	3,28±0,17	2,01*		2,19*		1,52
B – Інтелект	7,34±0,33	7,28±0,15	6,45±0,18	0,57		1,55		1,48
C - Емоційна стійкість	7,35±0,34	5,32±0,21	5,17±0,23	2,84*		2,59*		0,77
E – Домінантність	5,39±0,12	5,78±0,14	4,16±0,17	0,61		1,72		1,39
F – Розважливість	5,03±0,16	5,46±0,26	5,73±0,32	0,59		0,98		0,49
G - Моральні якості	6,23±0,24	5,96±0,33	6,10±0,38	1,05		0,34		1,08
H – Сміливість	5,42±0,29	5,86±0,31	4,85±0,34	1,02		2,11*		2,02*
I – Твердість	3,12±0,25	3,31±0,13	3,45±0,24	1,44		1,64		1,30
L – Довірливість	4,02±0,18	4,25±0,22	4,89±0,26	0,18		0,73		0,51
M – Практичність	3,45±0,25	3,52±0,35	3,12±0,32	0,16		1,01		0,86
N – Наївність	4,67±0,25	4,94±0,39	4,33±0,42	0,57		0,68		0,39
O – Тривожність	3,64±0,15	4,12±0,23	4,25±0,34	2,06*		2,12*		0,94
Q1 – Консерватизм	5,85±0,19	5,44±0,36	4,69±25	0,79		2,84*		2,89*
Q2 – Залежність	5,12±0,27	5,00±0,29	4,53±0,31	0,62		2,03*		1,94
Q3 – Самоконтроль	6,68±0,39	5,14±0,33	4,02±0,22	2,18*		3,01**		1,95
Q4 – Напруженість	4,05±0,26	4,47±0,24	4,26±0,28	1,03		1,15		0,31
р٭≤0,05 **р≤0,01

Узагальнюючи отримані дані, відзначено, що фахівці-пожежні, яким є властивою адаптивна модель копінг-поведінки в ситуації стресу, відрізняються найвищими показниками виразності комунікативних, емоційно-вольових та інтелектуальних якостей. Друге місце за виразністю таких якостей займають пожежні з псевдоадаптивним типом подолання стресу, а третє місце відповідно – вогнеборці з дезадаптивною моделлю копінг-поведінки.

Надалі ми розглянули особливості частоти обрання моделей копінг-поведінки фахівцями-пожежними з різним стажем служби.

Було встановлено, що адаптивна модель копінг-поведінки є більш властивою майже половині працівників зі стажем роботи більше 10 років (49,25%). Трохи меншим є показник фахівців-пожежних, що обрали даний копінг, стаж служби яких становить від 5 до 10 років (43,87%, при р≤0,05). У групі найменш досвідчених пожежних показник осіб, схильних демонструвати такий тип копінгу, становить лише 31,16% (р≤0,05 у порівнянні з 2 групою та р ≤0,01 у порівнянні з 3 групою).

Псевдоадаптивна модель копінгу є властивою для третини фахівців зі стажем служби більше 5 років (2 та 3 груп досліджуваних) та для 36,72% фахівців 1 групи з досвідом роботи менше 5 років.

Найбільше фахівців, які обрали дезадаптивну модель копінг-поведінки, відноситься до 1 групи (32,12%), а найменшу кількість таких осіб зафіксовано серед пожежних з досвідом роботи більше 10 років (17,16%). У групі досліджуваних зі стажем від 5 до 10 років цей показник становить 23,59%. Результати є достовірними на рівнях р ≤0,05 та р ≤0,01 відповідно. Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, що найбільш ефективні та раціональні шляхи подолання стресової ситуації обирають найдосвідченіші фахівці.

Наступним кроком нашого дослідження став розгляд стратегій подолання стресу, а саме – визначення рівня їх виразності в кожній з груп досліджуваних пожежних. Було встановлено, що активна стратегія подолання стресу, до якої відносяться асертивні дії, є більш властивою для пожежних 3 групи (досвід роботи більше 10 років). Найменшу виразність така копінг-стратегія набула в 2 групі досліджуваних. Результати є достовірними на рівні р≤0,05. При цьому високий рівень виразності активної стратегії подолання стресу зафіксовано у 49,26% пожежних 3 групи, у 44,04% досліджуваних 2 групи та лише у 37,69% найменш досвідчених фахівців. Таким чином, пожежні з 1 групи достовірно рідше використовують при подоланні стресу активну копінг-стратегію (р≤0,05).

Просоціальний тип стратегії є менш виразним, у порівнянні з іншими групами, у фахівців, професійний досвід яких не перевищує 5 років. Результати є достовірними на рівні р≤0,05. До цієї групи копінг-стратегій відносять вступ у соціальний контакт та пошук соціальної підтримки. Пожежні з найменшим досвідом професійної діяльності достовірно рідше, у порівнянні з фахівцями-пожежними 2 та 3 груп досліджуваних (р≤0,01), використовують просоціальну стратегію копінг-поведінки.

Наступні достовірні розходження було виявлено стосовно виразності пасивної прямої копінг-стратегії. Встановлено, що фахівці з 2 групи рідше, ніж їх колеги з 1 та 3 груп, воліють використовувати таку стратегію у стресових умовах (р≤0,05). Цей факт підтверджено і даними стосовно рівнів виразності даних копінг-стратегій у використанні їх пожежними. Доведено, що найбільша кількість пожежних зі стажем служби від 5 до 10 років менше всього використовує пасивну пряму стратегію подолання стресу (р≤0,05). Найбільш характерною така стратегія є для працівників пожежно-рятувальних підрозділів зі стажем служби до 5 років.

Стосовно виразності пасивної непрямої стратегії, що містить в собі такі моделі копінг-поведінки, як уникання та маніпулятивні дії, відмічається, що вона є найбільш властивою для пожежних зі стажем роботи від 5 до 10 років. В 1 та 3 групах досліджуваних результати її виразності є достовірно нижчими (р≤0,05).

Асоціальний тип копінг-стратегії більш характерний для найменш досвідчених працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у порівнянні з фахівцями з 2 та 3 груп. Відмінності є достовірними на рівні р≤0,01. До цієї групи копінг-стратегій відносять асоціальні та агресивні дії.

Надалі, ґрунтуючись на отриманих даних, нами було проведено перерозподіл груп досліджуваних в залежності від головної моделі копінг-поведінки: до 1 групи випробуваних – адаптивна модель копінг-поведінки – увійшло 92 працівника пожежно-рятувальних підрозділів МНС України; до 2 групи випробуваних – псевдоадаптивна модель копінгу – увійшло 147 вогнеборців; 3 групу випробуваних – дезадаптивна модель копінг-поведінки – склали 78 фахівців-пожежних.

З метою вивчення місця та ролі індивідуально-психологічних якостей особистості у забезпеченні процесу обрання фахівцем-пожежним того чи іншого типу копінг-поведінки, було проведено кореляційний аналіз за r-критерієм Пірсона. За допомогою проведеної процедури ми отримали структури компонентів, що обумовлюють особливості поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у стресових ситуаціях (див. рис. 1).

З метою визначення ролі та ваги або “внеску” кожного особистісного компонента у забезпечення ефективності поведінки фахівця-пожежного в ситуації стресу, було проведено факторний аналіз методом головних компонентів з Varimax raw обертанням. Критерієм значущості результатів виступила факторна вага 0,40. Різноманітні параметри копінг-поведінки вогнеборців об’єдналися у два найбільш інформативних фактори.

Перший фактор утворили наступні компоненти: рівень психологічної стійкості особистості (0,59), спрямованість на вирішення завдання (0,71), прийняття відповідальності (0,60), рівень інтернальності (0,57), а також особистісні фактори “С” (0,82) – емоційна стабільність; “F” (-0,53) – виразність таких рис як стриманість, спокій, розважливість особистості; “M” (-0,75) – практичність, погодження з загальноприйнятими нормами, зайва уважність до дрібниць; “Q₃” (0,66) – рівень самоконтролю фахівця-пожежного. Цей фактор можна назвати “силою волі”.

Другий фактор утворили наступні компоненти: пошук соціальної підтримки (0,70), поведінка за типом “Коло” (0,49), рівень адаптивних здібностей пожежного (0,81), прийняття інших (0,87), емоційна комфортність особистості (0,69) та особистісні фактори “А” (0,55) – рівень товариськості особистості; “В” (0,76) – рівень інтелекту працівника пожежно-рятувального підрозділу й фактор “G” (0,88), який характеризує нормативність поведінки фахівця. Даний фактор компонентів, що визначають ефективність копінг-поведінки, можна назвати “соціальним інтелектом”.

Узагальнюючи вищевикладене, можна констатувати, що провідну роль у забезпеченні ефективності копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України відіграють емоційно-вольові якості особистості. Окрім цього, дуже важливими є комунікативні навички особистості, зокрема – вміння фахівця ефективно працювати в команді.

Розділ 3. негативні фактори працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України